Гірник Павло Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Павло Миколайович Гірник
Hirnyk Pavlo.jpg
Народився 30 квітня 1956(1956-04-30) (63 роки)
Хмельницький
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність поет
Alma mater Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова
Мова творів українська
Партія НРУ
Премії Шевченківська

Павло́ Микола́йович Гірни́к (* 30 квітня 1956, Хмельницький) — український поет. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2009).

Біографічні відомості[ред. | ред. код]

Син письменника Миколи Андрійовича Гірника. Мати Тамара Дмитрівна (1926—1989) — етнограф.

Закінчив 1973 року середню школу в Хмельницькому. Вчився на філологічному факультеті Кам'янець-Подільського педагогічного інституту (1973—1974, закінчив перший курс), 1974 перевівся у Київський педагогічний інститут (закінчив 1977). Закінчив Вищі літературні курси в Москві (1987—1989).

Працював учителем української мови і літератури в сільських школах Вінницької області (село Непедівка Козятинського району) та Хмельницької області (село Черепівка Хмельницького району, село Берегелі Красилівського району), завідувачем літературно-драматичної частини Хмельницького театру ляльок.

Член Спілки письменників України (1984), а від 1996 — член Асоціації українських письменників.

Нині живе у скрутних умовах в селі Садовому поблизу Деражні — районного центру Хмельницької області [1].

Премії[ред. | ред. код]

Лауреат літературних премій: «Кришталева вишня» (1997), імені Андрія Малишка, імені Павла Усенка, імені Павла Тичини.

2 березня 2009 року присуджено Національну премію України імені Тараса Шевченка за книгу віршів «Посвітається» [2].

Збірки поезій[ред. | ред. код]

Гірник Павло Коник на снігу 2003.jpg
  • «Посвітається» («Університетське видавництво ПУЛЬСАРИ», 2009).
  • «Коник на снігу» (2003).
  • «Брате мій, вовче», «По війні» (2000).
  • «Вибране» (Городок, 1996).
  • «Китайка», «Калина», «Се я, причинний…» (всі три — Хмельницький, 1994).
  • «Летіли гуси…» (1988).
  • «Пахота» (1985) — у перекладі російською мовою.
  • «Спрага» (1983).

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Мацько Віталій. Кроки тверді і сміливі // Прибузька зоря (Хмельницький).– 1984.–19 трав.– Рец. на зб. поезій П.Гірника «Спрага».
  • Гаєвська Н. М. Гірник Павло Миколайович // Українська літературна енциклопедія. — Т. 1. — К., 1988. — С. 426.
  • Письменники Хмельниччини: Бібліографічний покажчик. — Хмельницький, 1989. — С. 11.
  • Мацько Віталій. Літературне Поділля. — Хмельницький, 1991. — С. 17.
  • Письменники України. — Дніпропетровськ, 1996. — С. 53.
  • Літератори Хмельниччини: Довідник обласної організації Спілки письменників України / Упорядник Микола Федунець. — Хмельницький: Доля, 1997. — С. 12.
  • Хто є хто в українській політиці. — К., 2000. — С. 91.
  • Літературна Хмельниччина XX століття: Хрестоматія. — Хмельницький, 2005. — С. 552—561.
  • Будзей Олег. «Брате мій вовче, сестро калино…» // Подолянин. — 2009. — 27 лютого. — С. 7.
  • Бурій В. Співець Шевченкового краю: Павло Гірник про батька / Валерій Бурій // Катеринопільський вісник. — 1998. — 23 трав. — С. 6.
  • Павло Гірник — Валерію Бурію: лист // Валерій Михайлович Бурій: біобібліогр. покажчик; тексти. — Черкаси: Вертикаль, 2013. — С. 183—184.

Посилання[ред. | ред. код]