Нішанов Рафік Нішанович

Нішанов Рафік Нішанович
узб. Рафиқ Нишонович Нишонов узб. Rafiq Nishonovich Nishonov
Народився	15 січня 1926(1926-01-15) Газалкент, Киргизька Автономна Соціалістична Радянська Республіка, РСФРР, СРСР
Помер	11 січня 2023(2023-01-11) (96 років)
Країна	Узбекистан  СРСР
Діяльність	політик
Alma mater	Ташкентський державний педагогічний університет імені Нізаміd
Посада	депутат Верховної ради СРСР
Партія	КПРС
Нагороди

Рафік Нішанович Ніша́нов (узб. Rafiq Nishonovich Nishonov; нар. 15 січня 1926, Газалкент, Бостанлицький район, Казакська АРСР, РРФСР, СРСР) — радянський і узбецький державний і політичний діяч, дипломат.

Біографія

Дід Р. Нішанова був родом з Шахрисабза.

Народився в родині батрака в к. Газалкент Бостанлицького району. Член ВКП(б) з 1949 року. Закінчив Ташкентський вечірній педагогічний інститут (1959) за спеціальністю «вчитель історії». Кандидат історичних наук (1969).

З 1942 року — колгоспник колгоспу «Чирчик» Бостанлицького району Ташкентської області.

З 1943 року — секретар виконкому Газалкентскої селищної ради Бостанлицького району. З 1944 р. — інструктор, другий секретар Бостанлицького райкому комсомолу.

У 1945—1950 роках — служба в Радянській Армії.

З 1950 року — завідувач відділу Октябрського райкому ЛКСМ Узбекистану міста Ташкента. З 1951 р. — інструктор, завідувач відділу, секретар Октябрського райкому партії міста Ташкента. З 1955 р. — начальник політвідділу Управління пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ Узбецької РСР.

З 1956 року — завідувач відділу Ташкентського міськкому партії. З 1959 р. — перший секретар Октябрського райкому партії міста Ташкента.

З 1962 року — голова Ташкентського міськвиконкому.

З 1963 року — секретар і член Бюро ЦК компартії Узбецької РСР.

З 1970 року — Надзвичайний і повноважний посол СРСР в Шрі-Ланці та за сумісництвом у Мальдівській Республіці (референтом в посольстві працював Сергій Лавров).

З 1978 року — Надзвичайний і Повноважний посол СРСР в Йорданії.

З 1985 року — міністр закордонних справ Узбецької РСР.

З 9 грудня 1986 по 9 квітня 1988 року — голова Президії Верховної Ради Узбецької РСР і за посадою заступник голови Президії Верховної Ради СРСР.

З 12 січня 1988 по 23 червня 1989 року — 1-й секретар ЦК Комуністичної партії Узбекистану (його наступником став Іслам Карімов).

6 червня 1989 року обраний головою Ради Національностей Верховної Ради СРСР (був одним з постійних головуючих на пленарних засіданнях Верховної Ради СРСР).

З вересня 1991 року — радник Президента СРСР.

21 жовтня 1991 року згідно із Законом СРСР «Про органи державної влади і управління Союзу РСР у перехідний період» за № 2392-I від 5 вересня 1991 року замість Ради Національностей була сформована Рада Республік, але відповідні поправки в конституцію СРСР внесені не були, і Рада Національностей де-юре й далі існувала згідно зі статтею 111 Конституції СРСР аж до прийняття декларації про припинення існування СРСР 26 грудня 1991 року.

З листопада 1991 року — пенсіонер.

У 2012 році випустив книгу спогадів «Дерева зеленіють до хуртовин».

У грудні 2015 року, напередодні 90-літнього ювілею, нагороджений орденом Пошани.

Депутат Верховної Ради СРСР 11 скликання. Народний депутат СРСР (1989—1991).

Один із небагатьох перших секретарів ЦК, який не обирався членом ЦК КПРС.

Родина

• Дружина Рано Назарівна — кандидат історичних наук, заступник міністра культури Узбецької РСР.
• Син Сабір — офіцер радянської, пізніше узбецької армії.
• Доньки: Дильбар — видавничий працівник, Муніра — викладач, Гульнара — лікар, Фіруза.

Посилання

• World Statesmen — Uzbekistan (англ.)
• Кто есть кто в мировой политике / Отв. ред. Л. П. Кравченко. — Москва: Политиздат, 1990. — С. 318. (рос.)
• Нишанов: обновленный СССР провалился из-за ГКЧП (рос.)