Юстас Палецкіс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юстас Палецкіс
лит. Justas Paleckis
лит. Justas Paleckis
Юстас Палецкіс лит. Justas Paleckis

Час на посаді:
17 червня 1940 — 24 червня 1940
ПопередникАнтанас Меркіс
НаступникВінцас Креве-Міцкявічюс, в. о.

Flag of Lithuanian SSR (1940-1953).svg 1-й Голова Президії Верховної Ради Литовської РСР
Час на посаді:
25 серпня 1940 — 14 квітня 1967
ПопередникПосада заснована
НаступникМотеюс Юозовіч Шумаускас

виконуючий обов'язки Президента Литви
Час на посаді:
17 червня 1940 — 25 серпня 1940
ПопередникАнтанас Меркіс, в. о.
Наступникпосада скасована

Народився10 (22) січня 1899(1899-01-22)
Тельше, Ковенська губернія, Російська імперія (нині — Литва)
Помер26 січня 1980(1980-01-26) (81 рік)
Вільнюс, Литовська РСР, СРСР
ОсвітаЛитовський університет
Політична партіяКПРС
БатькоІгнас Палецкіс (1837–1912)
МатиВона Петраускайте
Дітисини — Вільнюс та Юстас
дочки — Сігіта, Герута і Віта
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці — 1969
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Леніна Орден Леніна Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Дружби народів

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Юстас Палецкіс (лит. Justas Paleckis; 22 січня 1899, Тельше, Ковенська губернія, Російська імперія (нині — Литва) — 26 січня 1980, Вільнюс, Литовська РСР, СРСР) — литовський журналіст, письменник; радянський державний та громадський діяч.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в родині коваля.

З 1915 — робітник, потім службовець в Ризі, з 1922 — учитель. Був засновником та редактором литовської газети, що виходила в Ризі. Співпрацював у періодичних виданнях Литви. Працював директором литовського телеграфного агентства «ELTA», після військового перевороту був звільнений у травні 1927.

Навчався в каунаському Литовському університеті (19261928), працював журналістом.

У 1931 встановив зв'язки з підпільною компартією Литви, в 1937 обраний членом Антифашистського комітету Каунаса, в 1939 арештований та поміщений у концтабір.

Після введення радянських військ до Литви 15 червня 1940 був головою Народного уряду з 17 червня до 24 червня, вступив у компартію.

Після виборів в Народний сейм, що проголосив утворення Литовської РСР, з серпня 1940 по квітень 1967 — голова Президії Верховної Ради Литовської РСР. З початком Німецько-радянської війни був евакуйований.

У 19411966 — заступник голови Президії Верховної Ради СРСР.

З 1955 — представник у Раді Міжпарламентського союзу, в 19661970 — перший заступник голови Парламентської групи СРСР.

Делегат XIX, XX, XXI, XXII, XXIII з'їздів КПРС, на яких обирався кандидатом в члени ЦК.

У 19401966 — член ЦК і Бюро ЦК КП Литви. Депутат Верховної Ради СРСР скликань з 1-о по 8-е.

У 19661970 — Голова Ради Національностей Верховної Ради СРСР. З 1970 — пенсіонер.

Смерть[ред. | ред. код]

Помер у Вільнюсі. Похований на Антакальніському цвинтарі.

Могила Палецкіса

Сім'я[ред. | ред. код]

Дружина — Геновайте Палецкене. П'ятеро дітей — сини Вільнюс Палецкіс, Юстас Вінцас Палецкис, дочки Сігіта, Герута, Віта. Десять онуків.

Літературна діяльність[ред. | ред. код]

Друкувався з 1919. Автор багатьох збірок віршів, нарисів, оповідань, спогадів, документального роману «Останній цар» (19371938), перекладів творів латиських письменників на литовську мову, публіцистичних книг і брошур. Твори перекладалися на німецьку, польську, російську, українську мови.

Нагороди та звання[ред. | ред. код]

Твори[ред. | ред. код]

  • Dienų nelaisvėj. Eilėraščiai ir vertimai. Kaunas, 1932.
  • Paskutinis caras. Beletristine istorija.T. 1 — 3, Kaunas, 1937–1938
  • Latvija. Kaunas, 1938.
  • Gyvenimo vardu. Vilnius, 1961.
  • Žingsniai smė ly. 1926 metai. Vilnius. 1968.
  • Kelionių knyga. Vilnius, 1969.
  • Tūkstantis žingsnelių (Eilėraščiai). Vilnius, 1970.
  • Радянська Литва. Історико-географічний нарис, Москва, 1949.
  • Відродження. Вірші. Москва, 1958.
  • Здрастуй, Радянська Литва! Вірші. Вільнюс, 1960.
  • На життєвому шляху. Вірші. Москва, 1969.
  • Життя починається. Спогади, розповіді, нариси. Москва, 1970.
  • У двох світах. Москва, 1974.
  • Книга подорожей. Москва, 1975.

Посилання[ред. | ред. код]