Велике їдло

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Велике їдло
La Grande Bouffe
Жанргротеск[it], драма
РежисерМарко Феррері
ПродюсериЕдмондо Аматі[it], Вінсент Малле[fr]
СценаристиМарко Феррері, Рафаель Азкона[es]
У головних
ролях		Марчелло Мастроянні, Мішель Пікколі, Філіпп Нуаре, Уго Тоньяцці
ОператорМаріо Вульпіані[it]
МузикаФіліпп Сард
МонтажКлодін Мерлін[fr], Джина Піньє
ХудожникиРожер Жюмо, Мішель Суне
КостюмерГітт Магріні[it]
КінокомпаніяMara Films S.a.r.l. (Париж), Capitolina Produzioni Cinematografiche S.r.l. (Рим)
Дистриб'юторFida Cinematografica (Італія)
Тривалість130 хв
Мовафранцузька
КраїнаФранція, Італія
Рік1973
Дата виходу21 травня 1973
IMDbID 0070130

«Вели́ке їдло́»[1] або «Вели́ка жратва́»[2] (фр. La Grande Bouffe; італ. La grande abbuffata) — французько-італійський кінофільм 1973 року, гротескна[it] драма, поставлена режисером Марко Феррері з французькими акторами Мішелем Пікколі та Філіппом Нуаре, а також італійськими акторами Марчелло Мастроянні й Уго Тоньяцці в головних ролях. В основі сюжету історія про чотирьох чоловіків середнього віку, що самоізолюються на французькій віллі, де планують об'їстися до смерті.

Сюжет

[ред. | ред. код]

Четверо чоловіків (чиї імена збігаються з іменами акторів, які їх грають), втомившись від нудного та «пустого» життя, яке вони ведуть, вирішують покінчити життя самогубством, закрившись у будинку на околиці Парижа, щоб їсти, поки не помруть.

Перший представлений герой — Уго (Уго Тоньяцці), власник ресторану Le Biscuit à Soupe і чудовий кухар, який вирішив покінчити життя самогубством також через численні непорозуміння з дружиною. Далі представляється Мішель (Мішель Пікколі), телепродюсер і любитель балету. Розлучений чоловік, який виявляє певне нетерпіння до життя, яке він веде. Третій представлений персонаж — Марчелло (Марчелло Мастроянні), пілот Alitalia. У першій сцені, в якій він з'являється, він має намір попросити стюардесу літака розвантажити кілька коліс пармезану, призначених для вілли, де йому доведеться зустрітися з трьома друзями. Четвертий і останній герой — Філіпп (Філіпп Нуаре), важливий суддя, холостяк, який все ще живе зі своєю нянькою Ніколь, яка надмірно опікує його, аж до перешкоджання стосункам з іншими жінками та задовольнити його сексуальні потреби.

Четверо разом їдуть на машині до вілли, що належить Філіппу, де старий опікун Гектор (Анрі Пікколі) вже влаштував усе для великого бенкету, однак не знаючи, що намір господаря та його друзів — убити себе. Крім того, на Філіпа чекає представник китайського посольства (Сімон Чао), який пропонує йому роботу в Китаї. Філіп ввічливо відхиляє пропозицію, цитуючи Вергілія: лат. Timeo Danaos et dona ferentes («Данайців боюсь із дарами прибулих»).

Залишившись наодинці, четверо починають жерти (наприклад, Марчелло та Уго змагаються, хто швидше з'їсть устриць), але наступного дня їх перериває прибуття шкільної групи, яка хоче відвідати сад вілли та побачити «знамениту липу Буало». Четверо радо приймають і пропонують їжу всім школярам, ​​і, перш за все — Андреа (Андреа Ферреоль[fr]), молодій та стрункій вчительці, яку запросили на вечерю цього вечора. Перед нею вони запросили ще трьох повій, які незабаром прибувають, але після ночі та дня, проведених на віллі, вони йдуть, збентежені цією кулінарною хворобливістю. Натомість Андреа, розуміючи мету чоловіків, вирішує допомогти їм, залишаючись з ними та навіть віддаючись сексуально, аж до смерті всіх чотирьох.

Першим помирає Марчелло, який через в алкогольних запоях бачить причину свого заниженого лібідо. Роздратований і, усвідомлюючи марність цього фарсу, він вирішує покинути віллу вночі та посеред шторму на борту старого Bugatti 1930-х років, який зберігався в гаражі вілли і який він відремонтував. Його друзі знаходять його наступного ранку мертвим на водійському сидінні та, за порадою Філіппа, поміщають його в холодну кімнату, яку добре видно з кухні. Після Марчелло настає черга Мішеля - жертви сильних нападів метеоризму, напханий неперевершеною їжею (він більше не може навіть підняти ноги й потанцювати), помирає від нападу діареї. Друзі знову помістили його в холодну камеру поруч з Марчелло. Трохи пізніше настає черга Уго, який наїдається до смерті блюдом із трьох різних типів печінки (гусячої, курячої та качиної) у формі купола собору Святого Петра, яке він сам приготували Філіпп і Андреа. За порадою останньої, Уго залишається на кухонному столі, у «своєму королівстві».

Останнім помирає діабетик Філіпп на лавці під липою Буало й на руках Андреа, після того, як він з'їв пиріг у формі грудей, приготований жінкою, яка залишає його там і повертається на віллу.

Акторський склад

[ред. | ред. код]
Марчелло Мастроянні
Мішель Пікколі
Філіпп Нуаре
Уго Тоньяцці
Актор Роль В оригіналі[3]
Марчелло Мастроянні Марчелло Марчелло Marcello
Мішель Пікколі Мішель Мішель Michel
Філіпп Нуаре Філіпп Філіпп Philippe
Уго Тоньяцці Уго Уго Ugo
Андреа Ферреоль[fr] Андреа Андреа Andrea
Соланж Блондо Даніель Даніель Danielle
Флоренс Джорджетті[fr] Анна Анна Anne
Мішель Алексндре Ніколь Ніколь Nicole
Монік Шомет[fr] Мадлен Мадлен Madeleine
Анрі Пікколі Гектор Гектор Hector
Моріс Дорлеак[fr]
Сімон Чао Представник посольства Китаю Представник посольства Китаю Le délégué de l'ambassade de Chine
Луї Наварр[fr] Брагуті Брагуті Braguti
Бернард Менез[fr] П'єр П'єр Pierre
Корделія Пікколі Барбара Барбара Barbara
Джером Річард
Патриція Мілочевич Міні Міні Mini
Джеймс Кемпбелл Зак Зак Zack
Єва Сімонет[fr] серкретарка серкретарка La secrétaire

Прокат

[ред. | ред. код]

В Італії фільм вийшов в прокат під назвою італ. La grande abbuffata, у Франції — фр. La Grande Bouffe. Також мали місце оригінальні назви в:

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Дмитро Бондарчук. Як у кіно: 7 класичних фільмів про карантин і самоізоляцію. BBC News Україна (укр.). Процитовано 30 червня 2023.
  2. ↑ Велика жратва. Кінотеатр «Жовтень» (укр.). Процитовано 30 червня 2023.
  3. ↑ а б Велике їдло на сайті IMDb (англ.)

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Велике_їдло&oldid=40365519