Перейти до вмісту

SEPA

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Єдина зона платежів у євро
Абревіатура ЄЗПЄ
Члени 40 держав
Принцип формування Публічно-приватне гібридне управління відповідно до законодавства ЄУ
Офіційна/і мова/и Офіційні мови Європейського Союзу
   Єврозона    Інші члени Європейської Унії    Інші держави-члени Європейського економічного простору та Швейцарія    Держави на етапі переговорів про вступ до Європейської Унії    Мікродержави, що беруть участь у SEPA    Сполучене Королівство (залишається в SEPA після Brexit)[1]
   Інші члени Європейської Унії
   Інші держави-члени Європейського економічного простору та Швейцарія
   Держави на етапі переговорів про вступ до Європейської Унії
   Мікродержави, що беруть участь у SEPA
   Сполучене Королівство (залишається в SEPA після Brexit)[1]

Єдина зона платежів у євро (ЄЗПЄ; англ. Single Euro Payments Area (SEPA)) — ініціатива Європейської Унії щодо інтеграції платежів для спрощення банківських переказів, деномінованих у євро. Станом на 2025, у SEPA було 40 членів,[2][3] включаючи 27 держав-членів, чотири держави-члени Європейської асоціації вільної торгівлі (Ісландія, Ліхтенштейн, Норвегія та Швейцарія), а також Сполучене Королівство.[4][5][3] Деякі мікродержави беруть участь у технічних схемах: Андорра,[6] Монако, Сан-Марино та Ватикан.[4] До 2025 року Албанія, Молдова, Чорногорія та Північна Македонія були 4 країнами, які вели переговори про вступ до ЄУ і вже були включені до SEPA.[2]

SEPA охоплює переважно звичайні банківські перекази. Методи оплати, які мають додаткові опціональні функції або послуги, такі як платіжні системи за допомогою мобільного телефону або смарт-картки, безпосередньо не охоплюються. Однак, схема миттєвих платежів SEPA також дозволяє використовувати платіжні продукти на смарт-пристроях.[7]

Мета

[ред. | ред. код]

Метою SEPA, як було заявлено у 2008 році, було підвищення ефективності транскордонних платежів та перетворення раніше фрагментованих національних ринків платежів у євро на єдиний внутрішній. SEPA дозволить клієнтам здійснювати безготівкові платежі в євро на будь-який рахунок, розташований будь-де в зоні, використовуючи єдиний банківський рахунок та єдиний набір платіжних інструментів. Люди, які мають банківський рахунок у країні єврозони, можуть використовувати його для отримання заробітної плати та здійснення платежів по всій єврозоні, наприклад, коли вони влаштовуються на роботу в новій країні.

Проєкт включає розробку спільних фінансових інструментів, стандартів, процедур та інфраструктури для забезпечення економії за рахунок масштабу. Станом на 2007 р., було оцінено, що це може зменшити загальні витрати європейської економіки на переміщення капіталу по регіону на величину до 2–3% від загального ВВП).[8]

SEPA не охоплює платежі в валютах, відмінних від євро. Це означає, що внутрішні платежі в країнах SEPA, які не використовують євро, продовжуватимуть використовувати місцеві схеми, але транскордонні платежі з країнами єврозони значною мірою використовуватимуть SEPA та євро.

Північні країни (окрім Фінляндії) не використовують євро і не планують його запроваджувати. Ці чотири країни (Швеція, Данія, Норвегія та Ісландія) протягом 2017–2019 років розпочали ініціативи щодо спрощення, швидшого та дешевшого здійснення транскордонних платежів між собою. Однак ці ініціативи не був успішним.[9]

Схеми

[ред. | ред. код]

Різні функції, що надаються SEPA, розділені на окремі платіжні схеми.

