Three Cheers for Sweet Revenge

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Three Cheers for Sweet RevengeM:
Студійний альбом
Виконавець My Chemical Romance
Дата випуску 8 червня 2004
Записаний жовтень 2003 - січень 2004
Жанр альтернативний рок, панк-рок, пост-хардкор
Тривалість 39:36
Мова англійська
Лейбл Reprise Records (WBR)
Продюсер Говард Бенсон
Хронологія My Chemical Romance
Попередній
←
I Brought You My Bullets, You Brought Me Your Love
(2002)
The Black Parade
(2006)
Наступний
→

Three Cheers for Sweet Revenge – другий студійний альбом американського гурту My Chemical Romance, реліз якого відбувся 8 червня 2004 року.[1] Це перший реліз гурту на Reprise Records, дочірній компанії Warner Bros. Records,[2] і їхній останній реліз разом із барабанщиком Меттом Пелісьєром, якого пізніше замінив Боб Браяр.[3] Альбом отримав статус платинового менше ніж за рік після його релізу.[2] У США було продано більше трьох мільйонів копій.[4]

Із Three Cheers for Sweet Revenge MCR створили більш чистий звук, у порівнянні з його попередником I Brought You My Bullets, You Brought Me Your Love.[5] Альбом став успішним релізом як для гурту, так і для лейблу,[4] хоча огляди були змішаними.[6] Завдяки цьому альбому популярність My Chemical Romance зросла.[5] На задній обкладинці альбому його концепт описаний як "Історія про чоловіка, жінку та тисячі трупів жорстоких людей".[5] Джерард Уей, вокаліст гурту, стверджував: "Концепт Three Cheers базується на історії про чоловіка і жінку, яких розділила смерть, і чоловік відправляється у пекло, де дізнається від диявола, що його кохана усе ще жива. Диявол каже, що він знову зможе побачитися з нею, тільки якщо принесе йому душі тисячі злих людей; чоловік погоджується на це і диявол віддає йому пістолет. Отака була оригінальна ідея для концепту, але вийшло так, що альбом навіть більше розповідає про втрату та справжнє життя, ніж про будь-що інше."[7]

Гурт випустив чотири сингли з альбому: "I'm Not Okay (I Promise)", "Helena", "The Ghost of You" та окремо у Великій Британії "Thank You for the Venom". Є й інші треки, що також вважаються найкращими з платівки, наприклад, "Hang 'Em High" і "The Jetset Life is Gonna Kill You".[5]

Обкладинку альбому намалював Джерард Уей.[8]

Музика[ред. | ред. код]

Three Cheers for Sweet Revenge описували як альтернативний рок,[9] емо,[5][10][11] поп-панк,[12][5][10] пост-хардкор[13] і панк-рок.[14][15] У той час, як I Brought You My Bullets, You Brought Me Your Love вважався "зокрема скрипучим входом у той хитрий жанр гуртів, які змішують елементи емо, хардкору і навіть металу",[16] Three Cheers for Sweet Revenge "одночасно показав їхні здібності до написання пісень і привернув до них увагу, на що вони заслуговують".[5] Полишивши "скримо"[17] та "більш складні структури пісень"[18] їхнього першого альбому позаду, на Three Cheers вони створили звучання, що "проводить межу між поп-панком та гострим, театральним емо"[5] та воднчас "має сильний вплив від хардкор-панку".[18] У багатьох публікаціях Three Cheers порівнювали із звучаннями таких гуртів, як The Misfits,[19] AFI,[16] Thursday.[16]

Вокаліст Джерард Уей називав перший сингл "I'm Not Okay (I Promise)" "самодопоміжною поп-піснею"[20], а журнали AllMusic і Rolling Stone описували цю пісню як "вибухова емо-поп композиція із настільки смішно причепливим гуком, наскільки він сам є смішним"[21] і "зворушливий гімн для молодих та депресивних"[22] відповідно. Сингл був номінований на нагороду Kerrang! за найкращий сингл[23] і дійшов до 86 місця на чарті US Billboard Hot 100.[24]

