Економіка Європейського Союзу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Економіка Європейський Союз Європейський Союз
20100417 frankfurt am main euro monument by night 01.JPG
Валюта Євро
Статистика
Ріст ВВП −0,3 % (2012)
ВВП на душу населення 35 100 (2012)
ВВП за секторами Сфера послуг — 73,4 %
Промисловість — 24,7 %
Сільське господарство — 1,8 % (2012)
Інфляція (ІСЦ) 2,6 % (2012)
Робоча сила 230 млн. (2012)
Безробіття 10,3 % (2012)
Зовнішня діяльність
Експорт 2,17 трлн. (2011)
Імпорт 2,397 трлн. (2011)
Державні фінанси
[1]

Економіка Європейського Союзу — спільна економіка країн-членів Європейського Союзу (ЄС). Є другою за величиною економіка в світі у номінальному вираженні післа США, й третя за паритетом купівельної спроможності (ПКС), після Китаю та США (станом на 2018 рік ВВП ЄС оцінювався у 18,8 трлн дол[2], що становить приблизно 22% світової економіки[3]).

Основна валюта Євросоюзу — євро — офіційна валюта 19 з 27 країн-членів ЄС, та друга валюта у світі за рівнем торгівлі, після долара США[4][5][6]. Євро є офіційною валютою у 25 країнах, у єврозоні та у шести інших європейських країнах, офіційно або фактично.

Економіка Європейського Союзу (ЄС) складається з внутрішнього ринку економік країн-членів союзу, заснованого на вільному ринку та просунутих соціальних моделях.

Euronext є основною фондовою біржею Єврозони й сьомим за величиною ринком за ринковою капіталізацією[7].

Європейський Союз, який представляє собою у господарському відношенні спільний ринок, самостійно бере участь у Світовій організації торгівлі під назвою «Європейські Співтовариства» поряд зі своїми власними державами-учасниками (тобто одночасно в СОТ беруть участь як ЄС, так і Німеччина, Франція, Люксембург та інші)[8].

Валюта[ред. | ред. код]

Докладніше: Євро та Єврозона

Офіційна валюта Європейського союзу — євро, яка використовується у всіх документах та актах. У Пакті про стабільність і зростання викладені податкові критерії для підтримки стабільності та економічного зближення. Євро також є найбільш поширеною валютою в країнах ЄС, яка вже використовується у 19 державах-членах, які входять у єврозону. Решта всіх держав-членів, за винятком Данії та Сполученого Королівства, які мають спеціальні відмови, взяли зобов'язання щодо переходу на євро після того, як вони виконають вимоги, необхідні для переходу. Швеція, хоч і дала відмову, але заявила про можливе приєднання до Європейського механізму валютних курсів який є підготовчим етапом до вступу. Решта держав мають намір приєднатися до євро через свої договори про приєднання.

Бюджет[ред. | ред. код]

Всі надходження ЄС та його видатки вносять до бюджету Спільноти на основі щорічних прогнозів. Втім винятком з цього правила є фінансування операційних витрат, пов'язаних з реалізацією положень розділів V та VI Договору про ЄС, яке може здійснюватися коштом країн-членів.

Розслідуванням та судовим переслідуванням у випадках шахрайства та зловживань із бюджетом ЄС займаються Європейське управління з питань запобігання зловживанням та шахрайству та Прокуратура Європейського Союзу.

Економічні відмінності[ред. | ред. код]

Нижче наведена таблиця, показує, відповідно, ВВП (ПКС) і ВВП (ПКС) на душу населення в Європейському союзі, і окремо для кожної з 27 держав-членів. Ці дані можуть бути використані для приблизного порівняння рівня життя між державами-членами. Євростат, що розташований в Люксембурзі, є офіційним статистичним бюро ЄС, воно випускає щорічні дані по ВВП у державах-членах, а також у ЄС в цілому, з метою підтримки основ європейської бюджетної та економічної політики.

