Очікує на перевірку

Антіной

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Не плутати з Антіноєм — міфічним персонажем.
Антіной
лат. Antinous
дав.-гр. Ἀντίνοος
Народився111
Болу, Туреччина
Помер30 жовтня 130(0130-10-30)
Ніл або Антинопольd, Мінья (губернаторство), Єгипет
·утоплення
ПохованняВілла Адріана
КраїнаСтародавній Рим
Діяльністьфаворитизм
Статуя Антіноя з музею Пія-Климента

Антіной, часом Божественний Антиной (грец. Ἀντίνοος, лат. Antinous; бл.110 - 111(0111)— жовтень 130) — грецький юнак, коханець і постійний супутник римського імператора Адріана. Після смерті обожнений ним.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Антіной був уродженцем малоазійської римської провінції Віфінія. Днем народження прийнято вважати 27 листопада[1]. Імовірно, що імператор Адріан помітив красеня-грека під час своєї подорожі Віфінією у 123-124 році. Малоймовірно що Антиной був рабом, бо у тогочасному суспільстві раб не міг стати фаворитом, тим більше імператора, це було б ганебним вчинком. Крім того, відомо, що хлопець був освічений. Ймовірно за походженням Антіной належав до середніх верств, хоча існують припущення і про його високе походження[1]. Спочатку імператор відправив юнака на навчання до Риму, звідки той повернувся приблизно у 125-127 році.[2] Відомо, що Адріан брав Антіноя з собою кожного разу, коли залишав Рим після 125 р. н. З 128 року юнак перебував при імператорі постійно. Втім через два роки, y жовтні 130, Антіной утопився в Нілі. Його загибель не має однозначного пояснення. Як версії висуваються: убивство хлопця заздрісниками його впливу при дворі; самогубство через ненависть до набагато старшого коханця; ритуальна жертва в честь Адріана; банальний нещасний випадок під час купання. Сам Адріан був прихильником версії нещасного випадку. Однак відомо, що за кілька років до того Адріан захворів на невідому хворобу і під час подорожі до Єгипту консультувався з відомим жерцем Пахратом, можливо з приводу лікування. Як зазначали деякі римські літописці, наприклад Аврелій Віктор, можливо Антіной вирішив віддати своє життя в обмін на оздоровлення Адріана. І імператор і Антіной вважали себе втаємниченими в різні культи та приймали участь у містеріях та інших окультних практиках. В усякому разі після смерті коханця хвороба відступила, але імператор дуже сильно побивався за Антіноєм. Сучасники свідчать, що він «плакав, як жінка»[3].

Обожнення

[ред. | ред. код]

Кохання Адріана до Антіноя стало справжнім надбанням матеріальної культури, адже імператор доклав величезних зусиль по возвеличенню свого супутника.

Після трагічної смерті Антіной був обожнений за наказом Адріана, який ледь не збожеволів із горя. На честь юнака було збудовано місто Антинополь (лат. Antinopolis), де кожного року проводилися ігри на пам'ять нового "бога". Спочатку Антіной був похований у цьому місті, але потім його труп був перевезений до вілли Адріана в Тібурі, де для нього була споруджена велика усипальниця-храм. На честь Антіноя споруджувалися храми, відчеканювалися монети, створювалося сотні картин і скульптур, на яких Антіной був зображений із неземною красою. Кількість зведених статуй перебільшує кількість статуй будь-якого римлянина[4]. Антіноя ототожнювали із єгипетським богом Осірісом[1], а іноді із грецьким Діонісом. За життя Адріана серед римських вельмож вважалося гарними манерами мати у себе хоча б одне зображення Антіноя. На сьогодні в різних місцях знайдено 115 статуй Антіноя разом із монетами з його зображенням. Придворні астрономи виділили Антіною окреме сузір'я на небі (сьогодні не використовується)[4]. Культ Антіноя проіснував до IV ст. і був заборонений Феодосієм у 391 році.

Рання християнська церква створила з цього гомосексуального кохання символ розпусти. Апологети раннього християнства ганили у своїх працях культ Антіноя, бо після смерті коханця Адріан почав гоніння на християн.

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Mark, Joshua J. Antinous. World History Encyclopedia (англ.). Процитовано 13 листопада 2024.
  2. ↑ Antinous: The Tragic Life of Emperor Hadrian’s Lover. TheCollector (англ.). 10 грудня 2023. Процитовано 13 листопада 2024.
  3. ↑ Antinous and Hadrian. National Museums Liverpool. Процитовано 13 листопада 2024.
  4. ↑ а б Созвездие Антиноя [Архівовано 22 травня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)

Бібліографія

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Антиной
  • Lambert, R., Beloved and God: The Story of Hadrian and Antinous (New York, 1984)
  • Levezow, Über den Antinous (1808)
  • Dietrich, Antinoos (1884)
  • Laban, Der Gemütsausdruck des Antinoos (1891)
  • Antinoüs, A Romance of Ancient Rome, from the German of A. Hausrath, by M. Saftord (New York, 1882)
  • Ebers, Der Kaiser (1881).
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Антіной&oldid=43887972