Ro-56 (1944)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Історія
Японія
Назва: Ro-56 (1944)
Будівник: верф Mitsui Zosensho в Тамано
Закладений: 2 грудня 1943
Спуск на воду: 5 липня 1944
На службі: 15 листопада 1944
Доля: ймовірно, 9 квітня 1945 потоплений у Філіппінському морі
Основні характеристики
Клас і тип: Підводний човен типу Kaichū VII (Ro-35)
Водотоннажність: 1133 над водою, 1470 при зануренні
Довжина: 80,5 м
Ширина: 7 м
Осадка: 4,1 м
Двигуни:
  • 2 дизелі потужністю 4200 к.с.
  • електромотори потужністю 1200 к.с.
Швидкість: 19,75 вузла (над водою), 8 вузлів (при зануренні)
Дальність
плавання:
9300 км при швидкості 16 вузлів (над водою)
Максимальна
глибина:
80 м
Екіпаж: 61
Озброєння:
  • 4 × 533 мм торпедних апарати (всі носові), 10 торпед
  • 1 × 76-мм палубна гармата / 40 калібрів Тип 11 року
  • зенітне озброєння 2 х 25 мм Тип 96
Ro-56 (1944). Карта розташування: Океанія
09.04.45
09.04.45
Район потоплення Ro-56

Ro-56 (1944) — підводний човен Імперського флоту Японії, споруджений у 1944 році (можливо відзначити, що у складі Імперського флоту також існував човен Ro-56, виведений зі складу флоту ще в 1940 році).

Корабель, який спорудили на компанії Mitsui Zosensho в Тамано, належав до типу Kaichū VII (також знаний як клас Ro-35).

16 березня 1945-го човен прибув до Саєкі (північно-східне узбережжя Кюсю). 18 березня в межах підготовки операції проти Окінави американське ударне авіаносне з'єднання дійсно почало завдавати ударів по Кюсю. Тієї ж доби Ro-56 вийшов з Саєкі у свій перший бойовий похід. 9 квітня (вже за кілька діб після висадки союзників на Окінаві) в районі дещо більш ніж за дві сотні кілометрів на схід від Окінави есмінець «Монссен» зі складу охорони ударного авіаносного з'єднання встановив сонарний контакт. Після цього «Монссен» та інший есмінець «Мертц» скинули 5 та 3 серії глибинних бомб відповідно. Ймовірно, саме цей бій став останнім для Ro-56, який загинув разом з усіма 79 членами екіпажу.[1]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Imperial Submarines. www.combinedfleet.com. Процитовано 14 грудня 2022.