Держави ЄС ВВП 2012
мільйони
євро
Населення
в мільйонах
ВВП (ПКС)
на душу населення 2012
євро
ВВП (Номінальний)
на душу населення 2012
євро
ВВП (ПКС)
на душу населення 2012
ЄС27 = 100

Єврозона
так/ні
Європейський Союз Європейський Союз 12,899,149 504.9 25,500 25,600 100 %
Німеччина Німеччина 2,643,900 80.2 31,300 32,600 122 % Так
Велика Британія Велика Британія 2,054,000 63.2 28,500 30,500 110 % Ні
Франція Франція 2,029,877 63.7 27,500 31,100 108 % Так
Італія Італія 1,565,916 59.7 25,200 25,700 99 % Так
Іспанія Іспанія 1,049,525 47.0 24,400 22,300 97 % Так
Нідерланди Нідерланди 600,638 16.8 32,800 35,800 129 % Так
Швеція Швеція 408,467 9.6 32,700 42,800 129 % Ні
Польща Польща 381,213 38.5 16,800 9,900 66 % Ні
Бельгія Бельгія 376,840 11.1 30,400 34,000 119 % Так
Австрія Австрія 309,900 8.5 33,300 36,400 131 % Так
Данія Данія 244,535 5.6 32,000 43,800 125 % Ні
Греція Греція 193,749 (п) 10.8 19,200 17,200 75 % Так
Фінляндія Фінляндія 194,469 5.4 29,100 35,600 115 % Так
Португалія Португалія 165,409 (п) 10.6 19,200 15,600 75 % Так
Ірландія Ірландія 163,595 4.6 33,200 35,700 130 % Так
Чехія Чехія 152,828 10.5 20,300 14,500 79 % Ні
Румунія Румунія 131,747 20.1 12,600 6,200 49 % Ні
Угорщина Угорщина 97,756 9.9 16,700 9,800 66 % Ні
Словаччина Словаччина 71,463 5.4 19,100 13,200 75 % Так
Люксембург Люксембург 44,425 0.5 67,100 83,600 272 % Так
Хорватія Хорватія 43,903 (п) 4.3 15,600 10,300 61 % Ні
Болгарія Болгарія 39,667 7.3 12,100 5,400 47 % Ні
Словенія Словенія 35,466 2.0 20,900 17,200 82 % Так
Литва Литва 32,781 3.0 17,900 11,000 70 % Ні
Латвія Латвія 22,258 2.0 14,700 (2011) 10,900 62 % Ні
Кіпр Кіпр 17,886 0.9 23,500 (п) 20,700 (п) 91 % Так
Естонія Естонія 16,998 1.3 18,000 13,000 69 % Так
Мальта Мальта 6,755 0.4 22,100 16,300 86 % Так
Кандидати до ЄС ВВП 2012
мільйони
євро
Населення
в мільйонах
ВВП (ПКС)
на душу населення 2012
євро
ВВП (Номінальний)
на душу населення 2012
євро
ВВП (ПКС)
на душу населення 2011
PERC. не з ЄС27

Єврозона
так/ні
Ісландія Ісландія 10,627 0.3 28,500 32,900 113 % Ні
Туреччина Туреччина 612,412 75.6 13,100 (2011) 7,500 (2011) 56 % Ні
Північна Македонія Північна Македонія 7,707 2.1 8,900 (2011) 3,600 (2011) 35 % Ні
Чорногорія Чорногорія 0.6 43 % Ні
Сербія Сербія 34740[9] 7,2 8700 (2011) 4300 (2011) 35 % Ні
Країни з заявками до ЄС ВВП 2010
мільйони
ЄВРО
населення
в мільйонах
ВВП (ПКС)
на душу населення 2011
ЄВРО
ВВП (Номінальний)
на душу населення 2009
ЄВРО
ВВП (ПКС)
на душу населення 2011
PERC. не з ЄС27

