Артеменко Степан Єлизарович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Артеменко Степан Єлизарович
Народження9 (22) січня 1913(1913-01-22)
Рацулове, Одеський повіт,
Херсонська губернія,
Російська імперія Російська імперія
Смерть5 травня 1977(1977-05-05) (64 роки)
Одеса, Українська РСР,
СРСР СРСР
ПохованняДругий християнський цвинтар
КраїнаСРСР СРСР
ПриналежністьПрапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних силСухопутні війська
Рід військПіхота
Роки служби19351955
ПартіяВКП(б)
Звання Полковник
Формування387-а стрілецька дивізія
Командуваннякомандир батальйону
Війни / битвиНімецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Олександра Невського
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки Медаль «За відвагу» Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Арте́менко Степа́н Єлиза́рович (нар. 22 (9) січня 1913 — пом. 5 травня 1977) — командир 3-го стрілецького батальйону 447-го стрілецького полку 387-ї стрілецької дивізії, майор. Двічі Герой Радянського Союзу (27 лютого 1945 року, 31 травня 1945 року).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 22 січня 1913 року в селі Рацулове Одеського повіту Херсонської губернії. Українець. Закінчив 7 класів середньої школи та курси зоотехніків. Працював заступником бригадира колгоспу.

У 1935 році призваний до Червоної Армії. З 24 листопада 1937 року[1] працював на посаді дільничого уповноваженого у Роздільнянському районному відділку НКВС[2].

Під час німецько-радянської війни — рядовий, командир взводу, роти і мотострілецького батальйону на Південно-Західному, Центральному, Сталінградському, Першому Білоруському, Першому і Другому Українських фронтах.

У вересні 1941 року в оборонних боях під Харковом замінив убитого командира взводу. Взвод утримав свої позиції, за що Артеменко С. Є. отримав свою першу нагороду — медаль «За відвагу», а за кілька днів йому надано військове звання молодший лейтенант.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 лютого 1945 року за вміле командування батальйоном 447-го стрілецького полку (387-а стрілецька дивізія, 61-а армія, 1-й Білоруський фронт) під час прориву ворожої оборони на південь від Варшави, капітан Артеменко С. Є. відзначений званням Героя Радянського Союзу (медаль № 5687).

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 31 травня 1945 року за бойові заслуги при форсуванні Одри і в боях за Берлін майор Артеменко С. Є. нагороджений другою медаллю «Золота Зірка».

Після війни — на керівних посадах у сухопутних військах. Тривалий час був військовим комісаром одного з РВК м. Одеса. Від 1955 — полковник у відставці. Працював на заводі імені Січневого повстання в Одесі.

Помер 5 травня 1977 року. Похований в Одесі.

Нагороди

[ред. | ред. код]

інші медалі

Пам'ять

[ред. | ред. код]
Меморіальна дошка на будівлі Роздільнянського відділу поліції

На батьківщині Героя встановлено бронзове погруддя.

В Одесі на будинку, в якому мешкав С. Є. Артеменко, встановлено меморіальну дошку.

В Роздільній на будинку районного відділку МВС України встановлено меморіальну дошку.

Також у Роздільній на його честь названий провулок.

На його честь названо вулицю Артеменка в місті Дубровиця, Рівненської області, так як під його командуванням 447 полк 397-ї Сарненської Червонопрапорної ордена Кутузова другого ступеня стрілецької дивізії, перший вступив на Дубровиччину в січні 1944 року, дислокувався тут тривалий час, аж до початку знаменитої наступальної операції «Багратіон». Артеменко є почесним громадянином Дубровиці.[3]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Тревожные будни. Архів оригіналу за 21 липня 2015. Процитовано 17 липня 2015.
  2. Железный комбат из Раздельной. Архів оригіналу за 21 липня 2015. Процитовано 17 липня 2015.
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 24 квітня 2019. Процитовано 24 квітня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Джерела

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Подвиг во имя жизни: Очерки о Героях Советского Союза, уроженцах Одесской области/ составители Абрамов А. Ф., Бульба А. И. — Одеса: Маяк, 1984. (рос.)
  • Люди бессмертного подвига, кн. 1. М., 1975; (рос.)
  • Ефимов П. Самые высокие высоты. В кн.: Солдаты Родины. Одесса, 1976; (рос.)
  • Дважды Герои Советского Союза. М., 1973; (рос.)
  • Герои Советского Союза, т. 1. М., 1987. (рос.)