Mars Climate Orbiter

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Mars Climate Orbiter
Mars Climate Orbiter 2.jpg
апарат у космосі
Основні параметри
Організація США НАСА
Ракета-носій Дельта-2 7425-9.5 D264
Космодром США мис Канаверал SLC17A
Схід з орбіти 23 вересня 1999
Технічні параметри
Маса 634 кг (паливо: 291 кг)
Розміри 2,1 × 1,6 × 2,0 м
розмах СБ: 5,5 м
Джерела живлення Сб: GaAs, 7,4 м ²
АБ: 16 А • год

Mars Climate Orbiter — невдала місія НАСА по дослідженню марсіанського клімату, частина програми Mars Surveyor 98. MCO створювався як супутник-транслятор для посадкового апарата Mars Polar Lander, а після припинення функціонування останнього, повинен був зайнятися вивченням марсіанського клімату. Але 23 вересня 1999 через програмну помилку, контакт з кораблем, що вже знаходився в атмосфері було втрачено. Причиною було те, що одна команда NASA в розрахунках використовувала британську систему вимірювання (фути і ярди), а інша — метричні одиниці, як і було передбачено в контракті між NASA і Lockheed. В результаті корабель ввійшов в атмосферу Марсу занадто низько і розвалився.[1][2]

Завдання польоту[ред. | ред. код]

Основними науковими завданнями MCO було вивчення динаміки атмосфери Марса і зйомка його поверхні. Передбачалося зібрати дані по циркуляції пилу, водяної пари й озону в атмосфері Марса; поспостерігати сезонні зміни погоди на планеті протягом марсіанського року (687 земних діб). Серед інших завдань значилися дослідження полярних марсіанських шапок і пилових бур.

Конструкція[ред. | ред. код]

Mars Climate Orbiter на випробуваннях

Стартова маса MCO — 634 кг, у тому числі маса палива — 291 кг. Габаритні розміри шасі КА — 2,1 x1, 6x2, 0 м; розмах розгорнутої сонячної батареї (СБ) — 5,5 м. До складу КА входять два відсіки — відсік ДУ, що являє собою зменшений відсік ДУ КА Mars Global Surveyor, і приладовий відсік. Головний гальмівний імпульс для виходу КА на орбіту навколо Марса буде виданий двокомпонентним РРД Leros тягою 640 Н (65 кгс), що працює на гідразині і азотному тетраоксиді. Бортова система керування даними побудована на базі 32-розрядного процесора RAD 6000. Обсяг бортового твердотільного ЗУ становить 128 Мбайт. Зв'язок із Землею буде здійснюватися в Х-діапазоні через 1.3-метрову антену високого підсилення HGA, антену середнього посилення MGA Додаткова 10-ватна УКХ-підсистема буде використовуватись для двостороннього зв'язку з MPL. Система енергоживлення побудована на базі трьохсекційної орієнтованої панелі СБ з фотоелементами на арсеніді галію і германію площею 7,4 м ² і акумуляторних батарей ємністю 16 А • год.

Наукова апаратура[ред. | ред. код]

На борту апарата встановлені два наукові прилади: радіометр PMIRR і блок кольорових цифрових камер MARCI.

система формування зображення, призначена для отримання фотографії марсіанської поверхні і атмосфери
  1. Багатоспектральних інфрачервоний радіометр PMIRR (Pressure Modulator Infrared Radiometer) призначений для зондування атмосфери Марса в видимому діапазоні і на довжинах хвиль 6-50 мкм. Для смуг води (6,7 мкм) і вуглекислого газу (15 мкм) передбачено особливо високу спектральну роздільну здатність, яке досягається за рахунок модуляції тиску (щільності) в кюветах, встановлених перед чотирма детекторами. Діапазон робочих висот сканування приладу — 0-80 км, роздільна здатність у вертикальній площині — 5 км. PMIRR розроблений у великій міжнародній кооперації вченими з США, Англії та Росії (ІКД РАН).
  2. Комплект кольорових цифрових камер MARCI (Mars Color Imager) призначений для виконання глобальної зйомки поверхні в декількох спектральних діапазонах. Знімки будуть використовуватися для створення щотижневих звітів по марсіанської погоді, а також для вивчення взаємодії атмосфери з поверхнею планети. MARCI складається з ширококутової камери WA (Wide Angle) і камери «середнього кута зору» MA (Medium Angle), причому перша призначена для оглядової зйомки стану атмосфери і поверхні, а друга — для відстеження змін на поверхні. Поле зору камери WA становить 140°. Камера може працювати в 7 спектральних діапазонах — 5 видимих ​​і 2 ультрафіолетових. Очікувана просторова роздільна здітність для номінальної орієнтації КА і швидкості передачі даних на Землю — 7.2 км / піксель. Якщо дозволить швидкість каналу передачі даних, можливе отримання знімків кілометрової роздільності. Камера WA також дає можливість зйомки хмар і димки в атмосфері над краєм планети з роздільною здатністю 4 км. Для камери MA кут поля зору становить 6°. Камера «бачить» у 10 спектральних діапазонах (425—1000 нм). Роздільність в надирі при штатній орієнтації КА складе 40 м / піксель; розмір зони покриття поверхні — 40 км.

Хронологія польоту і результати[ред. | ред. код]

Mars Climate Orbiter був запущений 11 грудня 1998 року на РН Дельта-2. Апарат прибув до Марса через 9 місяців, 23 вересня 1999 року. MCO повинен був видати гальмівний імпульс і перейти на високоеліптичну орбіту з періодом 14 годин, а потім протягом двох місяців за допомогою ряду аеродинамічних маневрів у верхній атмосфері Марса довести орбіту до кругової. У розрахунковий час на висоті 193 км апарат включив двигуни на гальмування. Через 5 хвилин MCO пішов за Марс й більше ніяких сигналів з нього не надходило. З аналізу даних зі станцій стеження було встановлено, що апарат пройшов над поверхнею на висоті всього 57 км замість розрахункових 226 км і просто згорів в атмосфері. Настільки велике відхилення було викликано курйозною помилкою фахівців місії: при розрахунках одна з груп використовувала британські одиниці вимірювання (фунт-сила), а інша — метричні (ньютон). Через 2 місяці під час посадки на Марс за невідомих обставин загинула станція Mars Polar Lander. Таким чином програма Mars Surveyor'98 завершилася повною невдачею, а всі наступні плани з вивчення Марса були повністю переглянуті. Єдиним науковим результатом місії можна вважати знімок Марса, зроблений камерою MARCI 7 вересня 1998 з відстані 4500000 км. Невдача згадується як одна з можливих причин повного переходу NASA на метричну систему, оголошеного в 2007 році[3].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Stephenson, Arthur G.; LaPiana, Lia S.; Mulville, Daniel R.; Rutledge, Peter J.; Bauer, Frank H.; Folta, David; Dukeman, Greg A.; Sackheim, Robert та ін. (10 листопада 1999). Mars Climate Orbiter Mishap Investigation Board Phase I Report. NASA. Архів оригіналу за 27 жовтня 2009. Процитовано 3 листопада 2017. 
  2. Metric mishap caused loss of NASA orbiter. CNN. 30 вересня 1999. Архів оригіналу за 24 жовтня 2019. Процитовано 21 березня 2016. 
  3. НАСА повністю переходить на метричну систему. [Архівовано 7 грудня 2012 у Wayback Machine.] Compulenta.ru

Посилання[ред. | ред. код]

  • «Mars Climate Orbiter згорів, не встигнувши вийти на роботу», Новини космонавтики № 11, 1999.