Єврозона
так/ні
Албанія Албанія 8,975[10] 3,2 7800 (о) 2,803 30 % Ні
Боснія і Герцеговина Боснія і Герцеговина[11] 3.8 7300 28 % Ні
Члени ЄАВТ ВВП 2012
мільйони
євро
Населення
мільйони
ВВП (ПКС)
на душу населення 2012
євро
ВВП (Номінальний)
на душу населення 2012
євро
ВВП (ПКС)
на душу населення 2011
PERC. не з ЄС27

Єврозона
так/ні
Норвегія Норвегія 390,008 5.1 49,900 77,500 195 % Ні
Швейцарія Швейцарія 491,987 8.1 40,800 61,900 160 % Ні

п: попередня оцінка
о: оцінка
Джерело: ВВП мільйони:Євростат, ВВП (ПКС) на одного жителя: Євростат, ВВП на душу населення за ПКС:Євростат,[12] ВВП на душу населення за ПКС у відсотках ЄС (2011) : Євростат[13]

ВВП у ринкових цінах (в мільйонах євро)[14] [NB 1]
2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013
Європейський Союз Європейський Союз 12,397,498.0 12,466,896.5 11,752,175.4 12,256,226.4 12,649,146.5 12,957,700.3 13,381,221.5
Держави-​​члени
Австрія Австрія 274,019.8 282,746.0 274,818.2 286,197.3 300,891.3 310,133.3 322,190.4
Бельгія Бельгія 335,610.0 346,130.0 340,398.0 354,378.0 370,436.4 381,779.9 396,273.8
Болгарія Болгарія 30,772.4 35,430.5 34,932.8 36,033.5 38,989.9 - -
Хорватія Хорватія 43,380.4 47,760.2 45,666.1 45,899.2 46,021.6 46,781.0 48,175.2
Кіпр Кіпр 15,901.5 17,157.1 16,853.5 17,333.6 17,928.6 18,409.6 19,167.5
Чехія Чехія 131,908.6 154,269.7 141,449.8 149,313.3 157,538.3 155,688.8 160,030.9
Данія Данія 227,533.9 235,133.0 223,985.3 235,608.6 241,148.1 249,122.9 258,155.3
Естонія Естонія 16,069.4 16,304.2 13,839.6 14,305.3 16,011.6 17,006.0 18,163.9
Фінляндія Фінляндія 179,830.0 185,651.0 173,267.0 180,253.0 190,257.4 198,251.5 206,115.5
Франція Франція 1,886,792.1 1,933,195.0 1,889,231.0 1,932,801.5 1,987,699.4 2,027,969.8 2,092,928.4
Німеччина Німеччина 2,428,500.0 2,473,800.0 2,374,500.0 2,476,800.0 2,570,000.0 2,626,427.9 2,705,181.1
Греція Греція 222,771.1 232,920.3 231,642.0 227,317.9 217,828.8 212,139.9 214,309.2
Угорщина Угорщина 99,430.5 105,545.1 91,402.5 97,094.8 99,285.5 95,398.7 100,059.5
Ірландія Ірландія 189,932.9 179,989.8 160,595.9 155,992.3 156,109.2 158,864.9 164,621.6
Італія Італія 1,554,198.9 1,575,143.9 1,526,790.4 1,556,028.6 1,586,209.0 1,617,154.7 1,660,133.6
Латвія Латвія 21,026.5 22,889.8 18,521.3 17,974.8 19,605.9 20,701.6 21,888.0
Литва Литва 28,738.8 32,461.7 26,654.4 27,607.5 30,806.9 32,781.8 34,545.2
Люксембург Люксембург 37,490.5 39,436.5 37,392.6 40,266.9 41,778.3 42,893.0 45,035.9
Мальта Мальта 5,434.3 5,814.6 5,812.7 6,154.2 6,440.0 6,690.0 7,008.3
Нідерланди Нідерланди 571,773.0 594,481.0 571,145.0 588,414.0 607,435.2 622,714. 639,563.6
Польща Польща 311,001.7 363,153.7 310,418.2 354,310.0 369,318.3 355,346.3 372,417.2
Португалія Португалія 169,319.2 171,983.1 168,503.6 172,571.2 171,632.4 168,286.4 172,647.7
Румунія Румунія 124,728.5 139,765.4 118,196.0 124,058.9 131,527.8 136,278.1 147,800.8
Словаччина Словаччина 54,810.8 64,500.1 62,895.5 65,887.4 69,944.5 71,614.0 75,123.1
Словенія Словенія 34,562.3 37,279.5 35,310.6 35,415.8 36,446. 38,018.4
Іспанія Іспанія 1,053,161.0 1,087,749.0 1,047,831.0 1,051,342.0 1,074,940.5 1,094,290. 1,123,495.9
Швеція Швеція 337,944.2 333,255.7 291,347.0 346,536.4 386,201.6 396,188.4 409,582.5
Велика Британія Велика Британія 2,054,237.7 1,800,710.8 1,564,467.9 1,706,301.9 1,747,315.6 1,862,190.7 1,931,407.6
Країн-кандидати
Північна Македонія Північна Македонія 5,966.5 6,692.6 6,702.4 6,948.1 7,275.8 7,743.6 8,386.1
Туреччина Туреччина 479,209.1 506,431.9 440,367.3 552,842.4 546,713.3 566,640.2 620,400.7
ЄАВТ
Ісландія Ісландія 14,932.4 10,303.7 8,673.7 9,494.8 10,080.4 10,713.4 11,346.1
Норвегія Норвегія 287,712.2 311,284.9 270,010.7 315,233.8 343,998.3 364,416.8 383,818.3
Швейцарія Швейцарія 317,222.0 343,346.1 354,734.9 398,877.5 477,197.4 502,272.1 521,523.8
Основні економічні партнери
США США 10,236,191.2 9,716,820.8 9,993,547.5 10,957,607.3 10,831,809.8 11,822,419.8 12,148,404.6
Японія Японія 3,197,025.7 3,308,478.8 3,613,140.2 4,122,481.1 4,285,853.3 4,735,371.4 4,785,085.4

