Ro-20
| Історія | |
|---|---|
.svg){kind=small}  Японія
| |
| Назва: |
Ro-20 (呂号第二十潜水艦) «Підводний човен №38» (第三十八潜水艦) |
| Будівник: | корабельня ВМФ у Йокосуці |
| Закладений: | 28 липня 1919 |
| Спуск на воду: | 26 жовтня 1920 |
| Отриманий: | 2 лютого 1922 |
| Знятий: | 1 квітня 1934 |
| Доля: | перетворений на плавучий склад або затоплений для створення штучного рифу |
| Основні характеристики | |
| Клас і тип: | Підводний човен типу Kaichū III (тип Ro-16) |
| Водотоннажність: | 740/772 (стандартне/повне над водою), 997 (при зануренні) |
| Довжина: | 70,1 м |
| Ширина: | 6,1 м |
| Осадка: | 3,7 м |
| Двигуни: |
2 дизелі Sulzer загальною потужністю 2900 к.с. 2 електромотори загальною потужністю 1200 к.с. |
| Швидкість: | 16,5 вузла (над водою), 8,5 вузла (при зануренні) |
| Дальність плавання: | 6000 миль при швидкості 10 вузлів (над водою) |
| Максимальна глибина: | 45,7 м |
| Екіпаж: | 46 |
| Озброєння: |
6 × 450-мм торпедних апаратів (4 носові, 2 зовнішні), 10 торпед 1 80-мм гармата / 28 калібрів |
Ro-20 (呂号第二十潜水艦) — підводний човен Імперського флоту Японії. До введення в Японії в першій половині 1920-х років нової системи найменування підводних човнів мав назву «Підводний човен № 38» (第三十八潜水艦).
«Підводний човен № 38», який належав до типу Kaichū III, спорудили у 1922 році на корабельні ВМФ у Йокосуці. По завершенні корабель класифікували як належний до 2-го класу та включили до складу 5-ї дивізії підводних човнів, що належала до військово-морського округу Йокосука.
1 листопада 1924-го «Підводний човен № 38» перейменували на Ro-20.
1 квітня 1934-го Ro-20 виключили зі списків ВМФ. Після демонтажу двигунів, який провели на корабельні в Уразі, корпус колишнього підводного човна 6 липня 1935-го продали рибалкам[1], які за однією версією використовували його як плавучий склад, а за іншою — затопили для створення штучного рифу.
Примітки[ред. | ред. код]
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||