LDAP

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

LDAP (англ. Lightweight Directory Access Protocol — Полегшений протокол доступу до директорій) — мережевий протокол для надсилання запитів та модифікації даних через TCP/IP. LDAP розроблений IETF як полегшений варіант розробленого ITU-T протоколу DAP.

Короткий опис[ред.ред. код]

LDAP — відносно простий протокол, що використовує TCP/IP і дозволяє проводити операції авторизації (bind), пошуку (search) та порівняння (compare), а також операції додавання, зміни або видалення записів. Зазвичай LDAP-сервер приймає вхідні з'єднання на порт 389 по протоколах TCP або UDP. Для LDAP-сеансів, інкапсульованих в SSL, зазвичай використовується порт 636.

Будь-який запис у каталозі LDAP складається з одного або декількох атрибутів і володіє унікальним ім'ям (DN - англ. Distinguished Name). Унікальне ім'я може виглядати, наприклад, наступним чином: «cn = Іван Петров, ou = Співробітники, dc = example, dc = com». Унікальне ім'я складається з одного або декількох відносних унікальних імен (RDN - англ. Relative Distinguished Name), розділених комою. Відносне унікальне ім'я має вигляд ІмяАтрибута = значення. На одному рівні каталогу не може існувати двох записів з однаковими відносними унікальними іменами. В силу цієї структури унікального імені записи в каталозі LDAP можна легко уявити у вигляді дерева.

Запис може складатися тільки з тих атрибутів, які визначені в описі класу запису (object class), які, у свою чергу, об'єднані в схеми (schema). У схемі визначено, які атрибути є для даного класу обов'язковими, а які — необов'язковими. Також схема визначає тип і правила порівняння атрибутів. Кожен атрибут запису може зберігати кілька значень.

Як правило, каталог LDAP реалізується згідно з моделлю X.500: він складається із дерева записів, кожне з яких складається із множини іменованих атрибутів зі значеннями. Деякі зі служб підтримують складнішу модель «ліс», але більшість мають лише один початковий запис.

В залежності від обраної моделі, LDAP-каталог часто віддзеркалює різноманітні політичні, географічні, та (або) організаційні регіони. Встановлені LDAP-системи схиляються до використання доменних імен (DNS) для структурування найвищих рівнів ієрархії. На нижчих рівнях в каталозі можуть бути записи, які відповідають людям, організаційним підрозділам, принтерам, документам, групам людей, або будь чому іншому, що представляє даний запис, або множину записів в каталозі.

Остання версія протоколу — LDAPv3. Стандарт LDAPv3 визначено в низці документів IETF, як описано в RFC 4510.

Історія виникнення[ред.ред. код]

Телекомунікаційні компанії впровадили концепцію служби каталогів до інформаційних технологій та комп'ютерних мереж так як вони розуміли, на підставі свого 70-річного досвіду роботи з телефонними каталогами. Це вилилося у специфікації X.500 (набору протоколів розробленого ITU у 1980 роках). X.500 служби каталогів були доступні через X.500 протокол доступу до каталогів(англ. Directory Access Protocol — DAP) який використовував Open Systems Interconnection (OSI) стек протоколів. Розробка LDAP мала на меті полегшити доступ до X.500 служби каталогів через простіший стек протоколів TCP/IP.

Посилання[ред.ред. код]


Комп'ютер Це незавершена стаття про комп'ютери.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.