Буринський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Буринський район
адміністративно-територіальна одиниця
Герб Прапор
Розташування району
Колишній район на карті Сумська область
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область: Сумська область
Код КОАТУУ: 5920900000
Утворений: 15 квітня 1926 р.
Ліквідований: 19 липня 2020 р.
Населення: ▼ 24 991 (на 1.02.2016)
Площа: 1100 км²
Густота: 24.6 осіб/км²
Тел. код: +380-5454
Поштові індекси: 41700—41762
Населені пункти та ради
Районний центр: Буринь
Міські ради: 1
Сільські ради: 22
Міста: 1
Селища: 4
Села: 56
Районна влада
Голова ради: Рябоконь Євгеній Вікторович
Голова РДА: Бібик Мирослав Віталійович[1]
Вебсторінка: Буринська РДА
Буринська районна рада
Адреса: 41700, м. Буринь, пл. Першотравнева, 20
Мапа
Мапа

Буринський район у Вікісховищі

Бури́нський райо́н — колишня адміністративно-територіальна одиниця Сумської області України.

Географія

[ред. | ред. код]

Район розташований у лісостеповій зоні, в центральній частині області. Межує з Путивльським, Білопільським, Недригайлівським, Роменським, а також Конотопським районами Сумської області. Площа району 4,6 тис. км². Населення — 33,5 тис. осіб.

Путивльський район Путивльський район
Конотопський район Білопільський район
Роменський район Недригайлівський район

Районний центр: Буринь.

Через Буринський район проходять 2 регіональні автомобільні шляхи: Батурин-Конотоп-Суми; Суми-Путивль-Глухів та 2 територіальні автошляхи: Конотоп-Буринь-Чумакове; Буринь-Чернеча Слобода-Хмелів.

Територією району протікають річки Сейм, Терн, Чаша, Вижлиця, Куриця, Біж, Ромен, Єзуч.

Історія

[ред. | ред. код]

Дата заснування Бурині достеменно невідома. Перша письмова згадка про «деревню» Буринь датована 1688 роком.

Географічне розташування Бурині дуже зручне. Її землями проходили всі шляхи, що вели до столиці давньоруської держави — Києва, на південь — до Полтави, Криму, а через Чорне море — до Візантії, з якою Київська Русь підтримувала торговельні зв'язки.

Під час походу князя Ігоря Святославовича на половців весною 1185 року його шлях пролягав Буринщиною через село Ігорівку. Тоді воно називалось іменем Святого Михаїла і було володінням князів Ольговичів. Відлуння давніх переказів та історичних фактів свідчать про те, що Ігорівка була важливою історичною базою Сіверських князів.

Не випадково про «Ігореве селге» (сільце) і його багатство згадується в Іпатієвському літописі, куди дані про Ігорівку потрапили з Чернігівсько-Сіверських літописних джерел. Імовірно, що саме тут часто бував князь Ігор Святославович, де мав свої дім, «дагу», різні скарби. Про це свідчать письмена, знайдені на місці стародавньої Ігорівки.

Цілком правомірно вважати, що в цьому селі князь Ігор, повертаючись з полону, змушений був заночувати через пошкоджену ногу. Дізнавшись про це, незабаром із Путивля до Ігорівки прибула дружина Ігоря Святославовича Єфросинія Ярославна, а з нею, як сказано в «Історії Російській» В. Татіщева, багато бояр, двірні та простих путивлян (кінних і піших), які поважали свого князя, оборонця рідної землі. Отже, плин часу не заглушив народних переказів і легенд про ті події. Вони дійшли до наших днів і є свідченням героїчної минувшини нашого краю.

Багатовікова історія Буринщини засвідчує, що її населенню довелося немало пережити тяжких часів: кріпацтво, польсько-литовське поневолення, буржуазну експлуатацію Російської імперії, війни — імперіалістичну 1914 року, фінську 1939 року, Жовтневу революцію 1917 року та громадянську війну, Велику Вітчизняну війну 1941—1945 років. Тяжким випробуванням для мешканців Буринщини були роки німецької окупації.