Перший трек в альбомі, "Helena", вважається "ключовим моментом в альбомі та супер-хітом". Уей стверджував, що ця пісня "уособлює в собі всю тему альбому" та "викриває темну сторону гурту" у порівнянні з першим синглом.[20] У пісні співається про скорботу через смерть бабусі Джерарда та Майкі – Елени Лі Раш.[20] Ця пісня також була їхньою першою у топ-40.[24]

Сприйняття[ред. | ред. код]

Професійні огляди
Оцінки оглядів
Джерело Рейтинг
AllMusic 4/5 зірок[25]
Alternative Press 4.5/5 зірок[5]
Blender 3/5 зірок[26]
IGN 7.1/10[27]
Kludge 7/10[28]
Melodic 4/5 зірок[29]
Rolling Stone 3/5 зірок[19]
The Rolling Stone Album Guide 3.5/5 зірок[30]
Stylus Magazine B[18]

Джонні Лофтус з AllMusic написав, що "за допомогою першокласного продюсера Говарда Бенсона вони відредагували надлишки від I Brought You My Bullets You Brought Me Your Love, в результаті чого ми отримали винагороджуючий, досить невідступний, безжалісний продукт."[25] Енді Ґрінвальд з Blender занотував те, як Уей інтегрує елементи свого життя у пісні в цьому альбомі, та зауважив, що його "бідкання й скиглення перетворює енергійні пісні як "I’m Not Okay (I Promise)" у після-шкільну поезію".[26] Єн Матерс зі Stylus Magazine відчув, що альбом налічував у собі "дванадцять майже бездоганних пісень та інтерлюдію всього у 39 хвилинах" і що "навіть коли його інтенсивність вщухає, вона не вщухає",[31] а Кірк Міллер з Rolling Stone описав альбом як "до біса добре проведений час".[32] Критик JR з IGN назвав Three Cheers "хорошим альбомом", тим не менш, "він навіть не наблизився до того різноманіття та зухвалості, до яких міг би".[27] У The Village Voice Роберт Крістгау назвав альбом "дрантям".[33]


Журнал Країна Відзнака Рік Місце
Rock Sound Велика Британія Топ 50 альбомів року 2004 5[34]
Spin США 40 найкращих альбомів 2004 року 34[35]
Kerrang! Велика Британія Альбом року 3[36]
Metal Hammer Велика Британія Альбоми 2004 року 7[37]

Спадок[ред. | ред. код]

NME додали альбом у список "20 емо альбомів, які рішуче вистояли випробування часом".[38] Альбом посів 260 місце у списку Spin "300 найкращих альбомів за останні 30 років (1985-2014)".[39] Rock Sound написали, що цей альбом – це "реліз, що визначив цілу еру" та "зворушив мільйони людей по всьому світові як музично, так і емоційно".[40]

У 2016 Rolling Stone проголосили Three Cheers десятим найкращим емо-альбомом з 40, кажучи, що "Three Cheers не був просто концептуальним альбомом, він був концептуальним сиквелом, що розширив малу історію 2002-го Bullets у великобюджетний проект, наповнений роздумами про життя та смерть ("Helena"), "biting kiss-offs" ("I'm Not Okay") і кількома драматичними кліпами, через що вони часто з'являлися на MTV".[11]

На сьогодні у США було продано більше одного мільйона копій Three Cheers for Sweet Revenge, і альбом був сертификований платиновим за RIAA.[41] By February 2006, the album had sold over 1,356,000 copies in the US.[42] Станом на лютий 2006 було продано 1,356,000 копій альбому в США.[43] Також альбом був двічі сертифікований платиновим у Канаді, платиновим у Великій Британії, золотим в Ірландії, Чилі[44] та Аргентині.

Трекліст[ред. | ред. код]

Усі пісні написані гуртом My Chemical Romance.

