Anna Sui
Anna Sui | |
---|---|
Anna Sui | |
Ім'я при народженні | Анна Суі |
Народилася | 4 серпня 1964 (60 років) Детройт, США |
Громадянство | США |
Національність | американська |
Місце проживання | США |
Діяльність | модельєр |
Alma mater | Parsons School of Design |
Роки активності | 1981 — тепер. час |
Конфесія | католицтво |
Родичі | Fang Chihd і Chase Sui Wondersd |
Нагороди | |
IMDb | ID 2048046 |
Сайт | annasui.com |
Anna Sui (укр. Анна Суі, трад. кит.: 蕭志美, спрощ: 萧志美, Піньїнь: Xiāo Zhìměi, яп.: アナスイ) (народилась 4 серпня 1964 року)[1][2] — американський модельєр.[3] Анну названо однією з п'яти «ікон моди десятиліття»[4], а 2009 року вона отримала премію Джеффрі Біна від Ради модних дизайнерів Америки[ru] (CFDA), почавши співпрацю з Yves Saint Laurent, Giorgio Armani, Ralph Lauren, і Діаною фон Фюрстенберг.[5] Її бренд включає кілька модних ліній взуття, косметики, парфюмів, окулярів, ювелірних виробів, аксесуарів, подарунків тощо.
Продукти торгової марки Anna Sui продаються в більш ніж 50 країнах. У 2006 році, за оцінками Fortune сумарну вартість дому моди Sui оцінено в $ 400 млн.[6]
Дитинство
Анна народилась в Детройті, штат Мічиган. Вона почала цікавитися модою ще в дитинстві, вирізаючи з модних журналів моделі одягу, а потім заповнювала ними свої папки. Саме ці вирізки згодом послужили натхненням для створення власних колекцій одягу. Після переїзду до Нью-Йорку Анна навчалася в коледжі мистецтва та дизайну Парсонс.[7][8]
Кар'єра
Після закінчення коледжу Анна працювала в багатьох компаніях спортивного одягу для дітей.[9][10][11][12] У той час вона почала пробувати створювати власний одяг вдома. За підтримки своїх подруг, Наомі Кемпбелл і Лінди Євангелісти вона організувала свій перший показ, це сталось 1991 року. Завдяки тому, що ці дві моделі були на пікові популярності того часу, колекція Анни стала популярною і була помічена ЗМІ.[13]
Згодом Анна відкрила свій бутік на 113 Greene Street в нью-йоркському районі Сохо.[14] Цей магазин зі стінами кольору лаванди, червоною підлогою, антикварними меблями чорного кольору і головами манекенів, став центром модниць в Сохо і вдало характеризував саму Анну.[15] Крім того, бренд Анни Суї також переріс на міжнародний рівень, розвиваючись на американському, європейському, азіатському і близькосхідному ринках.[14][16] Її культові покази мод, з рок-музикою зазвичай влаштовують в наметі в Брайант-парку напередодні тижня моди.
Досягнення
Газета Нью-Йорк Таймс назвала Анну Суї дизайнером, який ніколи довго не зважує всі за і проти, а просто творить. Також Ганна увійшла в топ-лист п'яти кращих ікон моди десятиліття, складений журналом Time. В 2009 році Суї отримала нагороду Америки Джеффрі Бін — «Lifetime Achievement»,[17] вручену їй Радою модельєрів. Ця нагорода вручається за внесок в американську моду видатними людьми.
У 2004 році Анна Суї почала розробляти нову лінію одягу під назвою «Dolly Girl», призначену для дітей.[14]
У 2006 році журнал зі списку Fortune оцінив бренд Анни Суї в більш ніж 400 мільйонах доларів.
У 2010 році Анна Суї представила свою колекцію на фінальному показі шоу Аmerica's Next Top Model.[18]
Одяг Анни приваблює багатьох зірок, таких як Періс Гілтон, Блейк Лайвлі, Патриція Аркетт, Міша Бартон, Крістіна Річчі, Шер, герцогиня Кембриджська,[19] Ліндсі Лоан і тощо.