Сектори економіки[ред. | ред. код]

Послуги[ред. | ред. код]

Сфера послуг — один з найважливіших секторів Європейського Союзу. Складає він 74,7% ВВП, порівняно з промисловим виробництвом — 23,8% ВВП, та сільським господарством — лише 1,5% ВВП[15].

Фінансові послуги добре розвинені у межах Єдиного ринку Союзу. Компанії мають більшу залежність від банківського кредитування, ніж у Сполучених Штатах, хоча в рамках ініціативи Союзу ринків капіталу планується перехід до компаній, які отримують більше фінансування через ринки капіталу. План ЄС, запропонований Комісією у вересні 2015 року для мобілізації вільного руху капіталу в межах ЄС[16]. План мав на меті до 2019 року створити складові частини інтегрованого ринку капіталу в ЄС[17]. Ініціатива включала в себе 33 заходи[18]. Проте, план було оновлено у 2017 та 2019 роках, оскільки жодне законодавство йому не відповідало[19]. Комісар з питань фінансової стабільності, фінансових послуг та ринків капіталу Валдіс Домбровскіс, колишній прем'єр-міністр Латвії, несе відповідальність за виконання ініціативи[20][21].

Згідно з Індексом глобальних фінансових центрів, два найбільші фінансові центри Європи — Лондон та Цюрих — перебувають за межами Європейського Союзу[22]. Два найбільші фінансові центри, що розташовані в межах ЄС —Франкфурт-на-Майні та Люксембург.

