Снітко Андрій Володимирович
| Андрій Снітко | |||
|---|---|---|---|
 Рядовий | |||
 | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження | 25 січня 1996 Гораймівка, Маневицький район, Волинська область | ||
| Смерть | 20 серпня 2014 (18 років) Іловайськ, Харцизька міська рада, Донецька область | ||
| Національність | українець | ||
| Alma Mater | Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки | ||
| Псевдо | Хома | ||
| Військова служба | |||
| Роки служби | травень — серепнь 2014 | ||
| Приналежність |  Україна | ||
| Вид ЗС |  МВС | ||
| Рід військ |  Спеціальна міліція | ||
| Формування | |||
| Війни / битви |
| ||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
Андрій Снітко (25 січня 1996, Гораймівка, Маневицький район Волинської області — 20 серпня 2014, Іловайськ, Донецька область) — український вояк батальйону «Азов». Герой України.
Героїчно загинув, накривши своїм тілом ворожу гранату, під час бою за Іловайськ 20 серпня 2014 у віці 18 років. Своєю смертю врятував життя двом бойовим побратимам.
Життєпис
Андрій Снітко народився 25 січня 1996 року у селі Гораймівка Маневицького району. Його самотужки виховувала мама і померла, коли Андрійкові було 11. Хлопчика забрала у свою сім'ю жінка з Маневичів Раїса Халик.
Закінчив Маневицьку школу №1 і вступив до Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки в Інститут фізичної культури і здоров'я. Але провчитися повноцінно вдалося лише кілька місяців. Андрій був активним учасником Євромайдану, багато часу проводив у Києві.
У травні вступив до батальйону «Азов» у Києві, отримав позивний Хома. Брав участь у визволенні Маріуполя
Вирішальний у житті Андрія бій стався 20 серпня 2014 року. Він на чолі трійки бійців потрапив у засідку під час зачистки будинку. У бік бійців була кинута граната і він накрив її своїм тілом. Він помер, врятувавши від смерті двох інших бійців.
23 серпня у Луцькому кафедральному Свято-Троїцькому соборі відбувся заупокійний молебень за 18-річним Андрєм Снітком. Згодом труну з останками Андрія доправили у Маневичі, де він жив останні роки. Його могила — на видному місці при вході на кладовище.
Нагороди
Державні
- Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (21 листопада 2016, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу[1].
Недержавні
- нагороджений відзнакою «Народний Герой України» (посмертно) Указом № 14 від 26 березня 2016 року[2].
Вшанування пам'яті
25 січня 2015 року у смт. Маневичі було відкрито меморіальну дошку, на школі, в якій він навчався. І названо в його честь школу[3][4]
Примітки
- ↑ Указ Президента України від 21 листопада 2016 року № 515/2016 «Про присвоєння А.Снітку звання Герой України»
- ↑ Нагородження орденом "Народний Герой України" відбудеться в Чернівцях. ФОТОрепортаж
- ↑ Маневицький ліцей №1 імені Героя України Андрія Снітка – Маневицької селищної ради (укр.). Процитовано 15 січня 2022.
- ↑ Відкрили пам'ятну дошку на честь 18-річного волинського бійця.[недоступне посилання з червня 2019]
Посилання
- Герої не вмирають: Андрій Снітко накрив собою гранату, урятувавши від смерті товаришів
- Президент вручив «Золоті зірки» Героїв України рідним загиблих героїв Андрія Снітка та Сергія Табали // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 6 грудня 2016 р.
| Попередник: | Герой України — кавалер ордена «Золота Зірка» № 168 21 листопада 2016 |
Наступник: |
| Ткачук Андрій Сергійович | Табала Сергій Олександрович |
Шаблон:Особистості російсько-української війни (2014-дотепер) Шаблон:Герої України
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 25 січня
- Народились 1996
- Померли 20 серпня
- Померли 2014
- Військовики полку Азов
- Герої України — кавалери ордена «Золота Зірка»
- Лицарі Ордена «Народний Герой України»
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Гораймівки
- Померли в Іловайську
- Поховані в Маневицькому районі