# Назва Тривалість
1. «Helena»   3:22
2. «Give 'Em Hell, Kid»   2:18
3. «To the End»   3:01
4. «You Know What They Do to Guys Like Us in Prison»   2:53
5. «I'm Not Okay (I Promise)»   3:08
6. «The Ghost of You»   3:23
7. «The Jetset Life Is Gonna Kill You»   3:37
8. «Interlude»   0:57
9. «Thank You for the Venom»   3:41
10. «Hang 'Em High»   2:47
11. «It's Not a Fashion Statement, It's a Fucking Deathwish»   3:30
12. «Cemetery Drive»   3:08
13. «I Never Told You What I Do for a Living»   3:51
39:36

Персонал[ред. | ред. код]

My Chemical Romance

Додаткові музиканти

Продюсери, інженери, техніки, менеджмент

  • Говард Бенсон – продюсер, міксинг
  • Річ Кості – міксинг
  • Крейг Ааронсон – A&R
  • Браян Шектер – менеджмент
  • Метт Ґеллі, Стейсі Фасс – агенти
  • Майк Плотніков – запис
  • Ерік Міллер – інженер
  • Пол Декарлі – Pro Tools та програмування
  • Джон Нікольсон – барабанний технік
  • Кіт Нельсон – гітарний технік
  • Том Бейкер – мастеринг
  • Метт Гріффен, Дана Чайлдс – продюсерські координатори
  • Артуро Рохас, Фернандо Діаз, Майк Ґарднер, Кріс Озуна, Браян Манселл – раннери
  • Марк Холлі – допомога з дизайном

