Боднар Володимир Лукич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Боднар Володимир Лукич
Народився26 грудня 1942(1942-12-26) (81 рік)
Стара Ушиця, Кам'янець-Подільська область, Українська РСР, СРСР
Країна Придністров'я
Діяльністьполітик
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Боднар.

Володимир Лукич Боднар (нар. 1942 року) — придністровський державний, політичний і громадський діяч, один з лідерів придністровських українців.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в 1942 році в селищі Стара Ушиця, Кам'янець-Подільського району, Хмельницької області, Української РСР. Українець. Вільно володіє українською та молдавською економічним та юридичним мовами.

Освіта

[ред. | ред. код]

У 1965 році Володимир Боднар закінчив Чернівецький фінансовий технікум. У 1982 році закінчив Одеський інститут народного господарства, отримав економічну спеціальність. У 2005 році обраний академіком Міжнародної слов'янської академії освіти імені Я. А. Коменського.

Діяльність до 1990 року

[ред. | ред. код]

У 1960 році він почав трудову діяльність[1] на допоміжних посадах у райфінвідділі рідного селища Стара Ушиця, потім учнем бухгалтера. З 1962 по 1972 рік працював на різних фінансових і бухгалтерських посадах в районних центрах Молдавської РСР (Бричани та Єдинці). З 1972 по 1990 рік працював у інформаційно-обчислювальному центрі (ІОЦ) Григоріопольського району.

Діяльність у 1989—1990 роках

[ред. | ред. код]

З 18 серпня 1989 року — голова об'єднаної ради трудових колективів (ОРТК) районного центру смт Григоріополь. За період з серпня по вересень 1989 року до його складу влилися ОРТК селищ міського і сільського типу Григоріопольського району: Маяк, Карманове, Глинне, Колосове).

Об'єднана Рада трудових колективів (ОСТК) селища Григоріополь та Григоріопольського району визнала керівництво над своїми діями з боку Тираспольського ОРТК[2]. ОРТК виступила проти націоналістичних законопроєктів Парламенту Молдови, які, на думку творців і лідерів ОРТК, могли призвести до дискримінації за національною ознакою при здійсненні права на працю[3][4][5] і почав проведення страйків[6] на підприємствах лівобережної Молдавії[7][8]. Незважаючи на страйки, 31 серпня 1989 року Верховна рада Молдови надала молдавській мові статус державної, що призвело до нових страйків іншомовного населення на обох берегах річки Дністер.

У лютому 1990 року Володимир Боднар обирається депутатом Григоріопольської районної Ради народних депутатів Молдавської РСР, але в тому ж році за свою політичну діяльність та за наполяганням керівництва РСР Молдова був звільнений з основної роботи в інформаційно-обчислювальному центрі (ІОЦ) Григоріопольського району. Тому він створює економіко-правовий кооператив «Тілігул». У червні і вересні 1990 року був учасником I та II (надзвичайного) З'їздів депутатів всіх рівнів Придністровського регіону, а також членом погоджувальних комісій з врегулювання відносин з РСР Молдова[9].

2 вересня 1990 року на II (надзвичайному) з'їзді депутатів усіх рівнів Придністровського регіону проголосив утворення Придністровської Молдавської Радянської Соціалістичної Республіки (ПМРСР) у складі СРСР. Володимир Боднар також обирається до секретаріату Президії Тимчасової Верховної Ради ПМРСР секретарем-перекладачем прийнятих документів. Він займався перекладом молдавською мовою із застосуванням кириличної графіки прийнятих Президією документів.

У листопаді 1990 року придністровською стороною Володимир Боднар призначається головою Григоріопольського виконкому районного Ради народних депутатів Придністровської Молдавської Радянської Соціалістичної Республіки.

Діяльність в 1991—1996 роках

[ред. | ред. код]
Див. також: Придністровський конфлікт

23 серпня 1991 року голова Григоріопольського виконкому районної Ради народних депутатів ПМРСР Володимир Боднар і його заступник Р. Попов арештовуються спецслужбами Республіки Молдова[10] (останньому при арешті зламали ребра[11]) за звинуваченням у підтримці ГКЧП. Їх заключили під варту в Кишинівський СІЗО. Ще через декілька днів під аналогічним приводом в Бендерах арештовуються голова Бендерського міської Ради народних депутатів пенсіонер Гімн Федорович Пологов[12] і його помічник Ілля Мільман[13].

Через декілька днів у Києві спецслужби Республіки Молдови за сприяння спецслужб України заарештовують Голову ПМРСР Ігоря Миколайовича Смирнова і частину членів його делегації. Так само був заарештований в Дубоссарах голова Дубоссарського міської Ради народних депутатів Олександр Порожан та ряд інших депутатів місцевих рад ПМРСР, хто не встиг знайти своє нове місце проживання у своїх робочих кабінетах у приміщеннях міських та селищних Рад народних депутатів. Ці будівлі тоді були оточені багатотисячними натовпами місцевих жителів, переважно жінками.

