Снітко Андрій Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андрій Снітко
 Рядовий
Загальна інформація
Народження 25 січня 1996(1996-01-25)
Гораймівка, Маневицький район, Волинська область
Смерть 20 серпня 2014(2014-08-20) (18 років)
Іловайськ, Харцизька міська рада, Донецька область
Національність українець
Alma Mater Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки
Псевдо Хома
Військова служба
Роки служби травень — серепнь 2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС  МВС
Рід військ  Спеціальна міліція
Формування
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Герой України
Орден «Народний Герой України»
Орден «Народний Герой України»

Андрі́й Володи́мирович Снітко́ (25 січня 1996, Гораймівка, Маневицький район Волинської області — 20 серпня 2014, Іловайськ, Донецька область) — український вояк батальйону «Азов». Герой України.

Героїчно загинув, накривши своїм тілом ворожу гранату, під час бою за Іловайськ 20 серпня 2014 у віці 18 років. Своєю смертю врятував життя двом бойовим побратимам.

Життєпис[ред. | ред. код]

Андрій Снітко народився 25 січня 1996 року у селі Гораймівка Маневицького району. Його самотужки виховувала мама і померла, коли Андрійкові було 11. Хлопчика забрала у свою сім'ю жінка з Маневичів Раїса Халик.

Здобувати освіту почав в Гораймівській школі; закінчив 2007-го Маневицьку школу № 1 і 2013 року вступив до Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки в Інститут фізичної культури і здоров'я. Але провчитися повноцінно вдалося лише кілька місяців. Андрій був активним учасником Євромайдану, багато часу проводив у Києві.

У травні 2014 року вступив до батальйону «Азов» у Києві, отримав позивний Хома. Брав участь у визволенні Маріуполя

Брав участь у боях за Іловайськ. 20 серпня 2014 року він на чолі трійки бійців потрапив у засідку під час зачистки будинку. У бік бійців була кинута граната і він накрив її своїм тілом. Він помер, врятувавши від смерті двох інших бійців. Тоді ж поліг молодший сержант Аксененко Олег Олександрович.

23 серпня у Луцькому кафедральному Свято-Троїцькому соборі відбувся заупокійний молебень за 18-річним Андрєм Снітком. Згодом труну з останками Андрія доправили у Маневичі, де він жив останні роки. Його могила — на видному місці при вході на кладовище.

Нагороди[ред. | ред. код]

Державні[ред. | ред. код]

Недержавні[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

  • 25 січня 2015 року у смт. Маневичі було відкрито меморіальну дошку, на школі, в якій він навчався. І названо в його честь школу[3][4]
  • Вшановується 20 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[5]
  • Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 4, місце 4.
  • Рішенням сесії Маневицької селищної ради від 18 грудня 2015 року № 3/5 на честь Андрія Снітка перейменовано вулицю у смт Маневичі.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Указ Президента України від 21 листопада 2016 року № 515/2016 «Про присвоєння А.Снітку звання Герой України»
  2. Нагородження орденом "Народний Герой України" відбудеться в Чернівцях. ФОТОрепортаж. Архів оригіналу за 14 квітня 2016. Процитовано 29 серпня 2016. 
  3. Маневицький ліцей №1 імені Героя України Андрія Снітка – Маневицької селищної ради (укр.). Архів оригіналу за 15 січня 2022. Процитовано 15 січня 2022. 
  4. Відкрили пам'ятну дошку на честь 18-річного волинського бійця.[недоступне посилання з червня 2019]
  5. 16 разів пролунав Дзвін Пам'яті 20 серпня 2020 року

Посилання[ред. | ред. код]

Попередник: Герой Україникавалер ордена «Золота Зірка»
№ 168
21 листопада 2016
Наступник:
Ткачук Андрій Сергійович Табала Сергій Олександрович