Снітко Андрій Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Андрій Снітко
Rank insignia of militsiya of Ukraine 01 (horizontal).svg Рядовий
Снітко Андрій Володимирович.jpg
Загальна інформація
Народження 25 січня 1996(1996-01-25)
Гораймівка, Маневицький район, Волинська область
Смерть 20 серпня 2014(2014-08-20) (18 років)
Іловайськ, Харцизька міська рада, Донецька область
Національність українець
Університет Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки
Псевдонім Хома
Військова служба
Роки служби травень — серепнь 2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Геральдичний знак - емблема МВС України.svg МВС України
Рід військ National Police of Ukraine emblem.svg Спеціальна міліція
Формування
Emblem of the Azov Battalion.svg
«Азов»
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Герой України
Орден «Народний Герой України»

Андрій Снітко (нар. 25 січня 1996, Гораймівка, Маневицький район Волинської області — пом. 20 серпня 2014, Іловайськ, Донецька область) — український вояк батальйону «Азов». Герой України.

Героїчно загинув, накривши своїм тілом ворожу гранату, під час бою за Іловайськ 20 серпня 2014 у віці 18-ти років. Своєю смертю врятував життя двом бойовим побратимам.

Життєпис[ред.ред. код]

Андрій Снітко народився 25 січня 1996 року у селі Гораймівка Маневицького району. Його самотужки виховувала мама і померла, коли Андрійкові було 11. Хлопчика забрала у свою сім'ю жінка з Маневичів Раїса Халик.

Закінчив Маневицьку школу №1 і вступив до Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки в Інститут фізичної культури і здоров'я. Але провчитися повноцінно вдалося лише кілька місяців. Андрій був активним учасником Євромайдану, багато часу проводив у Києві.

У травні вступив до батальйону «Азов» у Києві, отримав позивний Хома. Брав участь у визволенні Маріуполя

Бої за Іловайськ[ред.ред. код]

Вирішальний у житті Андрія бій стався 20 серпня 2014 року. Він на чолі трійки бійців потрапив у засідку під час зачистки будинку. У бік бійців була кинута граната і він накрив її своїм тілом. Він помер, врятувавши від смерті двох інших бійців.

23 серпня у Луцькому кафедральному Свято-Троїцькому соборі відбувся заупокійний молебень за 18-річним Андрєм Снітком. Згодом труну з останками Андрія доправили у Маневичі, де він жив останні роки. Його могила — на видному місці при вході на кладовище.

Нагороди[ред.ред. код]

Державні[ред.ред. код]

Недержавні[ред.ред. код]

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

25 січня 2015 року у смт. Маневичі було відкрито меморіальну дошку, на школі, в якій він навчався.[3]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Попередник: Герой Україникавалер ордена «Золота Зірка»
№ 168
21 листопада 2016
Наступник:
Ткачук Андрій Сергійович Табала Сергій Олександрович