В усі ці часи наші земляки не схилили голови перед труднощами, були не лише свідками названих подій, а брали активну участь у всіх цих процесах, протистояли труднощам, насильству та вседозволеності загарбників. За короткий час буринчани відбудували зруйноване війною народне господарство. Нову продукцію почали випускати підприємства міста: цукровий завод, молокозавод, хлібокомбінат, овочесушильний, насіннєвий та завод продовольчих товарів. Хлібороби району забезпечували населення сільськогосподарською продукцією.

Населення

[ред. | ред. код]
Розподіл населення за віком та статтю (2001)[2]
Стать Всього До 15 років 15-24 25-44 45-64 65-85 Понад 85
Чоловіки 16 769 2921 1901 4918 4594 2356 79
Жінки 20 153 2727 1778 4583 5532 5128 405


Національний склад населення за даними перепису 2001 року[3]:

Національність Кількість осіб Відсоток
українці 35583 96,34 %
росіяни 970 2,63 %
білоруси 108 0,29 %
цигани 102 0,28 %
вірмени 25 0,07 %
інші 145 0,39 %

Мовний склад населення за даними перепису 2001 року[3]:

Мова Кількість осіб Відсоток
українська 35777 96,87 %
російська 934 2,53 %
циганська 66 0,18 %
білоруська 58 0,16 %
вірменська 21 0,06 %
інші 77 0,21 %

Політика

[ред. | ред. код]

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Буринського району було створено 35 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 65,23 % (проголосували 15 462 із 23 703 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 54,77 % (8 468 виборців); Юлія Тимошенко — 18,10 % (2 798 виборців), Олег Ляшко — 11,78 % (1 821 виборців), Анатолій Гриценко — 4,62 % (715 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 0,89 %.[4]

Персоналії

[ред. | ред. код]

Буринська земля подарувала нашій державі велику когорту талановитих людей:

  • доктор біологічних наук, професор, член-кореспондент АН СРСР, автор понад 300 праць, ряд яких перекладено німецькою, італійською, румунською, англійською та іншими мовами, Віталій Леонідович Рижков;
  • видатний вчений, ортопед-травматолог, член-кореспондент АМН СРСР, доктор медичних наук, професор, заслужений діяч медичної науки УРСР Микола Петрович Новаченко, в 1970 році ім'ям якого названа Буринська центральна районна лікарня;
  • український вчений-фольклорист, літературознавець, мистецтвознавець, мовознавець, знавець історії української книги та книгодрукування, член Спілки письменників України, член-кореспондент АН УРСР, доктор філологічних наук, професор Павло Миколайович Попов;
  • українська оперна співачка, народна артистка УРСР Раїса Колесник;
  • народний артист України Віталій Васильович Білоножко.

До цього списку слід додати відомих художників-земляків: Бондаренко М. М., уродженець с. Дмитрівка, Єфименко Р. Ф. та Єфименко В. Р. — члени Спілки художників України, уродженці с. Клепали; Решедько В. М. — заслужений художник Росії, уродженець с. Миколаївка.

Ще одна гордість краю — відважний козацький ватажок Семен Гаркуша. Відомий народний месник, український Робін Гуд, 8 років прожив на горі Круглій, що на території Буринського району.

Пам'ятки

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Розпорядження Президента України від 28 вересня 2020 року № 478/2020-рп «Про призначення М.Бібика головою Буринської районної державної адміністрації Сумської області»
  2. ↑ Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Сумська область (осіб) - Регіон, 5 річні вікові групи, Рік, Категорія населення , Стать [Населення за статтю та віком…2001] (укр.). Державна служба статистики України. Архів оригіналу за 19 квітня 2021.
  3. ↑ а б Розподіл населення за національністю та рідною мовою, Сумська область (осіб) - Регіон, Національність, Рік , Вказали у якості рідної мову. Архів оригіналу за 12 червня 2021. Процитовано 23 січня 2018.
  4. ↑ ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія - ІАС "Вибори Президента України". www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 27 лютого 2018. Процитовано 20 березня 2016.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Буринський район
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Буринський_район&oldid=42465130