Сільське господарство[ред. | ред. код]

Сільськогосподарський сектор підтримується субсидіями Європейського Союзу у формі Спільної сільськогосподарської політики. У 2013 році підтримка становила близбко 45 мільярдів євро (менше 33% від загального бюджету у 148 мільярдів євро) від загальних витрат ЄС[23]. Спочатку вона використовувалася для гарантування мінімальної ціни для фермерів у ЄС. Така політика піддавалася критиці, як одна з форм протекціонізму, яка гальмує торгівлю та завдає шкоди країнам, що розвиваються. Одним з найбільш опонентів була Велика Британія, друга за величиною економіка якої вийшла з блоку у січні 2020 року. Якщо у 1985 році близько 70% бюджету ЄС витрачалося на сільське господарство, то вже у 2011 — пряма допомога фермерам та пов'язані з ринком витрати становлять лише 30% бюджету, а витрати на розвиток сільського господарства — 11%. До 2011 року 90% прямої підтримки стали непорушними для торгівлі (не пов'язаними з виробництвом), оскільки реформи продовжували проводитись щодо Спільної сільськогосподарської політики, її фінансування та планування[24].

Енергоресурси[ред. | ред. код]

Європейський союз має суттєві запаси вугілля, нафти та природного газу.

Всі країни ЄС зобов'язалися дотримуватися Кіотського протоколу, й Європейський союз є одним з найактивніших його прихильників. Європейська комісія опублікувала пропозиції щодо першої всеосяжної енергетичної політики ЄС від 10 січня 2007 року.

Вугілля

Німеччина (Рурський вугільний басейн), Польща (Сілезький басейн) та інші.

Нафта

Шість країн Європейського союзу видобувають нафту, головним чином у нафтових родовищах Північного моря. Найбільшими виробниками є Сполучене Королівство, Данія, Німеччина, Італія, Румунія та Нідерланди.

Газ

Обсяг розвіданих запасів газу, дорівнює 2,242 млрд куб. м. (2010). Видобуток — 181,6 млрд куб. м. в рік (2009). Споживання газу дорівнює 489,4 млрд кубометрів (2009), що ставить ЄС на друге місце по використанню природного газу.

До 2022 року планується скоротити видобуток на найбільшому родовище газу в Європі — Гронінгені (Нідерланди; всього країна поставляє до Європи 39,1 млрд кубометрів) — до 12 млрд кубометрів на рік, у 2030 році — повністю припинити (родовище хочуть закрити з огляду на те, що його розробка викликає сильні землетруси).

Третій енергопакет — пакет законів щодо внутрішнього ринку газу та елекроенергії у Європейському Союзі. Його мета — більш відкриті газові та енергетичні ринки у Європейському Союзі. Пакет було запропоновано Європейською Комісією у вересні 2007 року та проголосовано у Парламенті Європейського Союзу у липні 2009. Вступив у дію 3 вересня 2009 року.

Атомна енергетика

Триває поступова відмова від атомної енергетики.

Відновлювана енергія

У 2009 році була прийнята Діректіева ЄС про відновлюваної енергетики, яка включала досягнення частки в 20% до 2020 року в Євросоюзі[25]. До 2030 року вітряні електростанції повинні виробляти від 26 до 35% всієї електроенергії в ЄС та заощадити 56 млрд євро[26].

З 2011 року — зростання введення нових потужностей на базі вітроенергетики (галузева асоціація — WindEurope); у 2018 — темпи знизилися (такого роду уповільнення розвитку галузі може бути пов'язано також із загальним уповільненням економіки Єврозони та її держав-локомотивів). Частка вітроенергетики в загальному енергобалансі Європи у 2018 році зросла з 12 до 14%; загальна встановлена ​​потужність вітроустановок досягла 189 ГВт.

Метою Євросоюзу є доведення частки відновлюваної енергетики у кінцевому енергоспоживанні до 20% до 2020 року та 32% до 2030 року.