Кредитний переказ SEPA

[ред. | ред. код]

Кредитний переказ SEPA (SCT) дозволяє переказувати кошти з одного банківського рахунку на інший. Правила клірингу SEPA вимагають, щоб платежі, здійснені до кінцевого терміну в робочий день, були зараховані на рахунок одержувача до наступного робочого дня. Схему було запроваджено у січні 2008 року. У лютому 2014 року він замінив національні схеми кредитних переказів, а пізніше зробив використання міжнародного номера банківського рахунку обов'язковим для переказів.[10]

Миттєвий кредитний переказ SEPA

[ред. | ред. код]

Миттєвий кредитний переказ SEPA (SCT Inst), також відомий як миттєвий платіж SEPA[11] забезпечує миттєве зарахування коштів отримувачу платежу, при цьому затримка спочатку становить менше десяти секунд, а за виняткових обставин — максимум двадцять секунд.[12] Цю схему було запущено у листопаді 2017 року, і на той час вона діяла для кінцевих клієнтів у восьми країнах єврозони.[13] Станом на 2024 рік не всі банки пропонують своїм клієнтам миттєві перекази; проте у березні 2024 року ЄУ прийняла Регламент про миттєві платежі, який вимагає від усіх банків пропонувати миттєві перекази з січня 2025 року (вхідні перекази) / жовтня 2025 року (вихідні перекази).

Прямий дебет

[ред. | ред. код]

Функціональність прямого дебету забезпечується двома окремими схемами. Базова схема, Core SDD, орієнтована в першу чергу на споживачів і була запущена 2 листопада 2009 року. Банки, що пропонують платежі SEPA, зобов'язані брати участь у цій схемі.[14] Друга схема, B2B SDD, орієнтована на бізнес-користувачів. Банки, що пропонують платежі SEPA, не зобов'язані брати участь у цій схемі (участь є необов'язковою).[14] Серед відмінностей щодо Core SDD:[14]

  • Це вимагає подання банку доручення як кредитором, так і боржником.
  • Це не дозволяє боржнику вимагати відшкодування коштів від свого банку після того, як кошти були списані з його рахунку.

Покриття

[ред. | ред. код]

SEPA складається з 40 країн:[5][15]

Зазвичай усі частини країни є частиною SEPA. Однак, наступні країни мають спеціальні території, які не є частиною SEPA:

Юрисдикції, що використовують євро, але не входять до SEPA: Акротірі та Декелія, Французькі Південні та Антарктичні Території та Косово.[21]

Юрисдикції в Європі, які формально не належать до SEPA, зазвичай використовують схеми SEPA для міжнародних платежів у євро, особливо до єврозони або з неї, за винятком таких випадків, як стягувані комісії та необхідність використання BIC.

Збори

[ред. | ред. код]

SEPA гарантує отримання платежів у євро протягом гарантованого часу, і банкам не дозволяється здійснювати будь-які відрахування з суми переказу, що було запроваджено регламентом 2001 року. Банки та платіжні установи все ще мають можливість стягувати комісію за кредитний переказ у євро на власний вибір, якщо вона стягується однаково з усіх учасників ЄЕЗ, банків чи платіжних установ, як вітчизняних, так і іноземних. Це актуально для країн, які не використовують євро; де внутрішні перекази в євро споживачами є рідкістю,[прояснити], а в цих штатах можуть стягуватися завищені комісії за перекази в євро. Швеція та Данія законодавчо запровадили таку ж плату за перекази в євро, як і за перекази в їхній власній валюті; це означає безкоштовне зняття готівки в євро в банкоматах, але стягує плату за зняття готівки в банкоматах в інших валютах, що використовуються в ЄУ.У регламенті (ЄУ) 924/2009 (Регламент про транскордонні платежі) Європейський парламент постановив, що комісії за транскордонні платежі в євро (до 50 000 євро) між державами-членами ЄУ мають бути такими ж, як і комісії за відповідні платежі в межах держави-члена. Однак Регламент ЄУ поширюється не на всі країни SEPA; найважливішою відмінністю є включення Швейцарії до SEPA, але не ЄУ. Правило однакової ціни застосовується, навіть якщо транзакція надсилається як міжнародна транзакція, а не як транзакція SEPA (що було поширеним явищем до 2008 року, або якщо будь-який банк-учасник не підтримує транзакції SEPA). Регламент 924/2009 не регулює комісії за конвертацію валют, тому комісії за операції, що не в євро, все ще можуть застосовуватися (якщо це не заборонено національним законодавством).

