Ro-12
| Історія | |
|---|---|
.svg){kind=small}  Японія
| |
| Назва: |
Ro-12 (呂号第十二潜水艦) «Підводний човен №20» (第二十潜水艦) |
| Будівник: | корабельня ВМФ у Куре |
| Закладений: | 25 квітня 1917 |
| Спуск на воду: | 1 грудня 1917 |
| Отриманий: | 18 вересня 1919 |
| Знятий: | 1 квітня 1932 |
| Доля: | корпус використовувався далі під позначенням Haisen No. 1 |
| Основні характеристики | |
| Клас і тип: | Підводний човен типу Kaichū I (тип Ro-11) |
| Водотоннажність: | 720/735 (стандартне/повне над водою), 1000 (при зануренні) |
| Довжина: | 69,2 м |
| Ширина: | 6,4 м |
| Осадка: | 3,4 м |
| Двигуни: |
2 дизелі Sulzer загальною потужністю 2900 к.с. 2 електромотори загальною потужністю 1200 к.с. |
| Швидкість: | 18,2 вузла (над водою), 9,1 вузла (при зануренні) |
| Дальність плавання: | 4000 миль при швидкості 10 вузлів (над водою) |
| Максимальна глибина: | 30 м |
| Екіпаж: | 46 |
| Озброєння: |
6 × 450-мм торпедних апаратів (4 носові, 2 зовнішні на турелі), 10 торпед 1 80-мм гармата / 28 калібрів |
Ro-12 (呂号第十二潜水艦) — підводний човен Імперського флоту Японії. До введення в Японії в першій половині 1920-х років нової системи найменування підводних човнів мав назву «Підводний човен № 20» (第二十潜水艦).
До середини 1910-х оснащення підводних сил Імперського флоту майже виключно базувалось на кораблях іноземних проєктів (або створених у Японії їх модифікацій) — американській конструкції Electric Boat Company (Тип 1/Тип6/Тип7), британській від Vickers (С1/С2/С3) та французькій від Schneider (Тип S1). У цей період лише компанія Kawasaki змогла постачити японському ВМФ підводний човен власної розробки, проте цей проєкт так і залишився в одиничному екземплярі. У другій половині 1910-х почалось будівництво для Імперського флоту одразу кількох типів субмарин, причому знову не обійшлось без звернення до іноземних проєктантів, унаслідок чого з'явились кораблі, спроєктовані італійською Fiat-Laurenti (тип F1) та британською Vickers (тип L1). Втім, на цьому етапі японцям нарешті вдалось розробити власну конструкцію, яку визнали придатною для серійного виробництва — човен типу Kaichū, що став основою для розвитку цілої лінії кораблів (типи Kaichū II — Kaichū VII). Під час проєктування японські інженери приділили велику увагу підсиленню корпусу та забезпеченню надійності вертикального кермування в умовах типових для Тихого океану й сильних підводних течій.
Одним з представників типу Kaichū I став «Підводний човен № 20», який корабельня ВМФ у Куре завершила спорудженням у вересні 1919-го. Того ж року під час навчань корабель зіткнувся з однотипним «Підводним човном № 19», причому обидва кораблі зазнали істотних пошкоджень, але змогли повернутись на базу для ремонту. Також можливо відзначити, що щонайменше на початку експлуатації човна виникали проблеми з роботою дизелів від швейцарської компанії Sulzer, зокрема у 1921-му це зірвало навчальний похід до Формози.
По завершенні «Підводний човен № 20» класифікували як належний до 2-го класу та включили до складу 14-ї дивізії підводних човнів, яка належала до військово-морського округу Куре. З 1 грудня 1923-го субмарину перевели до військово-морського округу Йокосука у 3-тю дивізію підводних човнів.
1 листопада 1924-го «Підводний човен № 20» перейменували на Ro-12.
1 квітня 1932-го Ro-12 виключили зі списків ВМФ, при цьому корпус і далі використовували під позначенням Haisen No. 1.[1]
Примітки[ред. | ред. код]
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||