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Miller, Kirk. Three Cheers for Sweet Revenge. Rolling Stone. Rolling Stone. Процитовано 7 April 2015. 
  2. а б My Chemical Romance. Contactmusic.com. Contactmusic.com. Процитовано 7 April 2015. «My Chemical Romance signed with Reprise in 2003. After a major tour with Avenged Sevenfold, the band started to work on their second album. The album went platinum in less than a year.» 
  3. Joel Hoard. My Chemical Romance Biography. Rolling Stone. Процитовано 12 April 2015. «On the strength of tracks like the pummeling 9–11 lament "Skylines and Turnstiles," the band quickly signed with Reprise Records. 2004's Three Cheers for Sweet Revenge (Number 28) went platinum and featured singles "I'm Not Okay (I Promise)" (Number 86, 2004) and "Helena" (Number 33, 2005). Pelissier left the band shortly after the release of Three Cheers and was replaced by Bob Bryar, a sound tech for the Used.» 
  4. а б Martens, Todd (14 October 2006). Up from the Underground: Expensive Spectacle and Innovative Viral Marketing Help My Chemical Romance Graduate from Internet Buzz to Platinum Stardom. Billboard (Vol. 118, No. 41) (Nielsen Business Media, Inc.). с. 26. 
  5. а б в г д е ж и к Zemler, Emily (22 June 2010). Three Cheers for Sweet Revenge. Alternative Press. Процитовано 7 April 2015. 
  6. Andrew Leahey; Alex Henderson. About My Chemical Romance. MTV.com. Viacom. Процитовано 12 April 2015. «Although critical reactions were mixed, the record produced several radio singles and popular MTV videos, including "I'm Not Okay (I Promise)," "Helena," and "The Ghost of You."» 
  7. THREE CHEERS FOR SWEET REVENGE. Drinking Souls. 
  8. Andrew Leahey; Alex Henderson. About My Chemical Romance. MTV.com. Viacom. Процитовано 12 April 2015. «The following year, they released Three Cheers for Sweet Revenge, a platinum-selling album that featured cover art by Way himself.» 
  9. My Chemical Romance interview and talk 'Danger Days'. Guitar World. Процитовано April 26, 2015. 
  10. а б NME Reviews - Album Review: My Chemical Romance - Danger Days: The True Lives Of The Fabulous Killjoys (Warner) - NME.COM. NME. 19 November 2010. Процитовано April 24, 2015. 
  11. а б https://www.rollingstone.com/music/lists/40-greatest-emo-albums-of-all-time-20160301/my-chemical-romance-three-cheers-for-sweet-revenge-2004-20160225
  12. My Chemical Romance – Three Cheers for Sweet Revenge (album review 8) – Sputnikmusic. Sputnikmusic. Процитовано April 24, 2015. 
  13. The Umbrella Academy #1 review. Den of Geek. Процитовано April 26, 2015. 
  14. Briganti, Skyler (August 26, 2004). 'Three Cheers' for Romance. The Free Lance–Star. с. 26. 
  15. Bryant, Tom. The Top 10 Best My Chemical Romance Songs. TeamRock. 
  16. а б в Johnny Loftus. Three Cheers for Sweet Revenge – My Chemical Romance – Songs, Reviews, Credits, Awards – AllMusic. AllMusic. Процитовано April 26, 2015. 
  17. http://www.melodic.net/?page=review&id=2354
  18. а б в My Chemical Romance – Three Cheers For Sweet Revenge – Review – Stylus Magazine. Stylus Magazine. Процитовано 26 April 2015. 
  19. а б https://www.rollingstone.com/music/albumreviews/three-cheers-for-sweet-revenge-20040708
  20. а б в http://www.mtv.com/bands/m/my_chemical_romance/news_feature_022805/
  21. http://www.allmusic.com/album/the-black-parade-mw0000563300
  22. https://www.rollingstone.com/music/artists/my-chemical-romance/albumguide
  23. Archived copy. Архів оригіналу за 2012-10-25. Процитовано 2011-12-12. 
  24. а б My Chemical Romance Chart History: Hot 100. Billboard. Процитовано 2018-08-19. 
  25. а б Loftus, Johnny. Three Cheers for Sweet Revenge – My Chemical Romance. AllMusic. Процитовано August 13, 2008. 
  26. а б Greenwald, Andy. My Chemical Romance: Three Cheers for Sweet Revenge. Blender. Архів оригіналу за December 31, 2007. Процитовано August 13, 2008. 
  27. а б JR (September 20, 2005). My Chemical Romance – Three Cheers For Sweet Revenge. IGN. Архів оригіналу за лютий 13, 2011. Процитовано August 13, 2008. 
  28. McClelland, Mike. My Chemical Romance: Three Cheers For Sweet Revenge. Kludge. Архів оригіналу за November 7, 2006. Процитовано December 9, 2009. 
  29. Roth, Kaj. My Chemical Romance – Three Cheers for Sweet Revenge. Melodic. Процитовано December 11, 2011. 
  30. Maerz, Melissa (April 14, 2010). My Chemical Romance: Album Guide. Rolling Stone. Архів оригіналу за November 23, 2010. Процитовано May 12, 2017. 
  31. Mathers, Ian (August 19, 2004). My Chemical Romance – Three Cheers For Sweet Revenge – Review. Stylus Magazine. Архів оригіналу за March 31, 2014. Процитовано August 13, 2008. 
  32. Miller, Kirk (July 8, 2004). Three Cheers for Sweet Revenge. Rolling Stone. Процитовано August 13, 2008. 
  33. Christgau, Robert (February 14, 2006). Consumer Guide: Forever Young. The Village Voice. Процитовано August 13, 2008. 
  34. Top 75 Albums of the Year. Rock Sound. 
  35. The 40 Best Albums of 2004. Spin. Процитовано December 31, 2004. 
  36. Kerrang! Albums Of The Year. Kerrang!. 
  37. Metal Hammer Albums Of 2004. Metal Hammer. 
  38. 20 Emo Albums That Have Resolutely Stood The Test Of Time. NME.com. January 14, 2015. Процитовано July 29, 2015. 
  39. Zaleski, Annie (May 11, 2015). The 300 Best Albums of the Past 30 Years (1985–2014). Spin. Процитовано August 6, 2015. 
  40. Bird, Ryan, ред. (June 2015). The 200 Moments that Defined Our Lifetime. Rock Sound (London: Freeway Press Inc.) (200). ISSN 1465-0185. 
  41. RIAA certifications for My Chemical Romance Архівовано 2015-09-24 у Wayback Machine.
  42. Kohli, Rohan (February 15, 2006). Soundscan Results: Week Ending 2/12/06. absolutepunk.net. Процитовано February 12, 2016. 
  43. Kohli, Rohan (February 15, 2006). Soundscan Results: Week Ending 2/12/06. absolutepunk.net. Процитовано February 12, 2016. 
  44. Maira, Manuel (2007). My Chemical Romance pone a Chile en su agenda. La Tercera (Santiago de Chile). «De las dos mil copias vendidas de su álbum debut, [I Brought You My Bullets, You Brought Me Your Love] (2002) pasaron al status de oro −7.500 discos- con sus dos siguientes entregas: Three Cheers For Sweet Revenge (2004)...» 

Джерела[ред. | ред. код]