Андре Леруа-Гуран

Андре Леруа-Гуран
фр. André Leroi-Gourhan
Народився	25 серпня 1911(1911-08-25)[…] XI округ Парижа, Іль-де-Франс, Франція
Помер	19 лютого 1986(1986-02-19)[…] (74 роки) XIII округ Парижа, Іль-де-Франс, Франція
Країна	Франція
Діяльність	антрополог, палеонтолог, дослідник доісторичної епохи, викладач університету, палеоантрополог, археолог, етнолог, дослідник
Alma mater	Lycée Aragod Паризький університет
Заклад	Колеж де Франс
Посада	голова і vice directord
Науковий керівник	Марсель Мосс
Відомі учні	Henri de Contensond
Аспіранти, докторанти	Brigitte Dellucd Colette Pétonnetd Mariel Jean-Brunhes Delamarred Yvette Taborind Thérèse Poulaind Jean Galtierd Pierre Bonted Alain Le Brund Daniel Frimigaccid Michel Lorblanchetd Corneille Jestd Patrick Plumetd Martine Dalasd Marie-José Tubianad Alain Ichond Catherine Perlèsd Hélène Balfetd Aliette Geistdœrferd Nicole Échardd Anne Lavondèsd Henri Lavondèsd Donatien Laurentd
Членство	Академія надписів та красного письменства (1986) French Prehistoric Societyd
У шлюбі з	Arlette Leroi-Gourhand
Нагороди	орден Почесного легіону золота медаль Національного центру наукових досліджень (1973) International Prize by Fyssen Foundationd (1980)

Андре Леруа-Гуран (фр. André Leroi-Gourhan; нар. 25 серпня 1911(19110825) — пом. 19 лютого 1986) — французький археолог, палеонтолог, палеоантрополог і антрополог. Цікавився проблемами доісторичної технології та естетики, а також філософською рефлексією.

Біографія

Виховувався бабусею і дідусем. У віці 14 років кинув середню школу і став працювати в магазині і бібліотеці. У подальшому він завжди підкреслював, що сам отримував знання і був незалежним від різних шкіл і напрямів. Вступивши до університету в 1931 році Леруа-Гуран отримав ступінь з російської мови. У наступному році — з китайської мови та з гуманітарних наук. У 1945 році захистив дисертацію з етнології. У 1954 р.захистив докторську дисертацію з археології Північної Океанії під керівництвом Марселя Мосса. Починаючи з 1933 р займав різні посади в музеях світу, включаючи Британський музей, Музей людини, музеї Японії. У період окупації Франції, 1940—1944, працював у Музеї Ґіме. У 1944 р направлений в замок Валансе для розбору робіт, евакуйованих з Лувру, включаючи Венеру Мілоську і Ніку Самофракійську. Також брав участь в русі Опору, за що йому згодом вручили Військовий хрест, Медаль Опору і Орден Почесного легіону. У 1956 р змінив Марселя Гріоля в Сорбонні, в 1969—1982 був професором в Колеж де Франс. У 1973 р отримав Золоту медаль Національного центру наукових досліджень.

Погляди

У книзі «Людина і матерія», L'Homme et la matière (1943), Леруа-Гуран пропонує концепцію «технічних тенденцій», тобто універсальної технічної динаміки, яка існує незалежно від етнічних груп, які, тим не менш, є єдиними формами, через які реалізуються (конкретизуються) ці тенденції. Конкретизацію технічної тенденції в конкретному етносі він називає «технічним фактом».

У книзі «Середовище і технології», Milieu et techniques (1945) він розвиває далі свої погляди в загальну теорію взаємин між технічним (універсальна тенденція) і етнічним (приватна, диференційована конкретизація). На думку Леруа-Гурана, людська група поводиться як живий організм, асимілює своє навколишнє середовище через «завісу об'єктів», тобто технології.

Теорія еволюції

Найважливішу роль у розумінні Леруа-Гураном людської еволюції грала концепція того, що перехід до ходіння на двох ногах звільнив руки для хапання, обличчя — для міміки й мови, і таким чином, розвиток кори головного мозку, технологій та промови були наслідком прямоходіння. Відмінність людини від тварин, з цієї точки зору, полягає в тому, що знаряддя і технології являють собою третій вид пам'яті (на додаток до генетичної пам'яті, що міститься в ДНК, і індивідуальної пам'яті, закладеної в нервовій системі), а отже, вони являють собою нову форму передчуття нового, або програмування. Антропогенез, за Леруа-Гураном, відповідає техногенезу. Ввів поняття операційного ланцюга. У Радянському Союзі філософія Леруа-Гурана піддавалася офіційній критиці.

Твори

Французькою мовою

• L'Homme et la matière (Paris: Albin Michel, 1943).
• Milieu et techniques (Paris: Albin Michel, 1945).
• Le geste et la parole, 2 vols. (Paris: Albin Michel, 1964-65).
• Les religions de la Préhistoire (Paris: PUF, 1964).
• Préhistoire de l'art occidental (Paris: Mazenod, 1965).

Переклади англійською мовою

• Prehistoric Man (New York: Philosophical Library, 1957).
• Treasures of Prehistoric Art (New York: Harry N. Abrams, 1967).
• The Dawn of European Art: An Introduction to Palaeolithic Cave Painting (Cambridge: Cambridge University Press, 1982).
• Gesture and Speech (Cambridge, Massachusetts & London: MIT Press, 1993).

Посилання

• Краткая биография в Большой советской энциклопедии [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Biographie André Leroi Gourhan, préhistorien et ethnologue [Архівовано 24 листопада 2015 у Wayback Machine.]