Александріна Мекленбург-Шверінська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Александріна Мекленбург-Шверінська
нім. Alexandrine zu Mecklenburg
Александріна Мекленбург-Шверінська
Александріна Мекленбург-Шверінська
Світлина королеви Александріни, 1912
королева-консорт Данії
Початок правління:14 травня 1912
Кінець правління:20 квітня 1947
Інші титули:королева-консорт Ісландії (19181944)

Попередник:Луїза Шведська
Наступник:Інгрід Шведська

Дата народження:24 грудня 1879(1879-12-24)
Місце народження:Шверін, Велике герцогство Мекленбург-Шверін
Дата смерті:28 грудня 1952(1952-12-28) (73 роки)
Місце смерті:Геллеруп, Копенгаген, Данія
ПохованняСобор Роскілле
Чоловік:Крістіан X
Діти:Фредерік, Кнуд
Династія:Глюксбурги
Батько:Фрідріх Франц III
Мати:Анастасія Михайлівна Романова
Нагороди:
Орден Святої Катерини I ступеня Орден Королеви Марії Луїзи Орден Луїзи Knight Grand Cross of the Order of the Falcon орден Серафимів орден Слона Knight Grand Commander of the Order of the Dannebrog орден Вендської корони

Александріна Августа Мекленбург-Шверінська (нім. Alexandrine Auguste zu Mecklenburg); 24 грудня 1879 — 28 грудня 1952) — королева-консорт Данії у 1912—1947 роках, уроджена принцеса Мекленбург-Шверінська, донька великого герцога Мекленбург-Шверіну Фрідріха Франца III та російської великої княжни Анастасії Михайлівни, дружина короля Данії Крістіана X, матір короля Данії Фредеріка IX.

Біографія

[ред. | ред. код]

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Александріна Августа народилась у переддень Різдва, 24 грудня 1879 року у Шверіні, за часів правління свого діда Фрідріха Франца II. Дівчинка стала первістком в родині спадкоємного принца Фрідріха Франца Пауля та його дружини, княжни Анастасії Романової, з'явившись на світ за одинадцять місяців після їхнього весілля у Петербурзі.

Резиденцією сім'ї у Шверіні був Марієнплац[de].[1] Однак, через слабке здоров'я батька, мешкали вони, переважно, у середземноморському кліматі. Звичайними місцями проживання були узбережжя Женевського озера, Палермо, Баден-Баден та Канни.

Замок у Ґельбенсанде — літня резиденція родини

Коли Фрідріх Франц у 1883 році успадкував престол, родина мала п'ять місяців проводити у великому герцогстві. Новою резиденцією став Шверінський замок. А у 1886-му був збудований літній будиночок у Ґельбенсанде. Саме там Анастасія з дітьми, яких стало вже троє,[2] проводила більшість часу. Вони відвідували місцеве населення, проводили час на пляжі або гуляли лісом. 1889-го була збудована вілла Веден у Каннах, де сім'я почала проводити зимовий час з листопада до травня.[3]

Діти виховувались у простій обстановці, однак, отримали всебічну освіту. Матір надавала їм більше свободи, ніж мала сама в дитячому віці, і встановила із ними близькі приязні стосунки. Спілкувалася з ними, переважно, англійською.[4]

Александріна, окрім німецькою та російської, рідних мов батьків, також добре розмовляла французькою та англійською. Вона росла музикальною дівчиною та стала доброю піаністкою. Спорт також відіграв велику роль у її розвитку: принцеса грала у гольф, теніс, займалася веслуванням та вітрильним спортом.[5]

Взимку 1897 здоров'я Фрідріха Франца погіршилося. Родина весною переїхала у Грасс, сподіваючись на покращення. В цей час відбулися заручини Александріни із данським принцом Крістіаном.

За кілька тижнів, повернувшись на віллу Венден, батько Александріни таємниче загинув за загадкових обставин. Згідно офіційних відомостей, він впав з балкону.

Після закінчення трауру, у липні 1897, Анастасія з Александріною приватно побували у Данії, де зустрілися з родиною кронпринца. За її наполяганням, весілля відбулося наступного року на віллі Венден.[6]

Шлюб та діти

[ред. | ред. код]
Александріна з Крістіаном

У віці 18 років принцеса Александріна взяла шлюб із 27-річнем принцом Данії Крістіаном, старшим сином кронпринца Фредеріка та Луїзи Шведської. Весілля відбулося на Лазурному березі, поблизу Канн, у маєтку, що належав матері нареченої. Дід нареченого, король Крістіан IX, дарував молодятам як резиденцію палац Амалієнборг. Літнім будинком сім'ї став замок Сорґенфрі, де і народилися обидва сини подружжя:

1902-го завершилося будівництво замку Марселісборг в Орхусі, що став дарунком парі від данського народу. Александріні дуже полюбилося займатися тамтешнім садом.

1906-го престол Данії посів батько Крістіана, а подружжя стало кронпарою. Вважається, що Александріна в той час не мала жодної політичної ролі, однак її описували як жінку, що вірно підтримує свого чоловіка.

