Літературна премія імені Павла Тичини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Літературна премія імені Павла Тичини — щорічна премія Національної спілки письменників України, що присуджується з 1973 року за найкращу книгу поезії

Вік учасників: необмежений

Нагорода переможцю: Лауреатство + 1000 грн. (200$)

Висунення — до 1 грудня. Присудження — до 15 січня. Голова журі — Іван Драч.

Історія

Літературна премія імені П.Тичини «Чуття єдиної родини» започаткована Держкомвидавом УРСР та Спілкою письменників України 3 квітня 1973 року[1].

З 1974 року і до 1992 року присуджувалась «за твори, пройняті ідеєю інтернаціоналізму, дружби народів СРСР».

З 1993 — літературна премія імені Павла Тичини. Присуджується за високохудожні поетичні твори, гостре відчуття проблем сучасності тощо.

Лауреати

1974

  • Степанюк Борислав Павлович — за поему «Діалог Сеспеля з Україною», твори з книги «Уклін тобі, Киргизіє» та «Синьоокий мій липень», а також за популяризацію творів братніх літератур у перекладах.

1975

1976

1977

1978

1979

1980

1981

1982

1983

1984

1985

1986

1987

1988

1989

1990

1991

1992

1993

1994

1995

1996

1997

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2009

2010

2012

2013

2014

2019

2020

Посилання

  1. РАДА МІНІСТРІВ УКРАЇНСЬКОЇ РСР ПОСТАНОВА від 3 квітня 1973 р. N 163 Про заснування премії імені Павла Тичини — «Чуття єдиної родини»