Mars One

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Mars One
Емблема
Mars One logo.png
Польотні дані корабля
Назва корабля Mars Transit Vehicle
Ракета-носій Falcon Heavy
Місце посадки Марс
Польотні дані екіпажу
Членів екіпажу 4


Mars One (укр. Марс один) — приватний проект нідерландського дослідника Баса Лансдорпа з метою заснування на Марсі постійної людської колонії.[1]

Опис[ред.ред. код]

Цей план передбачає відправлення комунікаційного супутника до планети до 2016 року та, після низки інших етапів, висаджування перших чотирьох постійних людських поселенців у 2023 році.[2] Нова група чотирьох астронавтів-поселенців прибуватиме через кожні два роки.[3] Проект офіційно підтримує лауреат Нобелівської премії з фізики Герард 'т Гофт.[2][4]

«Mars One» намагається залучити спонсорів та інвесторів[5] транслюючи всі події проекту, зокрема життя поселенців на Марсі, у форматі реаліті-шоу. Зокрема, публіка матиме можливість брати участь у відборі потенційних космонавтів-поселенців.[3][6] Очікується, що висадка перших чотирьох поселенців коштуватиме приблизно в $6 мільярдів.[7] Представники «Mars One» стверджують, що вже визначили потенційних постачальників, таких як «SpaceX», для всіх компонентів проекту.[4]

Вартість проекту є суттєво нижчою за інші подібні пропозиції завдяки тому, що поселенці не матимуть можливості повернутися на Землю, вони відправляться з метою залишитися на Марсі.[8]

Бас Лансдорп — співасновник проекту «Mars One», нідерландський підприємець.

План проекту[9][ред.ред. код]

  • 2011 — старт проекту, усі постачальники обладнання підтверджують свою готовність взяти участь;
  • 2013 — початок міжнародного відбору астронавтів;
  • 2015 — початок технічної й психологічної підготовки відібраних 24 кандидатів, отримання навичок виживання в ізольованому середовищі та в умовах, наближених до марсіанських;
  • 2020 (спочатку — 2016, після першої корекції — 2018)  — буде запущена демонстраційна місія: відправка посадкового модуля для перевірки сонячних батарей, технології вилучення води з марсіанського ґрунту, а також запуск комунікаційного супутника, який 24 години на добу та сім днів на тиждень передаватиме зображення, відео та інші дані з поверхні Марса;
  • 2022 (спочатку 2018/2020)  — запуск другого супутника зв'язку на орбіту навколо Сонця (точка L5 для забезпечення безперебійного потоку), устаткування для будівництва колонії та безпілотного марсохода з причепом, який обере найкраще місце для поселення й підготує поверхню Марса до прибуття вантажу та розміщення сонячних панелей;
  • 2024 (спочатку 2020/2022)  — буде запущено шість вантажів: два житлових блоки, два блоки із системами життєзабезпечення, два вантажних/складських блоки;
  • 2025 (спочатку 2021/2023)  — вантажі здійснять посадку на Марс поруч із марсоходом, він починає готувати базу для прибуття людей: доставляє блоки на вибране місце, активує системи енергоживлення та життєзабезпечення, що створюють запаси води (3000 літрів) і кисню (120 кг);
  • 2026 (спочатку 2022/2024)  — на орбіту Землі будуть відправлені: транзитний модуль, корабель MarsLander (посадковий модуль) зі «складальним» екіпажем на борту й два розгінних ступені. Потім перша четвірка місії змінює «складальний» екіпаж і, після останньої перевірки системи на Марсі та транзитного модуля, відбудеться запуск першого пілотованого корабля на Марс. Одночасно відправляється вантаж для забезпечення життя другого екіпажу;
  • 2027 (спочатку 2023/2025)  — перший екіпаж у посадковому модулі висаджується на Марсі (транзитний залишиться літати по орбіті навколо Сонця). Після відновлення й акліматизації «поселенці» встановлять додаткові сонячні панелі, зберуть усі модулі, уключаючи два житлових блоки та дві системи життєзабезпечення для другого екіпажу, у єдину марсіанську базу й почнуть обживати свій новий інопланетний будинок;
  • 2029 (спочатку 2025/2027)  — висадка наступної групи людей із чотирьох чоловік, нові модулі, всюдиходи та обладнання. І так кожні два роки;
  • 2035 — населення колонії має досягти 20 чоловік.[1]

Відбір колоністів[ред.ред. код]

У 2013 році «Mars One» почне відбір майбутніх астронавтів, які навчатимуться необхідним навичкам, проходитимуть тести на тривале знаходження в закритому просторі в симуляторах ракети й колонії. До складу астронавтів обов'язково входитимуть обидві статі. Мінімальний вік для подачі заяви на участь — 18 років, максимальний, наразі, не визначений. Подати заяву можуть громадяни будь-яких країн. Пріоритет мають високоосвічені, розумні, здорові люди з науково-технічною освітою. Заявки на участь почнуть прийматися тільки у 2013 році.

