Бандикут кролячий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Macrotis lagotis)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бандикут кролячий
Bilby at Sydney Wildlife World.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Чотириногі (Tetrapoda)
Амніоти (Amniota)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Інфраклас: Marsupialia
Ряд: Peramelemorphia
Родина: Thylacomyidae
Рід: Macrotis
Вид: M. lagotis
Біноміальна назва
Macrotis lagotis
Reid, 1837
Розповсюдження білбі
Розповсюдження білбі
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Macrotis lagotis
EOL logo.svg EOL: 323882
ITIS logo.svg ITIS: 552658
IUCN logo.svg МСОП: 12650
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 92651
Fossilworks: 234463

Бандикут кролячий[1] (лат. Macrotis lagotis) — австралійський сумчастий ссавець з родини бандикутових роду (Macrotis). Австралійська назва тварни — білбі.

Зовнішність[ред. | ред. код]

У білбі довга шовковиста сіра з блакитнуватим відливом шерсть, довгі кролячі вуха та довгий волохатий двоколірний хвіст — біля основи чорний, на кінці білий, самий кінчик хвостика голий. Суттєво відрізняються від бандикутів зуби білбі — великі корінні зуби у дорослих особин мають гладеньку увігнуту поверхню в той час які в інших бандикутів вони вкриті гострими горбочками.

Спосіб життя[ред. | ред. код]

Від інших представників своєї родини бандикут кролячий відрізняється не лише зовнішністю, але й способом життя — риє глибокі нори, їсть більше м'яса та веде нічний спосіб життя. Харчується тварина як комахами та їх личинками так і дрібними ссавцями, наприклад завезеними до Австралії мишами. Має добре розвинуті ікла. Полює ця тварина вночі. Орієнтується переважно на слух та нюх, бо має слабкий зір. Спить тварина присівши на задні лапи та засунувши морду між передніми.

Живуть бандикути кролячі парами, причому кожна у своїй норі. Нори тварини риють передніми лапами з широкими кігтями, а голим кінчиком хвоста розрівнюють землю позад себе. Нора спіраллю опускається на глибину до 1,5 метри чи навіть більше і має лише один вихід. Бандикути кролячі риють нори настільки швидко, що звірятко неможливо зловити з лопатою бо воно ритиме хід далі швидше ніж людина розкопуватиме нору.

Розмножуються у березнітравні (що у південній півкулі відповідає осені). Самиця бандикутів кролячих народжує лише 1—2 дитинчат, хоч і має 8 сосків. Сумка в білбі відкривається вниз і назад.

Сучасний стан[ред. | ред. код]

Аборигени цінували шкурки та особливо двокольорові хвости бандикутів кролячих, ще до появи європейців. Вони ймовірно частково винищили цю малоплодючу тварину, але на початок колонізації бандикути кролячі іще часто зустрічалися у південній частині континенту. Протягом ХХ століття ареал тварини суттєво скоротився, спершу внаслідок хутрового полювання, а потім по білбі дуже тяжко вдарили такі заходи боротьби з кролями як пастки та отруєні приманки. Люди завезли в Австралію лисиць які полюють на бандикутів кролячих, тож зараз тваринка збереглася лише в ненаселеній чи слабко заселеній місцевості на заході континенту. Зрідка трапляються в напівпустелях оскільки це незвичне та малопридатне для них середовище.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]