Відрадне (Ялтинський район)
селище Відрадне | |
---|---|
Країна | Україна |
Регіон | Автономна Республіка Крим |
Район/міськрада | Ялтинський район |
Рада | Масандрівська селищна рада |
Код КАТОТТГ | UA01200210020027504 |
Облікова картка | Відрадне |
Основні дані | |
Перша згадка | 1652 |
Статус | із 2024 року |
Площа | 0.864 км² |
Населення | ▲ 730 (на 2016 рік)[1] |
Густота | 844.91 осіб/км²; |
Поштовий індекс | 98654 |
Телефонний код | +380 654 |
Географічні координати | 44°30′21″ пн. ш. 34°13′1″ сх. д. / 44.50583° пн. ш. 34.21694° сх. д. |
Висота над рівнем моря | 68 м[2] |
Водойма | Чорне море
|
Відстань | |
Найближча залізнична станція: | Бахчисарай |
До станції: | 51,8 км |
До райцентру: | |
- автошляхами: | 5,2 км |
До обл. центру: | |
- фізична: | 75 км |
- автошляхами: | 72,9 км |
Селищна влада | |
Адреса | смт Масандра, вул. Стаханівська, 21 |
Голова селищної ради | Яценко Жанна Іванівна |
Карта | |
Відрадне у Вікісховищі |
Відра́дне (раніше — Магара́ч; крим. Mağaraç) — селище в Україні, у складі Ялтинського району Автономної Республіки Крим.
Селище підпорядковується Масандрівській селищній раді, розташоване на південний захід від Нікітського ботанічного саду, на півночі і заході межує з автомагістраллю М18E105 Ялта — Сімферополь і з смт Масандра. До залізничного вокзалу в Сімферополі — 79 км. Має транспортне сполучення з Ялтою (маршрутне таксі).
Населення 600 осіб, із яких переважна більшість українці й росіяни.
Магарач — старовинне грецьке село, перша документальна згадка якого зустрічається в «Джизйє дефтера Ліва-і Кефе» (Османських податкових відомостях) 1652 року, згідно з якими, в «селищі Скіті разом з Магарач», Мангупського кадилика Кефінського еялету Османської імперії було кілька десятків імен та прізвищ платників податків-християн — більше, ніж у будь-якому іншому з перелічених у відомості поселень.[3]
У 1778 році християнське населення селища було депортовано російськими військами у Надазов'я.
Селище почало розвиватися після утворення 1828 року дослідно-виробничої бази з виноградарства та будівництва 1851 року винзаводу. На території селища, в парковій зоні, розташований пансіонат «Прибережний» (з 2000 року — парк—пам'ятка садово-паркового мистецтва).
13 червня 2011 року у смт Відрадне було освячено Перший храм Української греко-католицької церкви на Кримському півострові. 22 липня 2012 року Блаженніший Патріарх Святослав, Предстоятель УГКЦ, особисто передав до храму на постійне перебування для публічного почитання мощі священномученика Климента папи Римського.
У березні 2014 року незаконно анексоване Російською Федерацією.
У курортному селищі Відрадне на ділянці колишньої дружини екс-президента України Віктора Януковича Людмили Янукович знаходиться триповерхова вілла площею 2345 м², котеджі для відпочинку на березі моря, будиночки для обслуги, спа-центр, басейн, тенісний корт, альтанки, господарські приміщення тощо. Вілла знаходиться на колишній території кримського науково-дослідного інституту виноградарства і виноробства «Магарач». У 2003 році тоді ще прем'єр Віктор Янукович отримав цю землю, відібравши її у інституту, а у 2004 році там побудували віллу[4].
У 2015 році ринкова вартість цієї садиби з ділянкою, пляжем і спорудами оцінювалася у 25 мільйонів доларів. За інформацією розслідувачів, всі підходи до особняка перекриті залізними воротами.
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2016 року (PDF(zip))
- ↑ Прогноз погоди в смт Відрадне. Архів оригіналу за 16 липня 2014. Процитовано 15 лютого 2009.
- ↑ Из джизйе дефтера Лива-и Кефе 1652 г. (Османские налоговые ведомости). Азовские Греки. Архів оригіналу за 20 липня 2013. Процитовано 30 березня 0116.
- ↑ Маски зірвані: ось, хто така Людмила Янукович. Архів оригіналу за 15 серпня 2021. Процитовано 15 серпня 2021.
- Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д. И. Тихомиров, Д. В. Исаев, геоинформ. подгот. Е. А. Стахова. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 112 с.
- Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.