Депутата Г. Попова з Григоріополя побили прикладами автоматів, зламавши два ребра. У СІЗО йому два тижні не надавали медичної допомоги. Про це свідчить і Г0. Пологов, який також не зміг домогтися медичної допомоги. При арешті Володимира Боднара побили його дружину. Діагноз лікарів — струс мозку[14].

Жінки Придністров'я починають блокаду залізничних шляхів, що шли до Кишинева через Придністров'я, а присутні делегати у вересні 1991 року на III (надзвичайному) з'їзді депутатів всіх рівнів ПМРСР разом з керівництвом придністровських електростанцій пригрозили Республіці Молдові початком відключення споживачів Республіки Молдова від електроенергії, якщо не будуть до кінця місяця звільнені їх лідери.

У відповідь Республіка Молдова ввела 25 вересня 1991 року посилені загони поліції особливого призначення до міста Дубоссари та селища Григоріополь. Але після безрезультатного стояння в них, зіткнувшись з протидією з боку місцевого населення (навіть незважаючи на масові затримання і примусові роботи з прибирання вулиць, включаючи неповнолітніх дубоссарців; з вивезенням п'яти заарештованих мирних жителів до міста Кишинів). А також у зв'язку переходом під юрисдикцію міліції ПМРСР значної частини співробітників місцевих міськвідділів поліції, загони поліції особливого призначення були змушена покинути бунтівні населені пункти.  

1 жовтня 1991 року Республіка Молдова звільнили із СІЗО і передала в руки жінок, які перекрили залізничні колії в місті Бендери, всіх заарештованих спецслужбами Республіки Молдови в Григоріополь, Бендерах, Дубоссарах і в Києві придністровських депутатів, включаючи і Володимира Боднара.

У 1992 році Володимир Боднар був учасником бойових дій на придністровській стороні на резервному Григоріопольському напрямку. У червні 1992 року він обирається заступником (Головою Ради Національностей Верховної Ради ПМР), а з січня 1993 року стає першим заступником Голови Верховної Ради Придністровської Молдавської Республіки і залишається на цій посаді до січня 1996 року.

Діяльність після 1996 року

[ред. | ред. код]

Володимир Боднар є одним з лідерів українського руху в Придністровській Молдавській Республіці. Він очолював Спілку українців Придністров'я з 1998 по 2004 рік. З 1991 по 1998 рік він був першим заступником голови[15]. У 2004 році Спілка українців Придністров'я розпався на декілька громадських організацій. У 2005 році Володимир Боднар очолив одну з них під назвою «Укрпросвіта» (просвітництво).

З 1992 по 2005 роки протягом 13 років Володимир Боднар був керівником делегації Придністров'я в Об'єднаній Контрольній Комісії з дотриманням миру в регіоні (контролем за проведенням миротворчої операції в Придністров'ї)[16][17]. Одночасно з квітня 1996 року по 1998 рік він був головою Комітету Верховної Ради ПМР з питань оборони і безпеки Верховної Ради Придністровської Молдавської Республіки.

З 2006 року по 2010 рік був спеціальним представником Президента ПМР в Україні. Станом на початок 2010 року:

  • 120 тисяч жителів Придністровської Молдавської Республіки мали крім невизнаного придністровського громадянства так само визнане друге громадянство — громадянство Росії[18] (в основному це уродженці РРФСР та їх нащадки, мало хто з тих бажаючих, кому з придністровців Росія дозволила прийняти своє громадянство)
  • 96 тисяч жителів Придністровської Молдавської Республіки мали крім невизнаного придністровського громадянства так само визнане друге громадянство — громадянство України (тут немає суворого обмеження порівняно з можливістю прийому російського громадянства придністровцями, однак не вистачає бланків українських паспортів для видачі всім бажаючим[19])

З 2010 року, незважаючи на похилий вік, Володимир Боднар працював головою Комітету Верховної Ради ПМР з освіти, науки та культури[20]. У січні 2016 року він був призначений Повноважним представником Президента у Верховній Раді ПМР[21].

Нагороди

[ред. | ред. код]

