Ro-45
| Історія | |
|---|---|
.svg){kind=small}  Японія
| |
| Назва: | Ro-45 |
| Будівник: | верф Mitsubishi у Кобе |
| Закладений: | 20 жовтня 1942 |
| Спуск на воду: | 21 липня 1943 |
| На службі: | 11 січня 1944 |
| Доля: | 30 квітня 1944 потоплений поблизу Трука |
| Основні характеристики | |
| Клас і тип: | Підводний човен типу Kaichū VII (Ro-35) |
| Водотоннажність: | 1133 над водою, 1470 при зануренні |
| Довжина: | 80,5 м |
| Ширина: | 7 м |
| Осадка: | 4,1 м |
| Двигуни: |
|
| Швидкість: | 19,75 вузла (над водою), 8 вузлів (при зануренні) |
| Дальність плавання: | 9300 км при швидкості 16 вузлів (над водою) |
| Максимальна глибина: | 80 м |
| Екіпаж: | 61 |
| Озброєння: |
|
Ro-45 — підводний човен Імперського флоту Японії, який брав участь у Другій світовій війні.
Корабель, який спорудили на верфі компанії Mitsubishi у Кобе, належав до типу Kaichū VII (також відомий як клас Ro-35).
По завершенні тренувань Ro-45 здійснив 16—27 квітня 1944-го перехід з Куре до атола Трук у центральній частині Каролінських островів (тут ще до війни створили головну базу японського ВМФ у Океанії, проте в лютому 1944-го вона була розгромлена унаслідок потужного рейду авіаносного з'єднання і тепер перебувала у блокаді та використовувалась передусім підводними човнами).
29 квітня 1944-го американське авіаносне з'єднання розпочало новий дводенний рейд на Трук, а Ro-45 отримав наказ віднайти ворожі кораблі, що перебували південніше від атола. Вранці 30 квітня в районів за сотню кілометрів на південь від Труку есмінець «Макдонау», що ніс пікет перед основною формацією, встановив радарний контакт із ціллю. При наближенні ціль занурилась, проте есмінець встановив сонарний контакт та провів дві атаки глибинними бомбами. Також до скидання глибинних бомб долучився есмінець «Стівен Поттер». З американських кораблів чули кілька підводних вибухів, а потім на поверхні з'явились уламки та нафтові плями. Ймовірно, саме цей бій став останнім для Ro-45, що загинув разом з усіма 74 членами екіпажу.[1]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Imperial Submarines. www.combinedfleet.com. Процитовано 14 грудня 2022.
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||