Марс-1

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марс-1
Mars 1 NASA.jpg
Основні параметри
COSPAR ID 1962-061A
NORAD ID 00448
Тип апарата пролітний
Проліт Марсу
Штучний супутник Сонця
Дата запуску 1 листопада 1962
16:14:16 UTC
Ракета-носій «Молнія»
Технічні параметри
Маса 893,5 кг
Розміри довжина — 3,3 м,
діаметр 1,1 м
Джерела живлення дві панелі сонячних батарей площею 2,6 м², кадмій-нікелевий акумулятор
Платформа МВ2-4

«Марс-1» — радянська автоматична міжпланетна станція для дослідження Марсу. Стартувала з космодрому Байконур 1 листопада 1962 року о 16:14:16 UTC за допомогою ракети-носія «Молнія» Т103-16. Перший радянський космічний апарат запущений до Марсу.

Опис[ред. | ред. код]

Апарат типу МВ2-4. Покращений апарат типу Венера.

Розміри[ред. | ред. код]

Маса — 893,5 кг, довжина — 3,3 м, діаметр — 1,1 м, ширина з розкритими сонячними панелями і радіаторами — 4 м.

Внутрішній тиск — 1,1 атм.

Циліндричний корпус мав дві частин:

Верхня, довжиною 2,7 м — орбітальний відсік з системами управління і рушійною установкою.
Нижня, довжиною 0,6 м — відсік апаратури з науковими приладами.

Зв'язок[ред. | ред. код]

Для зв'язку використовувалися три системи:

Радіопередавач з довжиною хвилі 32 см, розміщений в орбітальному відсіку, використовував антену з високим коефіцієнтом підсилення діаметром 1,7 м.
Радіопередавач з довжиною хвилі 160 см використовував дві неспрямовані антени на кінцях панелей сонячних батарей.
Радіопередавач з довжиною хвилі 8 см, розміщений у відсіку апаратури, призначався для передачі телевізійних зображень.

Також у відсіку апаратури розміщувався імпульсний передавач з довжиною хвилі 5 см.

Станція автоматично передавала інформацію раз на дві доби, а з 13 грудня — раз на пʼять діб, і могла отримувати команди з Землі.

Живлення[ред. | ред. код]

Живлення забезпечували дві панелі сонячних батарей площею 2,6 м², розміщені на протилежних сторонах апарата. Енергія зберігалася у кадмій-нікелевому акумуляторі ємністю 42 Ампер-години.

Система терморегулювання[ред. | ред. код]

Двоконтурна рідинно-газова система терморегулювання, в якій рідина, проходячи по зовнішніх напівсферичних радіаторах з різними оптичними характеристиками, нагрівалася або охолоджувалася і відповідно підігрівала або охолоджувала газ усередині відсіків, підтримуючи температуру в межах 20-30°С.

Наукові прилади[ред. | ред. код]

Магнітометр, розміщений на стрілі, прикріпленій до орбітального відсіку.

Телевізійно-фотографічне обладнання.

Спектрорефлексометр.

Вимірювачі радіації: газорозрядний і лічильник сцинтиляцій.

Спектрограф для вивчення озонових шарів.

Радіотелескоп з довжиною хвилі 150 і 1500 м.

Детектор мікрометеоритів.

Позиціювання і орієнтація здійснювалися за допомогою датчиків Сонця і зірок.

Політ[ред. | ред. код]

АМС «Марс-1» активно працювала протягом чотирьох з половиною місяців, за які було здійснено 61 сеанс радіозв'язку і передано на борт близько 3000 радіокоманд. 1963 станція пройшла поблизу планети Марс, підтримуючи радіозв'язок з радянським наземним радіотехнічним комплексом дальнього космічного зв'язку в Криму. У результаті пошкодження системи орієнтації 21 березня 1963 року на відстані близько 106 млн км був отриманий останній сигнал, після чого «Марс-1» замовк.

Завдання польоту[ред. | ред. код]

  • Дослідження радіо-магнітних полів та радіозв'язку у міжпланетному просторі.
  • Загальне дослідження космосу
  • Фотографування космічних об'єктів, в тому числі планети Марс.

Результати[ред. | ред. код]

На висотах 6 тис. — 40 тис. км від Землі апарат раз на дві хвилини фіксував зіткнення з мікрометеоритом, оскільки політ відбувався під час метеоритного дощу тауридів[en]. Подібну щільність було зафіксовано на відстані 20 млн — 40 млн км від Землі.

У міжпланетному просторі було зафіксовано напруженість магнітного поля 3-4 гамми зі стрибками до 6-9.

Зафіксовано сонячний вітер.

Вимірювання космічних променів виявило подвоєння їхньої інтенсивності після 1959.

Було виявлено радіаційні пояси.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Марс-1 у каталозі НАСА(англ.)
  • Марс-1 на космічних сторінках Гюнтера(англ.)

Див. також[ред. | ред. код]