Компанії[ред. | ред. код]

В країнах Європейського союзу започатковано багато найбільших у світі транснаціональних компаній. Серед них — компанії — лідери галузей, такі як Allianz — найбільший у світі постачальник фінансових послуг; Airbus — виробник близько половини світових реактивних авіалайнерів; Air France-KLM — найбільша у світі авіакомпанія за загальним обсягом операційних прибутків; Amorim — лідер з обробки корок; ArcelorMittal — найбільша у світі сталева компанія, група Danone — лідер ринку молочних продуктів; Anheuser-Busch InBev — найбільший виробник пива; група L'Oréal — провідний виробник косметики; LVMH — найбільший конгломерат з виробництва товарів розкоші; корпорація Nokia — найбільший у світі виробник мобільних телефонів; Royal Dutch Shell — одна з найбільших у світі енергетичних корпорацій, та Stora Enso — найбільший у світі целюлозно-паперовий завод у плані виробничого потенціалу. В ЄС також функціонує ряд найбільших компаній фінансового сектора, зокрема HSBC та Grupo Santander — найбільші компанії з точки зору ринкової капіталізації.

Об'єднання підприємств[ред. | ред. код]

BUSINESSEUROPE — найбільша організація, що лобіює інтереси бізнесу в Європі.[27].

Коефіцієнт Джині[ред. | ред. код]

Докладніше: Коефіцієнт Джині

Одним з найбільш використовуємих методів вимірювання нерівності доходів є Коефіцієнт Джині — показник, що приймає значення між 0 і 1, де 0 означає абсолютну рівність (величина приймає лише одне значення), а 1 позначає повну нерівність. Найбільш відомим коефіцієнт є як міра нерівності доходів домогосподарств деякої країни чи регіону. За даними ООН, коефіцієнт Джині варіюється по країнах від 0.247 у Данії до 0,743 в Намібії. Більшість пост-індустріальних країн мають коефіцієнт Джині у діапазоні від 0,25 до 0,40. Станом на 2005 рік коефіцієнт Джині в ЄС становив 0.31[28], у порівнянні з США, 0,463[29], що є вельми дивним результатом, оскільки в ЄС практично немає міждержавних доходів влади та нові бідні держави-члени приєдналися у 2004 році.

Регіональні відмінності[ред. | ред. код]

Порівняння найбагатших регіонів ЄС може виявитися важким завданням. Це пояснюється тим, що NUTS-1 та NUTS-2 регіони є неоднорідними, деякі з них дуже великі, такі, як NUTS-1 Гессен (21100 км), або NUTS-1 Іль-де-Франс (12011 км), в той час як інші регіони NUTS набагато менше, наприклад NUTS-1 Гамбург (755 км²), або NUTS-1 Великий Лондон (1580 км²). Екстремальний приклад — Фінляндія, яка розділена з історичних причин, на материкову частину з 5,3 млн жителів та Аландські острови, з населенням 26700, що приблизно дорівнює населенню невеликого фінського міста.

Одна з проблем з цими даними полягає в тому, що у деяких областях, в тому числі у Великому Лондоні, у великій кількості присутня Маятникова міграція, яка надходить до регіону, тим самим штучно збільшуючи цифри. Це тягне за собою підвищення ВВП, не змінюючи кількість людей, які живуть у цьому районі, збільшуючи ВВП на душу населення. Аналогічні проблеми можуть викликати велике число туристів, які відвідують цей район.

Ці дані використовуються для визначення регіонів, які підтримуються такими організаціями, як Європейський фонд регіонального розвитку.

Було прийнято рішення розмежувати номенклатуру територіальних одиниць для цілей статистики (NUTS) регіонів, довільним чином (тобто не грунтуючись на об'єктивних критеріях та не однакових для всієї Європи), що було прийнято на загальноєвропейському рівні.

