Бутник Степан Данилович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бутник Степан Данилович
Народження 23 грудня 1873 (4 січня 1874)
Баришівка
Смерть 3 липня 1952(1952-07-03) (78 років)
  Полтава, Українська РСР, СРСР
Країна  Російська імперія
 СРСР
Жанр портрет і пейзаж
Діяльність художник
Діти Бутник-Сіверський Борис Степанович
Брати, сестри Бутник Іван Данилович

Степан Данилович Бу́тник (нар. 4 січня 1874, Баришівка — пом. 3 липня 1952, Полтава) — український живописець і графік. Брат графіка Івана Бутника, батько мистецтвознавця Бориса Бутника-Сіверського.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 23 грудня 1873 [4 січня 1874](18740104) року в містечку Баришівці (нині селище міського типу у Київській області, Україна).

Художньої освіти не мав. У 1890 році переїхав до Чернігова. У 1895 році, від Переяславської ремісничої управи, отримав дозвіл займатися малярським портретним ремеслом. З 1932 року жив у Полтаві. Помер у Полтаві 3 липня 1952 року.

Творчість[ред. | ред. код]

Працював у галузі живопису і книжкової графіки. Автор портретів, пейзажів. Серед робіт:

живопис
  • «Автопортрет» (1899);
  • «Одна лишилася» (1902);
  • «Спогади» (1905);
  • «Невтішні вісті» (1905—1906);
  • «Портрет доньки Оксани» (1906);
  • «За працею» (1907);
  • «Бабуся» (1908);
  • «Портрет сина Бориса в чумацькому одязі» (1914—1915);
  • «Портрет доньки Оксани» (1926);
  • «Автопортрет» (1935);
  • «Михайло Коцюбинський слухає лірника» (1940).
книжкові ілюстрації до
  • читанки «Ясні зорі» (Полтава, 1918);
  • дитячих книжок:
    • «Омелькова сімеєчка» (12 малюнків, 1927–1930);
    • «Сорока-білобока» (10 малюнків, 1930-ті).

Ним підготовлені до друку 100 невеликих листівок на сюжети українських приказок, прислів'їв, загадок (кінець 1940-х — початок 1950-х років).

Автор ілюстрацій до творів:

У 1918 році у Полтаві ним видано серію малюнків «Кобзарі і лірники».

Не видані заставки та ілюстрації до українських народних дум — «Сестра і брат», «Мати-удова», «Хведір Безрідний», «Маруся Богуславка», «Олексій Попович», «Три брати Озівські», «Козак-нетяга Фесько Ганжа Андибер» (усі — 1918—1919).

Твори художника експонувалися на виставках у Чернігові у 1899 році, Києві у 1904 році, Санкт-Петербурзі й Одесі у 1906 році. Окремі роботи зберігаються у Полтавському художньому музеї, Літературно-меморіальному музеї Михайла Коцюбинського у Чернігові.

Література[ред. | ред. код]