Верхняцький цукровий завод
| ВАТ «Верхняцький цукровий завод» ТОВ «Верхнячка-цукор» | |
|---|---|
| Тип | фірма |
| Галузь | харчова |
| Спеціалізація | цукровий пісок |
| Доля | демонтований |
| Засновано | 1845 |
| Засновник(и) | поміщик Ясінський, австрійський капіталіст Дітріх |
| Закриття (ліквідація) | 2008 |
| Штаб-квартира | вул. Заводська, 1, смт. Верхнячка, Христинівський район, Черкаська область, Україна, 20022 |
| Продукція | цукровий пісок, сирий та кислий жом |
| Власник(и) | Верхняцька селищна рада |
| Код ЄДРПОУ | 37823164 |
ВАТ «Верхняцький цукровий завод» — непрацююче підприємство харчової промисловості України, зайняте у галузі переробки цукрового буряка та виробництва цукру. Розташоване в смт. Верхнячці Христинівського району Черкаської області. Виробництво на підприємстві припинено 2008 року.
У 1845 році[1] у селі Верхнячка Уманського повіту Київської губернії закладена цукроварня[2], першим власником якої був поміщик Флоріан Ясинський[3].
Спочатку на підприємстві використовувалася тільки ручна праця, а вже у 1859 році запрацював паровий двигун[3].
У 1880 році власником заводу став австрійський підданий Дітріх. Тривалість робочого дня на заводі до революції становила 12 годин[3].
У лютому 1918 року у Верхнячці була створена Рада робітничих і солдатських депутатів, але вже на початку березня того ж року село зайняли австрійські та німецькі війська, які залишалися тут до листопада 1918 року. Надалі селище опинилося в зоні бойових дій "громадянської війни"[3].
У січні 1920 року в селі встановлена радянська влада, а цукровий завод був націоналізований[3].
За сезон цукроваріння 1922—1923 років завод виробив 167,6 тис. пудів цукру[3].
У 1925 році підприємство виробило 6600 тонн цукру-піску та 1620 тонн кормової патоки[4].
У 1940 році цукровий завод став одним з учасників Всесоюзної сільськогосподарської виставки[3].
З початком німецько-радянської війни та наближенням лінії фронту у липні 1941 року основне обладнання цукрового заводу було евакуйовано. 31 липня 1941 року Верхнячка була зайнята німецькими військами, а в листопаді того ж року в селі розпочала діяти радянська підпільна група, яку очолював хімік цукрового заводу П. Г. Теличенко, його помічником був електрик заводу М. А. Скоробрещук[3].
9 березня 1944 року Верхнячку деокуповано частинами 206-ї стрілецької дивізії 27-ї армії. У період німецької окупації завод серйозно постраждав (загальна сума завданих збитків склала 10 млн. карбованців), а місцевий колгосп, що забезпечував його цукровим буряком, був зруйнований[3].
У 1951 році на відновленому заводі була введена в експлуатацію парова турбіна з електрогенератором, після чого більшість обладнання було електрифіковано[3].
У 1962 році був запущений сокоочисний цех, у виробничому цеху встановили 9 автоматичних центрифуг з програмним управлінням, замінили фільтри[3].
У 1966 році за досягнення в раціоналізаторській діяльності бригадиру слюсарів заводу С. В. Забродському було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці, а ще десять працівників заводу нагороджені орденами і медалями[3].
У сезон цукроваріння 1970—1971 років завод переробив 332,72 тис. тонн сировини і виробив 483,6 тис. центнерів цукру-піску. Тоді чисельність працівників заводу становила 1200 осіб[3].
За радянських часів завод входив до числа найбільших підприємств селища та району[5][3][6].
Після проголошення незалежності України державне підприємство у рамках приватизації було перетворено у відкрите акціонерне товариство. У червні 1999 року Кабінет міністрів України передав завод у комунальну власність Черкаської області[7].
На початку 2000-х років підприємство входило до складу холдингу ТОВ «Українська продовольча компанія». У 2008 році завод був визнаний банкрутом і припинив функціонування. Власність підприємства передана в комунальну власність Верхняцької селищної ради[8].
Завод мав власну ТЕЦ, яка окрім виробничих потужностей забезпечувала тепловою та електроенергією цілий мікрорайон селища. Підприємство було під'єднане до загальної залізничної мережі.
Площа території під заводом становила 150 гектарів, у тому числі 73 гектари — очисні споруди. Зона бурякосіяння в останні роки роботи заводу — більше 5 000 гектарів. Площа адміністративних приміщень — 1,3 тис. м², виробничих — 1,3 тис. м².
Верхняцький цукровий завод — найстаріше та одне з найпотужніших підприємств галузі в регіоні. Сировинна база: західні райони Черкаської, південні Київської, східні Вінницької та північно-західні райони Кіровоградської областей. Цукор підприємства був відомий далеко за межами України. У 1980—1990-х роках планувалося відкриття цеху по виробництву цукру-рафінаду. Тривалий час підприємство працювало протягом цілого року через величезний об'єм сировини, яку інколи переробляли до лютого місяця наступного року. У літній період завод займався відбілюванням імпортованого з Куби тростинного цукру.
Протягом тривалого часу до структури підприємства входила Верхняцька дослідно-селекційна станція.
Центральний мікрорайон селища із багатоповерховою забудовою в народі отримав назву «Завод» саме завдяки розміщеному тут житлового масиву цукрового заводу.
100-метрова заводська димова труба залишається візитівкою Верхнячки. Нині використовується як вежа радіопідстанцій операторів мобільного зв'язку.
- ↑ Werchniaczka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1893. — Т. XIII. — S. 221. (пол.)
- ↑ Верхнячка // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р Верхнячка, Христинівський район, Черкаська область // Історія міст і сіл Української РСР. Черкаська область. — Київ, Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972.
- ↑ Верхнячка // Большая советская энциклопедия : в 66 т. (65 т. и 1 доп.) / гл. ред. О. Ю. Шмидт. — М. : Советская энциклопедия, 1926—1947.
- ↑ Верхнячка // Большая Советская Энциклопедия. / под ред. А. М. Прохорова. 3-е изд. том 4. М., «Советская энциклопедия», 1971. стр.559
- ↑ Верхнячка // Украинская Советская Энциклопедия. том 2. Киев, «Украинская Советская энциклопедия», 1979.
- ↑ "373646 ВАТ "Верхняцький цукровий завод"""
Постанова Кабінету міністрів України № 951 від 3 червня 1999 р. «Про передачу повноважень з управління державними корпоративними правами Раді міністрів Автономної Республіки Крим, міністерствам, іншим центральним і місцевим органам виконавчої влади» - ↑ РДА віддала 40 га під сонячну електростанцію, мотивуючи тим, що ця електрика для селян. Наші гроші. 18 квітня 2014. Процитовано 15 червня 2020.