Топ 10 економічно найсильніших NUTS-1 та NUTS-2[ред. | ред. код]

Топ 10 NUTS-1 та NUTS-2 регіонів із найвищим ВВП на душу населення входять в число перших п'ятнадцяти країн блоку: та жоден регіон із 12 нових країнах-членів, які вступили у травні 2004 року та січні 2007. NUTS положення встановлюють мінімальну чисельність населення в розмірі 3 млн, а максимальний розмір 7 млн ​​для середнього NUTS-1 регіону, й мінімум 800 тис. та максимум 3 млн для NUTS-2 регіону. Проте це визначення не визнається Євростатом. Наприклад регіон Іль-де-Франс, із населенням у 11,6 млн чоловік розглядається як NUTS-2 регіон, тоді як Аландські острови із населенням всього 26 тис. чоловік розглядаються як NUTS-1 регіон.

Ранг NUTS-2 Регіон Країна ВВП на душу населення (2018)
у євро у % від середнього EU-28
1. Люксембург Люксембург Люксембург 79,300 263%
2. Southern Ірландія Ірландія 67,900 225%
3. Eastern and Midland Ірландія Ірландія 63,400 210%
4. Брюссельський столичний регіон Бельгія Бельгія 61,300 203%
5. Гамбург Німеччина Німеччина 59,600 197%
6. Північна Голландія Нідерланди Нідерланди 50,300 195%
7. Прага Чехія Чехія 58,000 192%
8. Верхня Баварія Німеччина Німеччина 53,900 179%
9. Іль-де-Франс Франція Франція 53,700 178%
10. Братиславський край Словаччина Словаччина 52,300 173%
Rank NUTS-1 Регіон Країна ВВП на душу населення (2018)
у євро у % від середнього EU-28
1. Люксембург Люксембург Люксембург 79,300 263%
2. Брюссельський столичний регіон Бельгія Бельгія 61,300 203%
3. Гамбург Німеччина Німеччина 59,600 197%
4. Ірландія Ірландія Ірландія 57,500 191%
5. Іль-де-Франс Франція Франція 53,700 178%
6. Бремен Німеччина Німеччина 45,400 151%
7. Західна Голландія Нідерланди Нідерланди 44,100 146%
8. Баварія Німеччина Німеччина 43,500 144%
9. Гессен Німеччина Німеччина 42,400 141%
10. Баден-Вюртемберг Німеччина Німеччина 41,900 139%

За данними Євростату[30].

Серед десяти найнижчих регіонів у рейтингу 2017 року найбільше було Болгарії, а найнижчий показник зафіксований у Північно-західному її регіоні. Серед 20 регіонів нижче рівня 50% п'ять — у Болгарії, по чотири — у Греції та Угорщині, по три у Польщі та по два у Франції та Румунії.

Ранг NUTS-2 Регіон Держава ВВП на душу населення (2018)
у євро у % від середнього EU-28
1. Майотта Франція Франція 9,000 30%
2. Північно-західний регіон Болгарії Болгарія Болгарія 10,100 34%
3. Північно-центральний регіон Болгарії Болгарія Болгарія 10,500 35%
4. Південно-центральний регіон Болгарії Болгарія Болгарія 10,900 36%
5. Північно-Східний регіон (Болгарія) Болгарія Болгарія 12,400 41%
7. Північний Схід Румунія Румунія 12,600 42%
7. Південно-східний регіон Болгарії Болгарія Болгарія 12,600 42%
8. Північні Егейські острови Греція Греція 14,200 47%
11. Східна Македонія та Фракія Греція Греція 14,300 48%
11. Французька Гвіана Франція Франція 14,400 48%
11. Люблінське воєводство Польща Польща 14,400 48%
Ранг NUTS-1 Регіон Країна ВВП на душу населення (2018)
у євро у % від середнього EU-28
1. Північна та Східна Болгарія Болгарія Болгарія 11,500 38%
2. Macroregiunea Doi Румунія Румунія 14,300 47%
3. Велика рівнина та Північ Угорщина Угорщина 14,700 49%
4. Східний регіон Польща Польща 14,800 49%
5. Північна Греція Греція Греція 15,900 53%
6. Центральна Греція Греція Греція 16,900 56%
7. Macroregiunea Patru Румунія Румунія 17,600 58%
8. Північний регіон Польща Польща 18,000 60%
10. Центральний макрорегіон Польща Польща 18,400 61%
10. Егейські острови, Крит Греція Греція 18,400 61%