Королева

[ред. | ред. код]

14 травня 1912, повертаючись із дружиною та чотирма дітьми з Ніцци до Копенгагену, Фредерік VIII помер у Гамбурзі від серцевого нападу. Крістіан очолив країну під іменем Крістіана X. Александріні було 32 роки, коли вона стала королевою.

За два роки почалася Перша світова війна. Данія у ній дотримувалася політики нейтралітету. За ініціативою Александріни були засновані «Центральний комітет королеви 1914»[7] для підтримки бідних родин[8] та, 1917-го, фонд, що мав забезпечувати підтримку службовців військово-морського флоту. Зокрема, осіб, які при виконанні службових обов'язків втратили здоров'я або отримали інвалідність. Згодом, цей фонд було об'єднано із фондом Георга I під назвою «Морський фонд королеви Александріни та короля Георга I».

1918-го королева пережила іспанку.

Повною мірою Александріна виконувала і представницьку роль. Разом із чоловіком, вона відвідала всі данські землі, а також заморські території: Ґренландію, Ісландію та Фарерські острови. До цього часу проводиться щорічний тур данської королівської родини на яхті «Даннеброг», збудованій для Александріни та Крістіана.

Ще одним напрямком діяльності королеви була благодійність. Після смерті у 1926 вдовіючої королеви Луїзи, Александріна взяла на себе протекторат над численними благодійними закладами. Відома рукодільниця, вона віддавала свої роботи на благодійні цілі.

Як прихильниця музики, протегувала Музичному товариству Копенгагена[da] та Данському товариству Ріхарда Вагнера.

Полюбляла грати в гольф та займатися фотографією.[9]

Свята королівське подружжя часто проводило у Каннах або відвідували інші європейські королівські дома, де мали численні сімейні зв'язки.

Під час німецької окупації країни у роки Другої світової війни королівська родина стала національним символом. Александріна, будучи німкенею за походженням, виказала повну підтримку Данії. У зв'язку з цим, населення ставилося до королеви з особливою теплотою.

Відзначалося, що, хоча Александріна і була сором'язливою та не любила офіційні церемонії, вона мала гострий інтелект та, разом з невісткою Інгрід, всіляко підтримувала монарха та надихала правлячий будинок на опір окупантам.

Антифашист Кай Мунк так виразив громадську оцінку ставлення народу до Александріни в той час: «Захистимо нашу королеву, єдину німкеню, яку ми б хотіли зберегти!».

Останні роки

[ред. | ред. код]
Палац Марселісборг, де Александріна провела останні роки

20 квітня 1947 року Крістіан X пішов з життя у віці 76 років. Престол успадкував їхній син Фредерік.

Александріна після цього більшу частину часу проводила в Марселісборзі в Орхусі. Зазвичай, до неї продовжували звертатися із титулом королеви, а не вдовіючої королеви.

Пішла з життя у Товаристві Святого Луки в Геллерупі 28 грудня 1952 у віці 73, переживши чоловіка на п'ять років. Поховали королеву поруч із ним у соборі Роскілле.[10]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Генеалогія

[ред. | ред. код]
Пауль Фрідріх Мекленбурґ-Шверінський
 
Александріна Пруська
 
Генріх LXIII
 
Елеонора Штольберг-Верніґероде
 
Микола I
 
Олександра Федорівна
 
Леопольд Баденський
 
Софія Шведська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фрідріх Франц II
 
 
 
 
 
Августа Ройсс цу Кьостриць
 
 
 
 
 
Михайло Миколайович
 
 
 
 
 
Цецилія Баденська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фрідріх Франц III
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Анастасія Михайлівна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Александріна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Анастасія Михайлівна [1] [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
  2. 1882-го народився Фрідріх Франц, а 1886 — Сесилія.
  3. Вілла Веден [2] [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
  4. Beéche, Arturo. The Grand Duchesses, Eurohistory, 2004. ISBN 0-9771961-1-9, стор. 77
  5. Busck, Jens: Christian 10. og Dronning Alexandrine. Biografie, herausgegeben vom Amalienborg-Museum. Kopenhagen 2012. ISBN 978-87-89542-98-0. S. 18.
  6. Zeepvat, Charlotte. The other Anastasia: A woman who loved and who lived, Royalty Digest Quarterly. N2 2006. ISSN 1653-5219, стор.6
  7. «Dronningens Centralkomité af 1914».
  8. Великі данці. Королева Александріна [3] [Архівовано 6 грудня 2013 у Wayback Machine.] (дан.)
  9. Данський біографічний словник. Алексадріна Августа [4] [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (дан.)
  10. Александріна Августа. Данська королева [5] [Архівовано 30 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (дан.)

Література

[ред. | ред. код]
  • Steffen Heiberg (2004). Danske dronninger i tusind år (dansk). København: Gyldendal. s. 95–97. ISBN 87-02029-46-4.

Посилання

[ред. | ред. код]