Цікаво, що в число 100 перших претендентів на участь у колонізації Марсу відібрано й українського інженера одного з НДІ України — 26-річного українця Сергія Якиміва. Його презентація розміщена на сайті «Mars One».[10]

Остаточне рішення того, хто полетить на Марс, і того, хто буде першою людиною, що ступила на Марс, залишено глядачам.

Зв'язок[ред.ред. код]

Зв'язок здійснюється завдяки штучним супутникам, які знаходитимуться на орбітах навколо кожної з планет відповідно. Мінімальна відстань від Землі до Марса — 55 мільйонів кілометрів, максимальна — 400 мільйонів кілометрів (коли Марс прихований від Землі Сонцем); швидкість сигналу зв'язку дорівнює швидкості світла, а отже, мінімальний час до прибуття сигналу — 3 хвилини, максимальний — 22 (коли Марс прихований від Землі Сонцем, зв'язок неможливий).

Будуть доступні текстові, аудіо-та відеоповідомлення. Користування Інтернетом обмежене через тривалу затримку сигналу, однак передбачається наявність у колоністів сервера з наперед завантаженими даними, які вони можуть у будь-який час переглядати, і які повинні часом синхронізуватися із земними. Життя колоністів транслюватиметься на Землю цілодобово.

Технології[ред.ред. код]

Проект «Mars One» не передбачає виготовлення обладнання, потрібного для його цілей. Усе спорядження буде розроблено надійними постачальниками. До складу потрібних пристроїв увійде:

  • Пускова установка для доставки вантажу на орбіту.
  • Марсіанський транзитний модуль, що відповідатиме за доставку космонавтів на Марс.
  • Спусковий апарат.
  • Модуль живлення, що міститиме їжу.
  • Модуль біосфери, який може створити житлові зони на Марсі.
  • Модуль для подорожі, де космонавти перебуватимуть до висадки на Марс.

Перенесення строків проекту[ред.ред. код]

Засновник проекту, нідерландський підприємець Бас Лансдорп (Bas Lansdorp) у 2015 році заявив, що проект «Mars One» буде перенесено на два роки. Причиною стали фінансові труднощі і тривала підготовка документації.[11]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Anne Sewell (2012-06-01). Mars One: Human settlement on Mars in 2023. Digital Journal. Архів оригіналу за 2013-07-22. Процитовано 2012-06-06. 
  2. а б Adario Strange (2012-06-01). Dutch Group Planning for Mars Settlement by 2023. PC Mag. Архів оригіналу за 2013-07-22. Процитовано 2012-06-06. 
  3. а б Dario Borghino (2012-06-04). Mission to Mars meets reality TV. Gizmag. Архів оригіналу за 2013-07-22. Процитовано 2012-06-08. 
  4. а б Staff (2012-06-03). Mars One plans to establish human settlement on Mars in 2023. Kurzweil. Архів оригіналу за 2013-07-22. Процитовано 2012-06-06. 
  5. Chris Taylor (2012-06-04). Mars One: plan to colonise red planet by 2023. Mashable. The Age. Архів оригіналу за 2013-07-22. Процитовано 2012-06-08. 
  6. Rob Waugh (2012-06-04). There will be life on Mars: Mission to create first human colony by 2023 - and it will be filmed for reality TV show. Daily Mail. Архів оригіналу за 2013-07-22. Процитовано 2012-06-06. 
  7. Michael Bradbury (2012-06-05). Reality TV Sets Sights on Mars for New Show. Real Science. Архів оригіналу за 2013-07-22. Процитовано 2012-06-17. 
  8. Claudine Zap (2012-06-05). Mars One: One-way ticket to the red planet. Yahoo!. Архів оригіналу за 2013-07-22. Процитовано 2012-06-06. 
  9. Mars One Roadmap. mars-one.com. Архів оригіналу за 2012-09-25. 
  10. Инженер из Украины стал претендентом на участие в полете на Марс (рос.)
  11. Термін реалізації амбітного проекту «Mars One» відтермінований на два роки.

Посилання[ред.ред. код]