Вороний Юрій Юрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Вороний Юрій Юрійович
Народився9 (21) серпня 1895
Журавка, Пирятинський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер13 травня 1961(1961-05-13) (65 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
ПохованняБайкове кладовище
Країна Російська імперія
 УНР
 СРСР
Діяльністьлікар, хірург
Alma materМедичний факультет Київського імператорського університету Святого Володимира
Галузьмедицина
Вчене званняпрофесор (18.02.1954)
Науковий ступіньдоктор медичних наук (17.05.1952)
Науковий керівникШамов Володимир Миколайович
Війнабій під Крутами
БатькоВороний Георгій Феодосійович
МатиКрицька Ольга Митрофанівна
У шлюбі зНечаївська Віра Йосипівна
Дітисин В'ячеслав (1918 р.н.), дочка Галина (1926-2013)

Юрій Юрійович (Георгій Георгійович[1]) Вороний (1895, Журавка  — 1961, Київ) — український хірург, доктор медичних наук, професор. Здійснив першу у світі операцію з пересадки внутрішнього органу живій людині. 3 квітня 1933 року пересадив нирку реципієнтці від загиблої людини.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в 1895 році в селі Журавці Полтавської губернії (нині Варвинської громади Прилуцького району Чернігівської області) у родині українського вченого, професора математики Варшавського університету Георгія Вороного.

1913 року вступив на медичний факультет Університету святого Володимира у Києві, але перервав навчання, бо в роки Першої світової війни як студент-медик працював у перев'язувальному загоні Червоного Хреста.

Будучи студентом добровільно вступив до перев'язувального загону військ Центральної Ради. 16 січня 1918 року Юрій Вороний брав участь в бою під Крутами. Його дружина Нечаївська Віра Йосипівна була членом Центральної Ради від жіноцтва[2].

1921 року закінчив Київський медичний інститут і став аспірантом кафедри хірургії. Після закінчення аспірантури його призначили асистентом Харківського медичного інституту, де він працював у 1926-1931 роках під керівництвом Володимира Шамова.

Могила Юрія Вороного

У 19311934 роках працював головним лікарем лікарні в Херсоні, директором і професором хірургії Херсонського виробничого медичного інституту, а потім — старшим науковим співробітником Всеукраїнського інституту невідкладної хірургії та переливання крові.

У 19361941 роках завідував кафедрою хірургії Харківського стоматологічного інституту.

Під час німецько-радянської війни опинився на території, окупованій німцями, і був депортований за кордон.

Після повернення на батьківщину натрапив на заборону займатися викладанням хірургії у Харкові, тому переїхав у Житомир, де протягом 19441950 років працював лікарем-урологом міської та обласної лікарень.

З 1950 року жив у Києві, у 1950—1953 роках керував відділенням експериментальної хірургії Інституту експериментальної біології та патології, а у 1953—1960 роках таким же відділенням Київського інституту гематології та переливання крові. У 1953 році очолив Київський науково-дослідний інститут переливання крові та невідкладної хірургії.[3]

Помер у 1961 році. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

Подружжя мало двох дітей: сина 1918 року народження та доньку (нар. 1926).[3]

Перша у світі операція з пересадки нирки

[ред. | ред. код]

У 1930 році Вороний у Харкові вперше пересадив нирку собаці, зшивши судини шиї та донорської нирки[4].

3 квітня 1933 року, працюючи головним лікарем у Херсоні, вперше у світі виконав клінічну пересадку трупної нирки в лікарні Харкова, коли проходив там стажування. Звіт про цю операцію був опублікований в італійському журналі «Minerva Chirurgica»,[5] в якому зазначалось, що нирка включилась у кровообіг і почала самостійно функціонувати. Ця пересадка нирки була першою в історії спробою пересадки будь-якого цілого органу людині.[6], хоча перша реципієнтка прожила з новим органом лише 48 годин.[7] Про результати дослідження також було повідомлення в іспанському журналі «El Siglo Medico» (1936).[8]

Вшанування пам’яті

[ред. | ред. код]

На честь Юрія Вороного названі:

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Аркуш метричної книги Різдво-Богородицької церкви містечка Журавки за 1895 рік з записом про народження сина Георгія у професора Варшавського університету Георгія Феодосійовича Вороного
  2. И. Е. Король, И. И. Полюх, С. Ю. Волченко. Страницы жизни Ю. Ю. Вороного (правда и вымысел) [Архівовано 20 червня 2009 у Wayback Machine.]// Офіційний сайт Херсонської обласної клінічної лікарні
  3. а б Matevossian, Edouard; Kern, Hans; Hüser, Norbert; Doll, Dietrich; Snopok, Yurii; Nährig, Jörg; Altomonte, Jennifer; Sinicina, Inga; Friess, Helmut; Thorban, Stefan (2009). Surgeon Yurii Voronoy (1895-1961) - a pioneer in the history of clinical transplantation: in Memoriam at the 75th Anniversary of the First Human Kidney Transplantation. Transplant International. 22 (12): 1132—1139. doi:10.1111/j.1432-2277.2009.00986.x. ISSN 0934-0874.(англ.)
  4. Matevossian E., Snopok I., Nährig J., Sinicina I., Doll D. Исторические факты о первой в мире клинической постмортальной эксплантации и последующей аллогенной гетеротопной трансплантации донорской почки: легендарные страницы жизни выдающегося хирурга Ю. Вороного // Новости хирургии. — 2014. — Вип. 2.(рос.)
  5. 80 лет назад, 3 апреля 1933 года, украинский хирург Юрий Вороной провел первую в мире операцию по пересадке почки // Факты. № 56 (3795). 29 марта 2013. с. 31.
  6. Михайло Дідовець. Вічне перехрестя Вороних // Деснянська правда, 28 квітня 2011. № 46. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 30 березня 2013.
  7. Історія медицини. Видатні постаті. Юрій Вороний / Здоров'я України (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 жовтня 2018. Процитовано 30 березня 2013.
  8. The first publication of the first human kidney transplantation in Spanish journal El Siglo Medico (title page, 1936)
  9. Декомунізація в дії: в Херсоні перейменували район, вулиці, парки та сквери (СПИСОК). vgoru.org (укр.). 23 лютого 2016. Процитовано 3 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  10. 6 нових назв: у Житомирі перейменували вулиці, названі на честь російських письменників і Гагаріна | Журнал Житомира. zhzh.com.ua (укр.). 12 липня 2023. Процитовано 3 січня 2024.

Джерела

[ред. | ред. код]