I-12
| Історія | |
|---|---|
.svg){kind=small}  Японія
| |
| Назва: | I-12 |
| Будівник: | верф Kawasaki у Кобе |
| Закладений: | 5 листопада 1942 |
| Спуск на воду: | 3 серпня 1943 |
| На службі: | 25 травня 1944 |
| Доля: | 13 листопада 1944 потоплений між Каліфорнією та Гавайськими островами |
| Основні характеристики | |
| Клас і тип: | Підводний човен типу А Modified 1 (I-12) |
| Водотоннажність: | 2920 над водою, 4150 при зануренні |
| Довжина: | 113,7 м |
| Ширина: | 11,7 м |
| Осадка: | 5,89 м |
| Двигуни: |
|
| Швидкість: | 17,5 вузла (над водою), 6,2 вузла (при зануренні) |
| Дальність плавання: | 41 000 км при швидкості 16 вузлів (над водою) |
| Максимальна глибина: | 100 м |
| Екіпаж: | 114 |
| Озброєння: |
|
I-12 — підводний човен Імперського флоту Японії, який брав участь у Другій світовій війні.
Початок історії корабля[ред. | ред. код]
І-12 спорудили у 1941 році на верфі компанії Kawasaki в Кобе. Він став першим і єдиним серед кораблів типу A Modified 1 (він же клас I-12), які створили на основі човнів типу A (I-9). У порівнянні з попереднім типом у І-12 збільшились ширина і осадка та були встановлені менш потужні дизелі, що призвело до зменшення як надводної (на 6 вузлів), так і підводної (на 1,8 вузла) швидкості. При цьому більш ніж на третину збільшилась дальність автономного плавання. Озброєння залишилось практично без змін, лише замість одинарних човен отримав таку ж кількість спарених зенітних автоматів.
Як і кораблі попереднього типу, І-12 був оснащений додатковими засобами комунікації, оскільки планувався як флагман ескадри підводних човнів.
Бойова служба[ред. | ред. код]
4 жовтня 1944-го І-12 вийшов з Куре із завданням діяти на комунікації між західним узбережжям США та Гаваями, а також відвідати район островів Товариства та Маршаллових островів.
29 жовтня 1944-го в районі за тисячу вісімсот кілометрів на північний схід від Гавайських островів та за майже дві тисячі кілометрів від узбережжя Каліфорнії І-12 випустив з підводного положення дві торпеди по американському транспорту, який здійснював одиночний перехід. Одна з торпед влучила в судно, що розломилось на дві частини, після чого човен сплив та підпалив їх артилерією. Крім того, І-12 намагався таранити рятувальні човни та обстріляв їх із зенітної зброї, що призвело до додаткових втрат серед американських моряків.
За кілька діб для полювання на І-12 вийшла група ескортного авіаносця «Коррегідор», літаки якої двічі атакували якісь субмарини, втім, у підсумку успіх сприяв іншим кораблям. 13 листопада 1944-го мінний загороджувач «Ардент», що супроводжував конвой між Гаваями та Сан-Франциско, встановив сонарний контакт із підводним човном у районі за дві тисячі кілометрів на північний схід від Гавайських островів та за тисячу сімсот кілометрів від узбережжя Каліфорнії. Далі загороджувач та інше судно ескорту — патрульний фрегат зі складу берегової охорони «Рокфорд» — провели шість атак глибинними бомбами. У підсумку контакт із субмариною був втрачений, проте на поверхню спливли численні уламки. Ймовірно, саме цей бій призвів до загибелі І-12 разом з усіма 114 особами, що перебували на борту.[1]
Бойовий рахунок[ред. | ред. код]
| Дата | Назва | Тип | Тоннаж | Місце |
| 29.10.1944 | John A. Johnson | вантажне | 7176 | 29°55'N 141°25'W |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Imperial Submarines. www.combinedfleet.com. Процитовано 10 грудня 2022.
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||