У 1995 році Володимир Боднар був удостоєний вищої нагороди Придністовської Молдавської Республіки — Ордена Республіки. Нагороджений також орденом Пошани (ПМР), двома Орденами «За особисту мужність» (ПМР), численними медалями і почесними грамотами ПМР, а також медалями України.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Волкова А. З., Берил С. И., Смирнов И. Н. [и др.] Боднар, Владимир Лукич // Энциклопедия: Приднестровская Молдавская Республика / Глав. ред. А. З. Волкова. — Тирасполь, 2010. — С. 160.(рос.)
  2. ↑ ОСТК. Рождение республики. Как это было. Архів оригіналу за 24 березня 2016. Процитовано 7 серпня 2018.
  3. ↑ Основной доклад В. Н. Яковлева «Советская власть в Молдавской ССР и ПМССР в опасности» на II-ом Съезде депутатов всех уровней Приднестровского региона 2 сентября 1990-ого года (учредительном съезде по созданию Приднестровской Молдавской Советской Социалистической Республики)
  4. ↑ Дюкарев В. В. Глава 3. Приднестровье в составе МССР. Законы о языках — детонатор взрыва // Дубоссары: 1989—1992 гг. Приднестровье (прошлое, настоящее, будущее). — Тирасполь, 2000. — С. 132—142.(рос.)
  5. ↑ Дополнение от 31.08.89 г. в Ст. 70 Конституции МССР.
  6. ↑ http://point.md/ru/novosti/politika/vladimir-bodnar-pridnestrovje-ne-mozhet--pozvolitj-sebe-politicheskih-partij [Архівовано 7 серпня 2018 у Wayback Machine.] ИА Республики Молдовы POINT.MD Владимр Боднар: Приднестровье не может позволить себе политических партий 08.09.2005 «Владимир Лукич Боднар — легендарная фигура в Приднестровье»
  7. ↑ История Республики Молдова. С древнейших времён до наших дней = Istoria Republicii Moldova: din cele mai vechi timpuri pină în zilele noastre / Ассоциация учёных Молдовы им. Н. Милеску-Спэтару. — изд. 2-е, переработанное и дополненное. — Кишинёв: Elan Poligraf, 2002. — С. 329. — 360 с. — BookSources/9975971954 ISBN 9975-9719-5-4.
  8. ↑ Бомешко Б. Г. Приднестровье: годы созидания // Феномен Приднестровья. — Тирасполь, 2000. — С. 120—125.(рос.)
  9. ↑ Архивированная копия. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 5 вересня 2015. Глава 2. Вторая фаза кризиса — первые шаги республики
  10. ↑ Архивированная копия. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 24 вересня 2015. Глава 3. Распад Союза и становление ПМР
  11. ↑ Ефим Бершин. Дикое поле. Приднестровский разлом. Глава «Но Дубоссаран»
  12. ↑ http://pmr.idknet.com/wiki/index.php/ПОЛОГОВ_Гимн_Федорович [Архівовано 30 квітня 2016 у Wayback Machine.] Пологов Гимн Фёдорович
  13. ↑ http://www.pmr.idknet.com/wiki/index.php/МИЛЬМАН_Илья_Александрович [Архівовано 30 квітня 2016 у Wayback Machine.] Мильман Илья Александрович
  14. ↑ Дюкарев В. В. Глава 6. Страшное слово война. Второй поход на Дубоссары (25.09.91). См. там же 10 Дубоссарских фотографий сентября 1991 года // Дубоссары: 1989—1992 гг. Приднестровье (прошлое, настоящее, будущее). — Тирасполь, 2000. — С. 227—249.(рос.)
  15. ↑ http://www.vspmr.org/structure/deputies/bodnar-vladimir-lukich/ [Архівовано 29 грудня 2018 у Wayback Machine.] Официальный сайт Верховного Совета ПМР. Боднар Владимир Лукич
  16. ↑ http://www.okk-pridnestrovie.org/spravka.htm [Архівовано 10 серпня 2018 у Wayback Machine.] Официальный сайт ОКК. Историческая справка
  17. ↑ Архивированная копия. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 5 вересня 2015. ИА Ольвия-Пресс миротворческая операция на берегах Днестра. Некоторые итоги и прспективы
  18. ↑ http://www.aif.ru/politics/world/236714 [Архівовано 7 серпня 2018 у Wayback Machine.] Аргументы и Факты 16.02.2010 В Приднестровье жители массово получают украинское гражданство
  19. ↑ Архивированная копия. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 5 вересня 2015. Гражданам Украины в Приднестровье не хватает паспортов
  20. ↑ http://www.vspmr.org/structure/committees/komitet-po-obrazovaniyu-nauke-i-kuljture/ [Архівовано 26 лютого 2019 у Wayback Machine.] Официальный сайт Верховного ПМР. Комитет Верховного Совета ПМР по образованию, науке и культуре
  21. ↑ ПОЛНОМОЧНЫМ ПРЕДСТАВИТЕЛЕМ ПРЕЗИДЕНТА В ВЕРХОВНОМ СОВЕТЕ СТАЛ ВЛАДИМИР БОДНАР. novostipmr.com. 15 січня 2016. Архів оригіналу за 17 травня 2016. Процитовано 18 січня 2016.

Посилання

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Волкова А. З., Берил С. И., Смирнов И. Н. [и др.] Боднар, Владимир Лукич // Энциклопедия: Приднестровская Молдавская Республика / Глав. ред. А. З. Волкова. — Тирасполь, 2010. — С. 160. (рос.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Боднар_Володимир_Лукич&oldid=37585029