AMX-30

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
AMX-30 img 2330.jpg

AMX-30C2

АМХ-30
Загальні дані
класифікація Основний бойовий танк
модифікація АМХ-30
компонувальна схема класична
Виробництво та застосування
країна-виробник Франція Франція
роки виробництва 1966-1986
кількість виробів, од. 2800
роки експлуатації з 1967
основні країни-оператори Оператори
війни Ірано-іракська війна
Війна в Перській затоці
Інтервенція Саудівської Аравії та її союзників у Ємен
Основні параметри
бойова маса, т 36
екіпаж, осіб 4
довжина, мм 9480
ширина, мм 3100
висота, мм 2290
кліренс, мм 440
Броня
тип броні сталева катана, лита
  лоб корпусу (верх), мм/град. 80 / 68°
  лоб корпусу (середина), мм/град. 80 / 45°
  лоб корпусу (низ), мм/град. 30 / 75°
  борт корпусу (верх), мм/град. 35 / 35°
  борт корпусу (низ), мм/град. 30 / 0°
  корма корпусу (верх), мм/град. 30 / 10°
  корма корпусу (середина), мм/град. 30 / 0°
  корма корпусу (низ), мм/град. 25 / 75°
  дах корпусу, мм/град. 15
  днище, мм/град. 15
  лоб башти, мм/град. 80 / 73°
  маска гармати, мм/град. 150
  борт башти, мм/град. 35 / 40°
  корма башти, мм/град. 30 / 45°
  дах башти, мм/град. 20
Озброєння
основне озброєння нарізна гармата
калібр, марка та тип гармати 105-мм CN-105-F1
довжина ствола, кал. 56
боєкомплект гармати 47
кулемети 1 × 20-мм M693, 1 × 7,62-мм F1
Силова установка, маневреність та мобільність
тип, марка двигуна горизонтально-опозитний 12-циліндровий дизельний рідинного охолодження
потужність двигуна, к.с. (кВт) 720
підвіска індивідуальна торсіонна
швидкість по шосе, км/год. 65
запас ходу по шосе, км 600
питома потужність, к.с./т 18,9
подоланний підйом, ° 30
подоланна стінка, м 0,9
подоланний рів, м 2,9
подоланний брід, м 1,3, з ОПВТ — 4

АМХ-30 — французький основний бойовий танк другого покоління, розроблений компанією AMX. Серійно вироблявся з 1966 до 1993 року.[1] Всього було випущено близько 2800 одиниць. Головною відмінністю від ОБТ інших країн світу був слабий броньовий захист, що забезпечував високу мобільність і малі розміри танка. На даний час танк і різні його модифікації стоять на озброєні деяких країн світу.

Історія створення[ред. | ред. код]

Після закінчення Другої світової війни Франція розробила три бронемашини, легкий танк AMX-13, бронеавтомобіль Panhard EBR та важкий танк AMX-50, останній зацікавив військове керівництво, оскільки він використовував корпус та підвіску, дуже схожі на ті, що використовується на німецькому PzKpfw V Panther, який французька армія використовувала в деяких кількостях після закінчення війни. У танка була хитна башта, яка також була встановлена на легкий танк AMX-13. Планувалося поставити AMX-50 у серійне виробництво, але програма в кінцевому підсумку була зупинена, оскільки велика кількість американських M47 були доставлені в рамках програми військової допомоги для Західної Європи. Через десятиліття по тому загроза переростання Холодної війни в збройний конфлікт змусила провідних європейських конструкторів з Італії, Франції й Німеччини зайнятися розробленням спільного ОБТ для країн членів НАТО. В результаті італійці задовольнилися американським M60, німці розробили Леопард 1, а французи AMX-30. Жодній зі сторін не вдалося переконати іншу в досконалості власної бойової одиниці й програма створення спільного танка провалилася. Кожна зі сторін власними силами продовжила розвивати свій проект.

Перші 2 прототипи AMX-30 були виготовлені в 1960 році. В 1963 році танк був прийнятий на озброєння, а в 1966 почалося його серійне виробництво. В 1980 році було прийняте рішення про модернізацію танка й в 1983 році було випущено зразок, який отримав назву АМХ-30В2.

