ГАЗ-М20 «Побєда»

М-20 Победа

М-20 Победа

М-20 Победа на вікісховищі

Загальні дані

Виробник:

ГАЗ

Роки виробництва:

1946 — 1958

Клас:

середній (за стандартом СРСР)

Дизайнер:

В. Самойлов

Дизайн

Тип(и) кузова:

седан (фастбек), кабріолет

Компонування:

FR (задній привід з переднім розташуванням двигуна)

Двигуни

ГАЗ-20
Марка:	ГАЗ-20
Тип:	бензиновий 4-тактний R4
Робочий об'єм:	2120 см3
Максимальна потужність:	52 к.с. (38 кВт [52 к.с. по ГОСТ]), при 3600 об/хв
Максимальний обертовий момент:	123 Н·м, при 2200 об/хв
Конфігурація:	SV (нижньоклапанний)
Хід поршня:	100 мм
Діаметр циліндра:	82 мм
Ступінь стиску:	6,2:1
Система живлення:	карбюратор К-22Е (до середини 1955 р. К-22А)
Охолодження:	рідинне
Газорозподільний механізм:	SV (нижньоклапанний)
Матеріал блоку циліндрів:	чавун
Матеріал ГБЦ:	алюмінієвий сплав
Порядок роботи циліндрів:	1—2—4—3
Рекомендоване паливо:	А—72

Трансмісія

Зчеплення: однодискове сухе;
Коробка передач: механічна 3-ступенева з синхронізаторами на ІІ та III передачах (передатні числа: І — 3,115; ІІ — 1,772; III — 1, З. Х. — 3,74);
Передатне число головної передачі — 5,125

Характеристики

Масово-габаритні

Довжина:

4665 мм

Ширина:

1695 мм

Висота:

1640 мм

Кліренс:

під передньою віссю: 210 мм, під задньою: 200 мм; передній кут звису: 27°, задній: 19°

Колісна база:

2700 мм

Колія передня:

1364 мм

Колія задня:

1362 мм

Маса:

споряджена: 1460 кг; повна: 1835 кг

Динамічні

Макс. швидкість:

105 км/год

На ринку

Попередник: М-1

Наступник: ГАЗ-21

Зв'язані:

Warszawa

Схожі моделі:

Tatra 600, Standard Vanguard

Інше

Витрата палива:

11 л/100 км

Об'єм бака:

55 л

ГАЗ-М-20 «Побєда» (рос. «Победа» — «Перемога») — радянський легковий автомобіль, що серійно виготовлявся на Горьківському автомобільному заводі в 1946–1958 роках (у Польщі - до 1973 рoкy).

Перший радянський легковий автомобіль з тримальним кузовом і один з перших у світі багатосерійних автомобілів з кузовом понтонного типу — без виступаючих крил і їх рудиментів, підніжок і фар.

Серійний випуск автомобілів «Побєда» розпочався 28 червня 1946 року. Всього було випущено 235.999 машин, включаючи 14.222 кабріолетів (перший у світі понтонний кабріолет масового виробництва) і 37.492 таксі.

Розробка

Передісторія

Після німецько-радянської війни ГАЗ тимчасово відновив випуск довоєнної легкової моделі — ГАЗ-11-73, що являла собою модернізований варіант застарілого ГАЗ-М1, конструкція якого в свою чергу сходила до автомобіля Ford B моделі 1934 року. Але цей автомобіль був в цілому застарілим: найбільші нарікання викликали неекономічний двигун, коробка передач без синхронізаторів, механічний привод гальм, застарілий зовнішній вигляд, посередня плавність ходу і відсутність багажника.

Початковий період

Урядове завдання на проектування нового легкового автомобіля Горьківський автозавод одержав у лютому 1943 року, відразу після перемоги під Сталінградом. Спочатку автомобіль мав мати назву "Родіна"(Батьківщина). Але після показу Сталіну автомобіль із серійним номером ГАЗ-М20 було вирішено назвати «Побєдою».

Урядове завдання на проектування нового легкового автомобіля Горьківський автозавод отримав в лютому 1943 року, проте вважається, що на той час на заводі вже був складений перспективний типаж післявоєнного модельного ряду, у тому числі — і «легковика» середнього класу.

Перші ескізи виконав художник В. Бродський в 1943 році, на них машина вже має таку ж понтонну боковину і кузов «фастбек» з похилою задньою стінкою, як і майбутня серійна «Побєда», але в іншому на неї не схожа і візуально більш архаїчна, з виконаним в стилі кінця тридцятих років оформленням країв кузова — зокрема, з вузькою решіткою радіатора напівкруглого перетину; V-подібне лобове скло доповнено невеликими скельцями з боків, як на ряді іноземних моделей; задні двері підвішені на задніх петлях, і відкриваються по ходу руху.

Кінцевий же вигляд автомобіля був вироблений в роботах художника-конструктора Веніаміна Самойлова.

Спочатку машина проектувалася під індексом ГАЗ-25 і девізом «Родина» (з російської — «Батьківщина»), — пізніше вони були замінені на звичні «двадцятку» і слово «Побєда».

Перші «Побєди», яким призначено було стати родоначальниками післявоєнного покоління автомобілів марки ГАЗ, зійшли з конвеєра горьківського автозаводу 28 червня 1946 року.

За технічними рішеннями автомобіль був першим цілком самостійним (а не скопійованим із закордонних аналогів).^{[джерело?]}. Кузов британської Standard Vanguard 1947 року випуску зовні дуже нагадує обриси «Побєди».^{[джерело?]}

ГАЗ-М20 був першим радянським автомобілем з тримальним кузовом і першим у світі автомобілем з кузовом «безкрилої» форми ^{[джерело?]}, виконаним не для зовнішнього ефекту, а для прискорення й здешевлення виготовлення кузовних штампів і кращих аеродинамічних показників.

Форму кузова «Побєди» запропонував молодий дизайнер В. Самойлов. Продумана форма кузова, закінченість ліній і велика кількість хромованих деталей надавали машині елегантного і респектабельного вигляду.

У салоні «Побєди» вільно розміщувалися 5 чоловік, в автомобілі вперше були встановлені електричні покажчики поворотів, стоп-сигнали і звуковий сигнал високого і низького тонів. З того часу двотональний сигнал став фірмовою особливістю автомобілів марки «ГАЗ». Машина також мала незалежну підвіску передніх коліс (уперше на автомобілях «ГАЗ»), гідравлічний привод гальм, 3-ступінчату коробку передач із синхронізаторами і V-подібне лобове скло, що стало відмінною рисою цієї моделі.

При спорядженій масі 1,46 т найбільша швидкість «Побєди» становила 105 км/год, розгін з місця до 100 км/год займав 46 секунд, а витрата палива — 11 л на 100 км. Для забезпечення економічності був обраний чотирициліндровий двигун робочим об'ємом 2,1 літри замість шестицілиндрового, що передбачалося у початковому варіанті.

«Опель-Капітан»

Варшава М-20

Покращилася посадка, з'явився обігрівач, так що водії могли знехтувати інструкцією, відповідно до якої, зобов'язані були возити із собою мішечок із сіллю для протирання замерзлого скла. У задній частині кузова розташовувався об'ємний багажник, у якому містилося запасне колесо. «Побєду» відразу ж помітили за кордоном й оцінили конструкторські та технічні переваги машини. Саме з ГАЗ-М20 починається експорт автомобілів «ГАЗ».

«Побєда» неодноразово модернізувалася. Поряд з базовою моделлю з кузовом «седан» випускалися модифікації з кузовом «кабріолет», а також таксі і «швидка допомога». Під час освоєння цілинних земель був створений комфортабельний позашляховик ГАЗ-М-72, що не мав на той час аналогів у світовому автомобілебудуванні.

Найсильнішою стороною «Побєди» була здатність працювати на будь-яких дорогах, що зафіксовано навіть в енциклопедії з історії світового автомобілебудування Джорджано.

У музеї історії Горьківського автозаводу розповіли, що за 12 років виробництва з конвеєра підприємства зійшли 235 999 автомобілів «Побєда».

Польська ж варіація цього автомобіля за назвою «Варшава-223» вироблялася аж до 1973 року і перевершила за чисельністю випуску свій оригінал — їх було випущено 253 тисячі.

В ігровій і сувенірній індустрії

В СРСР масштабна модель М-20 в масштабі 1:43 промислово не вироблялась. В одиничних екземплярах її виготовляли любителі.

В 2010 році моделі М-20В «Побєда» бежевого і ГАЗ-М20 «Побєда» кабріолет сірого кольорів в масштабі 1/43 вийшли в рамках проекту «Автолегенди СРСР» від видавництва «ДеАгостіні».

В 2010 році модель М-20 «Побєда» в масштабі 1/43 випущена в серії «Наш Автопром» ТОВ «Феран».

В 2011 році модель М-20А «Побєда» (таксі) в масштабі 1/43 вийшла в рамках проекту «Автомобіль на службі» від видавництва «ДеАгостіні». В 2013 році фірма «ДеАгостіні» почала випускати збірну модель автомобіля масштабом 1/8 в колекції М-20 «Побєда». Також в 2014 році в рамках «освіженої» версії модельної серії «Автолегенди СРСР. Найкраще» вийшла модель ГАЗ-М20В «Побєда» синьо-білого кольору. Крім того, модель М-20 «Побєда» в масштабі 1:43 випускається дрібносерійною модельною майстернею «Херсон Моделс».

Див. також

• Побєда