Інші лінії
Туфлі Анни Суї вперше були продемонстровані на осінньому показі в 1994 році.[16] Зроблені в Венеції, туфлі підходять як для дня, так і для вечора, для них використовуються такі матеріали, як оксамит, шовк, лакована шкіра змії і ящірки, замша і овеча шерсть.
У 2009 Суї була співпрацювала з компанією Target, щоб створити лінію одягу, що комбінує стиль Верхнього Іст-Сайду, надихнувшись серіалом «Пліткарка».[20] Ця колекція обмеженим тиражем була доступна в вересні протягом декількох тижнів. Дитяча лінія, відома як «Анна Суї Міні», дебютувала на початку 2009 року.[21]
Далі Анна працювала над лінією телефонів Samsung, підписавши контракт з компанією Samsung Electronics.[22][23][24]
Посилання
Примітки
- ↑ Anna Sui Style.com Profile. Style.com. Condé Nast. Архів оригіналу за 26 серпня 2014. Процитовано 15 вересня 2016.
- ↑ Paton, Elizabeth (2 березня 2012). Still Swinging. Financial Times.
- ↑ Anna Sui выпустит купальники. Vogue Ukraine. 17 ИЮЛЯ 2015.
- ↑ Griffith, Hayley. What's Next for Anna Sui. Huffington Post.
- ↑ CFDA Past Winners. CFDA.com.
- ↑ Scouting Mission. New York Post. Архів оригіналу за 1 червня 2013. Процитовано 15 вересня 2016.
- ↑ Muaddi Darraj, Susan (2013). Anna Sui. New York: Infobase Learning. ISBN 1438144911.
- ↑ Sui, Anna. VintageFashionGuild.org.
- ↑ Anna Sui: Label Overview. NYMag.com.
- ↑ Anna Sui. Voguepedia.com.
- ↑ Sui, Anna (15 грудня 2010). Fashion: Anna Sui (Інтерв'ю). Інтерв'юери: Marie Presley, Lisa. Interview. Процитовано 30 березня 2016.
{{cite interview}}
: Проігноровано невідомий параметр|city=
(довідка); Проігноровано невідомий параметр|program=
(довідка) - ↑ How I Started...24 – Anna Sui. TheGroundMag.com. Архів оригіналу за 1 липня 2016. Процитовано 28 вересня 2016.
- ↑ Trebay, Guy (8 вересня 2015). When Fashion Shows Were Fun. New York Times.
- ↑ а б в Anna Sui Brand Timeline. AnnaSui.com. Anna Sui Corporation. 2015. Архів оригіналу за 19 листопада 2015. Процитовано 28 вересня 2016.
- ↑ Iredale, Jessica (18 липня 2015). Anna Sui Relocates SoHo Flagship: Anna On The Move. Women's Wear Daily.
- ↑ а б Bolton, Andrew (2013). Anna Sui. New York: Chronicle Books. ISBN 1452128596 — через Google Books.
- ↑ Past Winners. cfda.com. Council of Fashion Designers of America.
- ↑ Anna Sui. IMDb. 2015.
- ↑ Stacey, Danielle (12 квітня 2016). Kate Middleton wears AW15 Anna Sui as she changes into a floaty maxi dress for National Park visit. mirror.co.uk. MGN Limited.
- ↑ Anna Sui for Target Lookbook. CollegeFashion.net. 29 червня 2009.
- ↑ 2009. AnnaSui.com. 2015. Архів оригіналу за 18 листопада 2015. Процитовано 28 вересня 2016.
- ↑ Hanlon, Mike (22 лютого 2005). Anna Sui Mobile By Samsung: The Mobile Phone Fashion Accessory. GizMag.com.
- ↑ Rojas, Peter (22 лютого 2015). The Anna Sui Mobile by Samsung. Engadget.com.
- ↑ Anna Sui Mobile by Samsung. Manila Bulletin. 3 березня 2005 — через Questia.com.