Опис конструкції[ред. | ред. код]

Компонувальна схема[ред. | ред. код]

Компонувальна схема танка — класична, як і в більшості ОБТ. У передній частині корпусу розташовується відділення управління зі зміщеним вліво місцем механіка-водія. У середній частині корпусу знаходиться бойове відділення з баштою кругового обертання, в якій перебувають інші члени екіпажу, а саме заряджаючий, який сидить зліва від гармати, а командир і навідник — справа. Моторно-трансмісійне відділення (МТВ) розміщене в кормовій частині корпусу й займає об'єм 5,3 м³.

Броньовий захист і башта[ред. | ред. код]

Корпус танка зварений із катаних бронелистів. Товщина лобової деталі становить 80-85 мм і має кут нахилу 68°, борту 30-35 мм, корми 30 мм. Башта лита, товщина її лобової частини становить 81 мм, бортової 41 мм.

У цілому броня AMX-30 може захистити танк від куль, осколків і малокаліберних боєприпасів.

Озброєння[ред. | ред. код]

Основне озброєння[ред. | ред. код]

Основним озброєнням танка є французька 105-мм нарізна гармата CN-105-FI з довжиною ствола 56 калібрів. Гармата не має ежектора, тому для продувки ствола використовується стиснуте повітря. Також гармата оснащена теплоізоляційним кожухом.

Спеціально для танка було створено унітарні постріли з підкаліберними, кумулятивними, осколково-фугасними, запальними й освітлювальними снарядами. Також для стрільби можуть використовуватися всі типи боєприпасів англійської гармати L7. Загальний боєкомплект танка становить 47 пострілів (19 в башті, 28 в передній частині корпусу справа від механіка-водія).

Додаткове озброєння[ред. | ред. код]

Додаткове озброєння танка складається з 12,7-мм кулемета спареного з гарматою, 7,62-мм дистанційного зенітного кулемета, розміщеного в командирській башточці й димових гранатометів, розташованих з бортів башти. В модифікації АМХ-30В2, 12,7-мм кулемет був замінений 20-мм автоматичною гарматою M963.

Екіпаж[ред. | ред. код]

Екіпаж танка складається з 4 осіб: механіка-водія, заряджаючого, навідника й командира. Механік-водій знаходиться в носовій частині корпусу і його робоче місце зміщене вліво. Він має односекційний люк з трьома перископами. Командир і навідник розміщені в башті, справа від гармати. Командир має свою башточку з десятьма перископами для всебічного бачення. На башточці встановлюється зенітний кулемет і інфрачервоний прожектор PH-9-A. Навідник має три перископи, одним з яких є приціл M271 з збільшенням х8, який можна замінити нічним прицілом OB-17A, що має збільшення х5,4. Заряджаючий, який також є радистом, сидить зліва від гармати.

Двигун[ред. | ред. код]

На танку встановлений багатопаливний дизельний двигун з турбонаддувом рідинного охолодження HS-110-2, потужністю 720 к.с., який здатний розвинути швидкість в 65 км/год. Об'єм баків становить 970 літрів. Запас ходу — 600 кілометрів.

Модифікації[ред. | ред. код]

  • AMX-30 — базовий зразок.
  • AMX-30S — експортний варіант танка АМХ-30 для дій в пустелі. Відрізнявся установкою бортових екранів, двигуном з потужністю 620 к.с. зі зміненою конструкцією коробки передач, а також посиленою системою кондиціонування і протитермітною обробкою ізоляційних матеріалів.
  • AMX-30B2 — поліпшена система управління вогнем, застосування телевізійної системи, встановлено двигун HS-110-2 і гідромеханічна трансмісія. Замість спареного кулемета була встановлена 20-мм автоматична гармата.
  • AMX-30B2 Brenus — це спеціальна модифікація, оснащена динамічним захистом у вигляді 112 контейнерів, розміщених на корпусі і башті. Для компенсації збільшення маси (до 37,7 т), на танку встановлений дизельний двигун потужністю 725 кВт.
  • АМХ-30 super — модернізований варіант АМХ-30, запропонований групою німецьких фірм для Саудівської Аравії. Відрізняється новою системою управління вогнем, двигуном потужністю 850 к.с., збільшеною до 1028 л ємністю паливних баків, автоматичною трансмісією, поліпшеною ходовою частиною.
  • АМХ-32 — експортний варіант АМХ-30.
  • АМХ-40 — експортний варіант АМХ-30.

