I-64/I-164
| Історія | |
|---|---|
.svg){kind=small}  Японія
| |
| Назва: | I-64/I-164 |
| Будівник: | верф ВМФ у Куре |
| Закладений: | 28 березня 1927 |
| Спуск на воду: | 5 жовтня 1929 |
| Отриманий: | 30 серпня 1930 |
| Доля: | 17 травня 1942 потоплений у районі на схід від Японських островів |
| Основні характеристики | |
| Клас і тип: | Підводний човен типу KD4 |
| Водотоннажність: | 1635 над водою, 2300 при зануренні |
| Довжина: | 97,7 м |
| Ширина: | 7,8 м |
| Осадка: | 4,8 м |
| Двигуни: |
|
| Швидкість: | 20 вузлів (над водою), 8,5 вузла (при зануренні) |
| Дальність плавання: | 20 000 км при швидкості 10 вузлів (над водою) |
| Максимальна глибина: | 60 м |
| Екіпаж: | 58 |
| Озброєння: |
|
I-64/I-164 — підводний човен Імперського флоту Японії, який взяв участь у бойових діях Другої світової війни. Споруджений як І-64, корабель 20 травня 1942-го (на той момент японське командування ще не знало про його загибель) був перейменований на І-164, щоб звільнити нумерацію для нових крейсерських підводних човнів (так само вчинили щодо всіх субмарин KD типів).
Довоєнна служба[ред. | ред. код]
Корабель, який спорудили у 1930 році на верфі ВМФ у Куре, належав до типу KD4.
Станом на момент вступу Японії у Другу світову війну І-64 входив до 29-ї дивізії підводних човнів.
Перший похід[ред. | ред. код]
26 листопада 1941-го, незадовго до вступу Японії у Другу світову війну, І-64 вирушив до Палау (важлива база на заході Каролінських островів), проте ще на шляху туди був перенаправлений до порту Самах (китайський острів Хайнань).
5 грудня, за кілька діб до відкриття бойових дій, І-64 вже вирушив з Самаху до визначеного йому району в Південнокитайському морі, де разом з цілим рядом інших човнів сформував патрульну лінію поблизу півострова Малакка, на який вже 8 грудня (тобто у день нападу на Перл-Гарбор — тільки останній відбувся по інший бік лінії зміни дат) висадились японські десанти. У цьому поході І-64 не зміг досягнути якогось успіху, а 27 грудня звершив його у бухті Камрань (центральна частина узбережжя В'єтнаму).
Другий похід[ред. | ред. код]
7 січня 1942-го І-64 вирушив для дій у Індійському океані (можливо відзначити, що японські човни через побоювання мінної загрози прямували до цього району через східну частину Яванського моря та протоку Ломбок).
22 січня 1942-го за сімсот кілометрів західніше від північної частини острова Суматра І-64 атакував торпедами нідерландське судно Van Overstraten (4482 GRT), яке прямувало з Бомбею до Остхафену (наразі Бандар-Лампунг на південному завершення Суматри). Коли одна з випущених торпед пройшла під кілем Van Overstraten, а друга не влучила в ціль, І-64 почав обстрілювати вороже судно з палубної гармати. Атакований корабель зупинився та спустив рятувальні човни, після чого субмарина добила його ще однією торпедою.
28 січня 1942-го неподалік від східного входу до Полкської протоки (розділяє Індію та острів Цейлон) І-65 атакував артилерією невеликий колісний пароплав Idar (391 GRT). Команда покинула це судно, після чого тут висадилась та підпалила пароплав абордажна партія І-65. У підсумку Idar викинуло на берег, причому є відомості, що судно вдалось врятувати.[1]
29 січня 1942-го за три десятки кілометрів на схід від Мадраса І-65 послідовно поцілив двома торпедами та потопив американське вантажопасажирське судно Florence Luckenbach (5049 GRT), яке полишило щойно зазначений індійський порт і прямувало до Нью-Йорка з марганцевою рудою та генеральним вантажем. Наступної доби за сім десятків кілометрів на схід від Мадрасу човен торпедував, а потім добив артилерією британський пароплав Jalatarang (2498 GRT), що прямував з Кочіну до бірманського Рангуну. Нарешті, 31 січня майже в тому ж районі човен таким саме чином — торпеди та артилерія — знищив інше британське судно Jalapalaka (4215 GRT), яке йшло з Бомбею до Рангуну в баласті.
5 лютого 1942-го І-64 завершив похід на західному узбережжі півострова Малакка у Пенанзі, який на найближчі кілька років стане базою японського підводного флоту для дій у Індійському океані.
Третій похід[ред. | ред. код]
6 березня 1942-го І-64 вирушив для дій на ворожих комунікаціях у Індійському океані. 13 березня за дві сотні кілометрів на північний схід від Мадрасу човен спершу уразив артилерією, а потім добив торпедою норвезьке судно Mabella (1513 GRT), яке прямувало в баласті з Коломбо до Калькутти.
27 березня 1942-го І-64 завершив похід поверненням до Пенангу, а 2–12 квітня перейшов до японського порту Сасебо.
Загибель корабля[ред. | ред. код]
16 травня 1942-го І-64 вирушив з Сасебо до атола Кваджелейн на Маршаллових островах, де на початковому етапі війни була значна база японського підводного флоту. Передбачалось, що він візьме участь у операції проти атола Мідвей, проте 17 травня за чотири сотні кілометрів на південний схід від виходу з протоки Бунго (розділяє Кюсю та Сікоку) І-64 перестрів американський підводний човен USS Triton. Останній мав лише одну торпеду, якою зміг поцілити японську субмарину з дистанції понад 5,5 км. І-64 затонув за дві хвилини. Хоча з Triton бачили у воді кілька десятків ворожих моряків, проте в підсумку не врятувався жоден з 81 члена екіпажу І-64.[2]
Бойовий рахунок[ред. | ред. код]
| Дата | Назва | Тип | Тоннаж | Місце |
| 22.01.1942 | Van Overstraten | вантажне | 4482 | 1°40'N 90°13'E |
| 29.01.1942 | Florence Luckenbach | вантажопасажирське | 5049 | 12°55'N 80°33'E |
| 30.01.1942 | Jalatarang | вантажне | 2498 | 12°59'N 81°00'E |
| 31.01.1942 | Jalapalaka | вантажне | 4215 | 13°00'N 81°08'E |
| 13.03.1942 | Mabella | вантажне | 1513 | 14°00'N 81°47'E |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Russian Convoy PQ8, January 1942. www.naval-history.net. Архів оригіналу за 28 березня 2022. Процитовано 11 вересня 2021.
- ↑ Imperial Submarines. www.combinedfleet.com. Архів оригіналу за 25 лютого 2020. Процитовано 11 вересня 2021.
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||