За данними Євростату[30]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Усі дані, якщо це не зазначені окремо, подані у доларах США.
  2. Eurostat – Tables, Graphs and Maps Interface (TGM) table. ec.europa.eu. 
  3. Report for Selected Country Groups and Subjects. www.imf.org. Процитовано 9 August 2020. 
  4. Triennial Central Bank Survey 2007. BIS. 19 December 2007. Процитовано 9 August 2020. 
  5. Aristovnik, Aleksander; Čeč, Tanja (30 March 2010). Compositional Analysis of Foreign Currency Reserves in the 1999–2007 Period. The Euro vs. The Dollar As Leading Reserve Currency. Munich Personal RePEc Archive, Paper No. 14350. Процитовано 9 August 2020. 
  6. Boesler, Matthew (11 November 2013). There Are Only Two Real Threats To The US Dollar's Status As The International Reserve Currency. Business Insider. Процитовано 9 August 2020. 
  7. Monthly Reports. www.world-exchanges.org. Процитовано 9 August 2020. 
  8. Сведения об участниках ВТО
  9. [1]
  10. [2]
  11. BiH Application
  12. Eurostat – Tables, Graphs and Maps Interface (TGM) table. Epp.eurostat.ec.europa.eu. 11 March 2011. Процитовано 26 April 2011. 
  13. GDP per capita in the Member States ranged from 46% to 271% of the EU27 average in 2011 (PDF). 20 June 2012. Архів оригіналу за 23 грудень 2012. Процитовано 20 June 2012. 
  14. GDP at market prices
  15. Europäische Union: Anteile der Wirtschaftssektoren am Bruttoinlandsprodukt (BIP) von 2004 bis 2014. statista.de (de). World Bank. Процитовано 10 August 2020. 
  16. European Commission, Overview of the Capital Markets Union, accessed 10 August 2020
  17. European Commission, Capital markets union action plan, accessed 10 August 2020
  18. Conference Report: European Financial Market Integration, 6 June 2016, accessed 10 August 2020
  19. Vértesy, László (2019). The legal and regulatory aspects of the free movement of capital - towards the Capital Markets Union. Journal of Legal Theory HU. 
  20. EU's capital markets union 2.0, explained. POLITICO (en-US). 8 June 2017. Процитовано 10 August 2020. 
  21. What is the capital markets union?. European Commission – European Commission (en). Процитовано 10 August 2020. 
  22. The Global Financial Centres Index 22. Long Finance. September 2017. 
  23. EU expenditure and revenue. Financial Programming and Budget. European Commission. Процитовано 10 August 2020. 
  24. EU budget myths. EC Europa. European Commission. Процитовано 10 August 2020. 
  25. EU Energy Policy to 2050 EWEA March 2011
  26. Wind Energy Factsheets, European Wind Energy Association 2010 page 6
  27. УСПП та найбільша бізнес-організація Європи домовилися про довгострокову системну співпрацю. 12 лютого 2014. Архів оригіналу за 22 лютий 2014. Процитовано 12 лютий 2014. 
  28. Eurofound: Monitoring quality of life in Europe — Gini index. Архів оригіналу за 2008-12-01. Процитовано 2009-07-30. 
  29. DeNavas-Walt, Carmen, Bernadette D. Proctor, and Jessica Smith (August 2008). Income, Poverty, and Health Insurance Coverage in the United States: 2007. U.S. Census Bureau. Архів оригіналу за 2008-11-16. Процитовано 2008-11-13. 
  30. а б Eurostat (5 March 2020). Regional GDP per capita ranged from 30% to 263% of the EU average in 2018. Europa web portal. Процитовано 13 August 2020. 

Посилання[ред. | ред. код]