Машини на базі[ред. | ред. код]

  • AMX-30 Pluton — самохідна пускова установка тактичних ядерних ракет «Плутон».
  • AMX-30EBD — танковий мінний тральщик.

Бойове застосування[ред. | ред. код]

Два французьких AMX-30 в Аль-Салмані.
План операції Буря в пустелі.

Катарські AMX-30 побачили свій перший бій під час війни в Перській затоці в битві при Хафджі, де 30 січня 1991 року вони контратакували, намагаючись відбити місто Хафджі в іракських сил, які окупували його вночі. Під час операції катарські AMX-30 знищили три іракських Т-55 та захопили ще чотири.[2] Під час битви був втрачений принаймні один катарський AMX-30.

Французи використовували ці танки під час війни в Перській затоці в рамках операції «Даге». Ця операція передбачала розгортання 6-ї бронекавалерійської бригади, яка разом з 4-м драгунським полком формували дивізію Даге.[3] Дивізія оснащувалася колісними AMX 10 RC і 44 AMX-30B2s, також було близько шести старіших AMX-30B. Основним завданням дивізії було прикриття західного флангу й прикриття американського XVIII-го повітряно-десантний корпусу. Таке розміщення зменшило ймовірність зустріти іракські Т-72, які були небезпечні як для AMX-10RCs, так і для AMX-30B2s. 24 лютого 1991 року французькі війська перейшли в атаку на своєї першу ціль «Об'єкт Рохамбо», яку захищала бригада від 45-ї піхотної дивізії Іраку. За підтримки гелікоптерів Gazelle французи швидко справилися зі своєю задачею й продовжили свій бойовий шлях далі. Останньою ціллю була авіабаза Аль-Салман. Загалом за час операції французькі AMX-30 зробили близько 270 пострілів із танкових гармат.[4]

Оператори[ред. | ред. код]

Поточні оператори[ред. | ред. код]

Карта операторів AMX-30 (поточні оператори позначено синім, колишні — червоним)

Колишні оператори[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. AMX-30 Main Battle Tank (France). www.historyofwar.org. Процитовано 2018-03-09. 
  2. Westermeyer, Paul W. U.S. Marines in Battle: Al-Khafji, 28 January – 1 February 1991 (PDF). Washington D.C., United States of America: History Division, U.S. Marine Corps. 
  3. Perrett, Bryan. Iron Fist: Classic Armoured Warfare Case Studies. London: Brockhampton Press. ISBN 1-86019-954-2. 
  4. Jeudy, Jean-Gabriel. Chars de France (in French). Boulogne: E.T.A.I. ISBN 2-7268-8369-9. 
  5. The Military Balance 2010. — P. 179.
  6. International Institute for Strategic Studies. The Military Balance 2016 / James Hackett. — London : Taylor&Francis, 2016. — С. 86. — ISBN ISBN 9781857438352.
  7. Martin, Guy. Nigerian Armed Forces - defenceWeb. 
  8. International Institute for Strategic Studies. The Military Balance 2016 / James Hackett. — London : Taylor&Francis, 2016. — С. 349, 350. — ISBN ISBN 9781857438352.
  9. International Institute for Strategic Studies. The Military Balance 2016 / James Hackett. — London : Taylor&Francis, 2016. — С. 416. — ISBN ISBN 9781857438352.
  10. International Institute for Strategic Studies. The Military Balance 2016 / James Hackett. — London : Taylor&Francis, 2016. — С. 357, 358. — ISBN ISBN 9781857438352.

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Дмитрий Алексеев. Танки мира. Большая энциклопедия. — Litres, 2018. — С. 66-68. — ISBN 9785457678613.
  • Н. Л. Волковский. «Современная Боевая техника. Сухопутные войска». — «Полигон», 2006. — ISBN 5-17-038885-3.