Резервна валюта

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Долар США та Євро складають до 90% від виділених резервів у всьому світі. Нерозподілені резерви не включені в цьому графіку, хоча вони більш 45% від загального обсягу світових валютних запасів

Резервною (іноді «твердою») валютою називають загальновизнану у світі валюту, що використовується для створення в центральних банках інших країн резерву грошових коштів з метою здійснення міжнародних розрахунків. Вона виконує функцію резервного засобу, слугує засобом визначення валютного паритету, валютного курсу, використовується як засіб проведення валютної інтервенції, валютної системи країн.

Іноді цим терміном також називаються національні кредитні гроші, валюта провідних держав світу, які використовуються для міжнародних розрахунків.

Статус резервної валюти дає переваги країні-емітенту: можливість покривати дефіцит платіжного балансу національною валютою, сприяти зміцненню позицій національних експортерів в конкурентній боротьбі на світовому ринку. В той же час висунення валюти країни на роль резервною покладає певні обов'язки на її економіку: необхідно підтримувати відносну стабільність цієї валюти, не вдаватися до девальвації, валютних і торгових обмежень. Статус резервної валюти зобов'язує країну-емітента приймати заходи з ліквідації дефіциту платіжного балансу і підпорядковувати внутрішню економічну політику завданню досягнення зовнішньої рівноваги.

Історія[ред.ред. код]

Спочатку в ролі резервної валюти виступав англійський фунт стерлінгів, що грав панівну роль в міжнародних розрахунках. Разом з фунтом стерлінгів як міжнародна платіжна і резервна валюта поступово став використовуватися долар США, який незабаром зайняв домінуюче положення.

Рішеннями конференції в Бреттон-Вудсі (США, 1944 рік) був введений золотодевізний стандарт, заснований на золоті і двох валютах — доларі США і фунт стерлінгів Великобританії. Згідно з новими правилами, долар ставав єдиною валютою, прив'язаною до золота безпосередньо. Казначейство США зобов'язувалося обмінювати долари на золото іноземним урядовим установам і центральним банкам в співвідношенні 35 доларів за тройську унцію. Фактично золото перетворилося з основної в резервну валюту.

У 1976 році за наслідками угод Ямайської валютної конференції (м. Кінгстон, Ямайка) була офіційно узаконена Ямайська валютна система, яка передбачала вільне коливання курсів валют. Як резервні валюти стали використовуватися німецька марка, японська єна, швейцарський франк.

До початку XXI століття долар США став основною резервною валютою світу. Він займає, за різними оцінками, частку від 50 до 61 відсотка в міжнародних резервах центральних банків.

Євро — друга за використанням резервна валюта. Після введення євро в 1999 році ця валюта частково успадкувала частку в розрахунках і резервах від німецької марки, французького франка і інших європейських валют, які використовувалися для розрахунків і накопичень. Відтоді частка євро постійно збільшується, оскільки центральні банки прагнуть диверсифікувати свої резерви.

Фунт стерлінгів був основною резервною валютою в більшості країн світу в XVIII і XIX століттях. Важка економічна ситуація у Великобританії після Другої світової війни і посилення домінування США в світовій економіці привело до втрати фунтом стерлінгів статусу найзначимішої валюти.

Японська єна розглядалася як третя найважливіша резервна валюта протягом кількох десятиліть, але останнім часом ступінь використання цієї валюти знизився.

Швейцарський франк використовується як резервна валюта через його стабільність, хоча частка всіх валютних резервів в швейцарських франках, як правило, нижче 0,3 %.

За останні роки зацікавленість в просуванні своїх валют для використання їх як світові резервні виразили ціла низка країн.

Про можливість надання рублю статусу резервної світової валюти на вищому рівні вперше заговорив президент Росії Володимир Путін, що виступав в червні 2007 року на Петербурзькому міжнародному економічному форумі.

Китай хоч і не робив офіційних заяв про надання юаню функцій резервної валюти, проте завдяки зростаючій ролі цієї країни в міжнародній торгівлі роль юаня у світі активно росте. Китай вже використовує юань в розрахунках з країнами сусідами.

Рада співпраці країн Перської затоки, у свою чергу, планує ввести в 2010 році регіональну валюту Динар затоки, яка використовуватиметься як резервна валюта.

Крім того, КНР і Росія в рамках ініціатив запропонувала доручити МВФ вивчити можливість створення наднаціональної резервної валюти, а також в обов'язковому порядку диверсифікувати валютну структуру резервів і операцій нацбанків і міжнародних фінансових організацій.

Резервні валюти МВФ[ред.ред. код]

Міжнародний валютний фонд, станом на 2015 рік, використовує такі резервні валюти: американський долар, євро, японська єна та британський фунт. В листопаді 2015 було прийнято рішення про включення з 1 жовтня 2016 року до цього списку також китайського юаня.[1]

Структура світових валютних резервів[ред.ред. код]

Міжнародні накопичення в іноземних валютних резервах
2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014
Долар США 70,5 % 70,7 % 66,5 % 65,8 % 65,9 % 66,4 % 65,7 % 64,1 % 64,0 % 62.1% 61.8% 62.3% 61.1% 61.0% 63.1%
Євро 18,8 % 19,8 % 24,2 % 25,3 % 24,9 % 24,3 % 25,2 % 26,3 % 26,5 % 27.6% 26.0% 24.7% 24.3% 24.4% 22.1%
Японська єна 6,3 % 5,2 % 4,5 % 4,1 % 3,9 % 3,7 % 3,2 % 2,9 % 3,3 % 2.9% 3.7% 3.6% 4.1% 3.8% 3.9%
Фунт стерлінгів 2,8 % 2,7 % 2,9 % 2,6 % 3,3 % 3,6 % 4,2 % 4,7 % 4,1 % 4.3% 3.9% 3.8% 4.0% 4.0% 3.8%
Канадський долар 1.5% 1.8% 1.9%
Австралійський долар 1.5% 1.8% 1.8%
Швейцарський франк 0,3 % 0,3 % 0,4 % 0,2 % 0,2 % 0,1 % 0,2 % 0,2 % 0,1 % 0.1% 0.1% 0.1% 0.3% 0.3% 0.3%
Інші 1,4 % 1,2 % 1,4 % 1,9 % 1,8 % 1,9 % 1,5 % 1,8 % 2,0 % 3.1% 4.4% 5.4% 3.3% 2.9% 3.2%
Джерела:[2][3][4]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. МВФ додав юань до резервних валют korrespondent.net, 30.11.2015
  2. Review of the International Role of the Euro (PDF). Frankfurt am Main: European Central Bank. December 2005. ISSN 1725-2210. 
  3. For 1995–99, 2006–12: Currency Composition of Official Foreign Exchange Reserves (COFER) (PDF). Washington, DC: International Monetary Fund. January 3, 2013. 
  4. For 1999–2005: International Relations Committee Task Force on Accumulation of Foreign Reserves (February 2006). The Accumulation of Foreign Reserves (PDF). Occasional Paper Series, Nr. 43. Frankfurt am Main: European Central Bank. ISSN 1607-1484. 

Джерела[ред.ред. код]