Бут Віктор Анатолійович
| Бут Віктор Анатолійович | |
|---|---|
| рос. Виктор Анатольевич Бут | |
 | |
| Прізвисько | « le marchand de la mort », Lord of War, Todeshändler і Merchant of Death[1] |
| Псевдо | Vadim Markovich Aminov, Viktor Bulakin і Boris |
| Народився |
13 січня 1967 (57 років) Душанбе, Таджицька Радянська Соціалістична Республіка, СРСР |
| Громадянство |
до 1991  СРСРз 1991  Росія |
| Діяльність | контрабандист зброї, військовослужбовець, усний перекладач |
| Alma mater | Казанське суворовське військове училищеd і Військовий інститут Міністерства оборони СРСРd |
| Знання мов | есперанто, російська, таджицька, французька, іспанська і англійська |
| Військове звання | старший лейтенант |
| Партія | Ліберально-демократична партія Росії |
| IMDb | ID 5085123 |
| Сайт | victorbout.ru |
Віктор Анатолійович Бут (нар. 13 січня 1967, Душанбе, Таджицька РСР) — російський кримінальний торговець зброєю. Відомий також як «продавець смерті». Став прототипом персонажу Ніколаса Кейджа у фільмі «Збройовий барон» (англ. Lord of War, 2005). Повітряно-транспорте підприємство, що належав Буту мало до 60 літаків повітряного флоту та 1 000 співробітників.
Біографія
Віктор Бут навчався в московському військовому інституті іноземних мов (рос. ВИИЯ), потім у військовій академії. Також має диплом з економіки, володіє шістьма мовами. До 1991 року Бут служив у одному з військово-повітряних підрозділів, до того ж протягом шести років в Мозамбіку, де йшла спровокована СРСР громадянська війна. Він вважається майором КДБ, проте сам Бут свої зв'язки з КДБ заперечує.
Бізнес
Після розпаду СРСР та Варшавського пакту, Віктор Бут заснував в Москві чартерне повітряно-транспорте підприємство.
Відомо, що він продавав та постачав зброю військовим угрупуванням та диктаторським режимам у африканських країнах. У 2001 році постачав зброю до Анголи, Камеруна, Демократичної Республіки Конго, Кенії, Лівії, Республіки Конго, Руанди, Сьєрра-Леоне, Судану та Уганди.
В 2001 та 2004 Рада Безпеки ООН наклала забороняючі резолюції на його підприємства та заморозила його банківські рахунки в різних країнах.[2][3]
Розшук та арешт
2005 року лише Бельгія видала міжнародний ордер на арешт Віктора Бута.
6 березня 2008 року Віктора Бута за поданням прокуратури США та ордером виданим судом Південного округу Нью-Йорка було заарештовано таїландською поліцією у Бангкоці. [4] США звинувачують Віктора Бута в незаконному постачанні великих партій зброї, а також у звершенні цілої низки фінансових махінацій. Бут заперечує свою провину і у відкритому листі до російського президента та прем'єр-міністра просить допомоги.
Таїландський суд в 2010 році прийняв рішення задовольнити прохання США про екстрадицію Бута, але Бут все ще залишався у в'язниці Бангкока, в зв'язку з тим, що таїландська влада висунула проти нього нові звинувачення, що потребували нового розслідування.
16 листопада 2010 влада Таїланду вирішили видати Віктора Бута в США. О 13.30 за місцевим часом літак з Віктором Бутом покинув Таїланд. Уряд Російської Федерації одразу ж заявив, що екстрадиція є незаконною. [5]
В жовтні 2011 року розпочався судовий процес, під головуванням судді Шіри А. Щейндлін (англ. Shira A. Scheindlin) 2 листопада 2011 рада присяжних визнала Бута винним за всіма статтями обвинувачення. [6] 5 квітня 2012 суддя винесла вирок — 25 років ув'язнення та 15 млн $ штрафу. [7]
Джерела
- ↑ https://www.cnn.com/2022/12/08/europe/viktor-bout-putin-importance-analysis-intl/index.html
- ↑ Постанова ради безпеки SC/7253
- ↑ Резолюція 1521 по Ліберії
- ↑ Thailand holds 'top arms dealer'
- ↑ Thailand extradites accused international arms dealer. 16 листопада 2010.
- ↑ У США росіянина Бута визнали винним у незаконній торгівлі зброєю. Радіо Свобода. 2 листопада 2011. Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 3 листопада 2011.
- ↑ Вирок Вікторові Буту: кінець кар’єри "торговця смертю". Радіо Свобода. 6 квітня 2012. Архів оригіналу за 2 липня 2013. Процитовано 6 квітня 2012.
Посилання
- Виктор Бут — торговец гладиолусами и смертью
- Інтерв'ю В. Бута на радіо Ехо Москви 28 січня 2002 р.
- Біографічна довідка, РИА Новости (російською)
|
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |