Кучинський Йосип Антонович

Кучинський Йосип Антонович
Народився	15 лютого 1904(1904-02-15) Бучки, Потіївська волость, Радомисльський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Помер	13 березня 1982(1982-03-13) (78 років) Бар, Вінницька область, Українська РСР, СРСР
Діяльність	місіонер, католицький священник, вчитель, політичний в'язень
Галузь	церковне служінняd
Знання мов	польська
Конфесія	католицька церква
Нагороди

Кучинський Йосип Антонович (пол. Józef Kuczyński (Юзеф Кучинський), нар. 15 лютого 1904, с. Бучки Волинської губернії (пізніше Житомирська область) — † 13 березня 1982, м. Бар, Вінницької області) — католицький священик, священик Луцької дієцезії, педагог, розвідник та релігійний діяч, доктор католицької соціології.

Життєпис

У 1924 році Юзеф закінчив педагогічне училище. Потім незаконно перейшов радянсько-польський кордон. Закінчив духовну семінарію в Луцьку. У 1930 році був висвячений на священика. Працював учителем у середніх школах Луцька. Він організував скаутський рух серед молоді. Потім поїхав до Франції де закінчив Католицький інститут у Парижі, отримавши докторський ступінь з католицької соціології. Після повернення до Польщі він служив в єпархіальному відділенні "Католицька Акція". Наприкінці 30-х років був капеланом Волинського відділу Союзу польського харцерства. Кучинський також був секретарем Католицького союзу молоді. Співавтор разом із священиком Валеріаном Гловачем «Католицького катехизису для дітей» (Луцьк 1939).

У вересні 1939 року, після нападу німецьких військ на Польщу, був парафіяльним священиком у селі Шумбар під Кременцем. У 1942 році організував польську самооборону в селі Дедеркали під час місцевих українських погромів, за що після війни був нагороджений польським Хрестом доблесті. Після того, як ці райони були захоплені Червоною Армією у другій половині 1944 року Кучинський став священнослужителем у Красилові. Крім того, він здійснював душпасторську роботу серед католицького населення Харкова, Києва та Дніпропетровська.

8 січня 1945 року Кучинський був заарештований НКВС. 6 травня 1946 року був засуджений до 10 років трудових таборів та ув'язнений у табір на Північний Урал. У січні 1947 року його перевели до табору у Воркуту. 16 жовтня 1954 року звільнений без права виїзду. У 1956 році його направили до міста Тайинша у Казахстан, де він активно підтримував місцевих католицьких вигнанців. У грудні 1958 року його знову заарештували, після чого засудили до 10 років трудових таборів. Відправлений в Ангарлаг Іркутської області. 9 січня 1965 року був звільнений. Кучинський поїхав в Україну і проживав у місті Барі, Вінницької області. З 1966 року керував душпастирством у Кам'янецькій єпархії у селі Вербовець, Мурованокуриловецького району (парафії в селах Лучинець, Вербовець та Снітків). Кучинський написав спогади, опубліковані посмертно в 1985 році в Парижі. Помер в Барі 13 березня 1982 року.

Бібліографія

• Кс. Юзеф Кучинський, «Між парафією та табором», Париж 1985 р
• «Конспект історії Луцької єпархії з 1 вересня 1939 р. до останніх днів» (машинопис), bm, 1975 р., 7.

Посилання

• Біографія Юзефа Кучинського (російською)