Ностальгія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ностальгі́я (грец. νόστος — повернення додому і άλγος — біль) — болісна туга за своєю Батьківщиною. Настає внаслідок відриву людини від рідних місць, від своєї країни. Ностальгія нерідко стає домінуючим почуттям і сталим психічним станом людини, витісняючи на другий план усі інші почуття.

Ностальгію неможливо звести лише до переживання туги за домом, Батьківщиною або минулим. Є як мінімум сім інтерпретацій ностальгії. Найширшими є два розуміння ностальгії — бажання повернути попереднє становище і спроба одомашнити чужу навколишню дійсність.

Ймовірно, перший письмовий опис ностальгічних переживань міститься в епопеї Гомера «Одіссея». Однак сам термін винайдений швейцарським лікарем Іоганном Хофером в 1688 році. Тривалий час ностальгія вважалася хворобою (так вона трактується і в «Тлумачному словнику живої великоросійської мови» В. І. Даля). Філософія, психологія і соціологія стали цікавитися ностальгією лише в першій половині XX століття. Розвиваючи ідеї Анрі Бергсона, учень Еміля Дюркгейма Моріс Хальбвакс в 1920-і роки поставив проблему соціальної обумовленості пам'яті і висунув тезу про те, що спогади не є репродукцією, а реконструкцією колишнього досвіду людини. З цього випливає, що спогади, в тому числі ностальгічні, не в точності відтворюють хід минулих подій, а включають в себе суб'єктивні оцінки і помилки того, хто згадує. У цьому полягає парадокс ностальгії: люди сумують навіть за жахливими періодами минулого.


Питання про те, які події краще запам'ятовуються: пов'язані з позитивними або негативними емоціями, — є дискусійним. П. П. Блонський в роботі «Пам'ять і мислення» дійшов висновку, що найдовше пам'ятається неприємне. Більшість же інших авторів дійшли протилежних висновків. Так, проведене В. В. Нурковою дослідження специфічного різновиду пам'яті показало, що «в нейтральній ситуації життєвих спогадів перевага віддається позитивним подіям, що відображає індивідуальну вибірковість автобіографічній пам'яті (виняток становлять лише двоє з 60 осіб)».

Е. В. Новіков, досліджуючи ставлення до ностальгії в різних культурах і в історії філософії, дійшов висновку, що за деяким винятком ностальгія в них оцінюється позитивно. За словами А. А. Гусейнова, «багато хто з великих моралістів черпали ідеали з минулого, вважаючи, що там залишився золотий вік. Згідно з їхніми уявленнями, людство рухається назад. Головну ознаку деградації вони вбачали в тому, що люди дедалі більше віддають перевагу матеріальним інтересам перед моральними обов'язками. Вони прагнули зупинити згубний, з їх точки зору, процес змішування критеріїв».

Говорячи про етичний сенс ностальгії, про її роль в прийнятті людиною моральних рішень, Е. В. Новіков відносить її до типів моральної рефлексії, проте вважає, що всупереч поширеній думці моральні наслідки ностальгії неоднозначні. Наприклад, Карл Ясперс описав випадки вбивства дітей юними нянями-провінціалками, які позбувалися своїх підопічних в надії, що після цього зможуть повернутися на батьківщину, оскільки няньчити буде нікого.

В цілому ж, згідно з Е. В. Новіковим, ностальгія грає позитивну роль в житті людини і суспільства: сприяє утвердженню ідентичності «Я» людини, зміцнює зв'язок з ранніми етапами її життя, з «корінням», формує моральні ідеали, зберігає моральні цінності минулого і забезпечує спадковість традицій, «примирює» в суспільній свідомості минуле з сьогоденням, стабілізує відносини між опонентами в суперечці («поріднивши» їх між собою через спільне минуле), «ламає» комунікативні бар'єри між людьми і так далі.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]