Історія

[ред. | ред. код]

У створенні SEPA було дві віхи:

  • Загальноєвропейські платіжні інструменти для кредитних переказів розпочали свою діяльність 28 січня 2008 року; прямі дебети та дебетові картки стали доступними у листопаді 2009 року.
  • Очікувалося, що до кінця 2010 року всі колишні національні платіжні інфраструктури та платіжні системи будуть повністю конкурувати між собою, що дозволить підвищити ефективність шляхом консолідації та економії на масштабі.

Щодо прямих дебетів, перший етап було пропущено через затримку у впровадженні відповідного законодавства (Директиви про платіжні послуги або PSD) у Європейському парламенті. Прямі дебети стали доступними у листопаді 2009 року, що створило тиск у часі на досягнення другої віхи.[22]Європейська Комісія створила правову основу через Директиву про соціальні послуги (PSD). Комерційні та технічні рамки для платіжних інструментів були розроблені Європейською платіжною радою (EPC), що складається з європейських банків. EPC прагне забезпечити три загальноєвропейські платіжні інструменти:

  • Кредитні перекази: SCT – SEPA Credit Transfer
  • Прямі дебети: SDD – SEPA Direct Debit. Банки почали пропонувати цю послугу 2 листопада 2009 року.
  • Картки: Структура карток SEPA

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Brexit from 1 January 2021 onwards: get ready for the end of the transition period. European Payments Council. 14 липня 2020. Процитовано 31 грудня 2020.
  2. ↑ а б European Commission welcomes inclusion of Moldova and North Macedonia in the Single Euro Payments Area. 6 березня 2025. Процитовано 6 березня 2025.
  3. ↑ а б SEPA. 21 січня 2020.
  4. ↑ а б в г Extension of the geographical scope of SEPA schemes in March 2019. European Payments Council. Архів оригіналу за 10 серпня 2022.
  5. ↑ а б List of SEPA countries {Updated 2020 version}. B2B Pay powered by Barclays. 7 грудня 2015.
  6. ↑ Andorra becomes a member of the Single euro payments area (SEPA) • All PYRENEES · France, Spain, Andorra. 23 червня 2018.
  7. ↑ Instant payments (section "For consumers"). Euro Retail Payments Board (ERPB). 30 травня 2023.
  8. ↑ Agreement reached on cross-border banking. RTÉ News. 27 березня 2007. Процитовано 28 січня 2008.
  9. ↑ P27 Nordic Payments. Архів оригіналу за 11 грудня 2019. Процитовано 28 грудня 2024.
  10. ↑ SEPA Credit Transfer. www.bundesbank.de (англ.). Процитовано 27 липня 2024.
  11. ↑ Groenfeldt, Tom. Payments Are Moving To Real-Time Around The World, The U.S. Plays Catch-Up. Forbes (англ.). Процитовано 7 грудня 2018. The use of credit cards isn’t as prevalent in Europe where retailers are using the SEPA instant payment scheme.
  12. ↑ Introduction. Архів оригіналу за 26 квітня 2019. Процитовано 13 серпня 2017.
  13. ↑ Launch of the SEPA Instant Credit Transfer scheme (PDF).
  14. ↑ а б в Difference between SEPA Core and B2B. 1 березня 2013.
  15. ↑ SEPA IBAN and countries. narvi.com. Процитовано 30 грудня 2022.
  16. ↑ Comunicato della Sala Stampa della Santa Sede. press.vatican.va.
  17. ↑ Albania is now part of the SEPA payment schemes' geographical scope.
  18. ↑ Montenegro is now part of the SEPA payment schemes' geographical scope.
  19. ↑ Moldova is now part of the SEPA payment schemes' geographical scope.
  20. ↑ The Republic of North Macedonia is now part of the SEPA payment schemes' geographical scope.
  21. ↑ а б The Boundaries of SEPA-land (PDF). Skandinaviska Enskilda Banken. 9 квітня 2013. Архів оригіналу (PDF) за 26 червня 2013. Процитовано 26 червня 2013.
  22. ↑ Joint statement by the European Commission and the European Central Bank welcoming the European Parliament's adoption of the Payment Services Directive (Пресреліз). European Union. 24 квітня 2007. Архів оригіналу за 19 травня 2011. Процитовано 26 квітня 2011.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=SEPA&oldid=45341774