Deep Space 2

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Deep Space 2
DS-2 probes with mounting.jpg
Deep Space 2 усередині захисної оболонки
Основні параметри
Організація НАСА
Виготівник Lockheed Martin
Ракета-носій Дельта II 7425
Космодром США мис Канаверал
Технічні параметри
Маса 2,4 кг (x2)
Потужність 300 мВт (Li-SOCl2)
Логотип місії Mars Surveyor 98.

«Deep Space 2» — зонд NASA. Був частиною програми Нове Тисячоліття. Проект включав в себе два мініатюрних космічних зонда, спрямованих у бік Марса. Зонди знаходилися на борту космічного апарату Mars Polar Lander, який був запущений в січні 1999 року. Зондам було дано назву Скотт і Амундсен, в честь Роберта Фолкон Скотта і Амундсена — перших дослідників, які досягли Південного полюса Землі. Зонди були призначені для приземлення на поверхню іншої планети. Після входу в атмосферу Марса 'Deep Space 2' повинен був відстикуватись від Mars Polar Lander і почати знижуватися до поверхні, використовуючи тільки ударний аерогель, без парашута. 13 березня 2000, після всіх спроб відновити зв'язок, місія була оголошена невдалою.[1]

План місії[ред.ред. код]

Кожен зонд важив по 2,4 кг і знаходився всередині захисного аерогелю. Для доставки на Марс вони були закріплені на космічному апараті Mars Polar Lander. 3 грудня 1999 року під час прольоту над південною полярною шапкою Марса, зонди в захисній оболонці розміром з баскетбольний м'яч були випущені з космічного апарату. Після входу в атмосферу удар об поверхню планети стався на швидкості 179 м / с. Захисна оболонка була так розроблена, щоб «вибухнути» при ударі об землю. Зонди, пробивши ґрунт, розлетілися в різні боки. Нижня частина, так звана «носова», була спроектована, щоб проникнути глибоко в ґрунт на глибину приблизно 0,6 м. Верхня частина була спроектована, щоб залишатися на поверхні і передавати радіо-дані апарату Mars Global Surveyor і іншим космічним апаратам на орбіті Марса. Mars Global Surveyor повинен був діяти як ретранслятор для того, щоб відправляти зібрані дані із зонда на Землю. Дві частини зонда були розроблені, щоб підтримувати між собою зв'язок за допомогою кабелю передачі даних.[1]

Провал місії[ред.ред. код]

Мабуть обидва зонда досягли Марса без поломок, але після приземлення на зв'язок не вийшли.

Достеменно не відомо, в чому була причина аварії. Комісія, що розслідувала цей інцидент[2], зробила висновки про найбільш імовірні причини відмови систем:

  • Системи зв'язку зонда могли не вижити від перевантажень під час удару об поверхню.
  • Зонди, можливо, вдарившись об землю, яка була занадто скелястій і давала мало шансів на виживання.
  • Батареї зонда, які були заряджені за рік до запуску, можливо, не зберегли достатньо енергії.[3]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б [http :/ / nssdc.gsfc.nasa.gov / nmc / masterCatalog.do? sc = DEEPSP2 Deep Space 2 (DEEPSP2)]. NSSDC Master Catalog. NASA - National Space Science Data Center. 2000. Процитовано July 8, 2009. 
  2. Report on the Loss of the Mars Polar Lander and Deep Space 2 Missions. Jet Propulsion Laboratory. 22 March 2000. 
  3. Young, Thomas (March 14, 2000). Mars Program Independent Assessment Team Summary Report. Draft # 7 3/13/00. House Science and Technology Committee. Процитовано April 22, 2009.