Гарсіа Альварес де Толедо-і-Осоріо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гарсіа Альварес де Толедо-і-Осоріо
ісп. García Álvarez de Toledo y Osorio
Ім'я при народженніісп. García Álvarez de Toledo y Osorio
Народження29 серпня 1514(1514-08-29)
Вільяфранка-дель-Б'єрсо, Кастильська Корона, Іспанська імперія
Смерть31 травня 1578(1578-05-31) (63 роки)
Неаполь, Неаполітанське королівство, Іспанська імперія
ПохованняСан-Джакомо-дельї-Спаньолі (Неаполь)[it]
КраїнаКоролівство Іспанія
Рід військвійськово-морські сили
Званнякапітан-генерал
Війни / битви
Титулmarquésd
РідАльвареси Толедськіd
ДітиEleonora di Garzia di Toledod, Pedro Álvarez de Toledo, 5th Marquis of Villafrancad[1] і Joana Alvarez de Toledo e Colonhad

Гарсі́а Альва́рес де Толе́до-і-Осо́ріо (ісп. García Álvarez de Toledo y Osorio; нар. 29 серпня 1514(15140829) — пом. 31 травня 1578) — іспанський військовий і політик на службі у Карла V та Філіпа II, морський капітан-генерал, віце-король Каталонії та Сицилії, 4-й маркіз Вільяфранка[es], 1-й герцог Фернандина[es] та 1-й принц князівства Монтальбан.

Життєпис

[ред. | ред. код]
Герб родини Альварес із Вільяфранки

Гарсіа Альварес де Толедо-і-Осоріо народився 29 серпня 1514 року у містечку Вільяфранка-дель-Б'єрсо, в Кастильській Короні Іспанської імперії. Був другим сином віце-короля Неаполя Педро Альвареса де Толедо-і-Суньїгі[es] (1484-1553) та Марії Осоріо-і-Піментель[es] (1490-1539), 2-ї маркізи Вільяфранка[es], а також онуком Фадріке Альвареса де Толедо-і-Енрікеса[es] (1460-1531), 2-го герцога Альбського. Серед численних братів і сестер Гарсіа була Елеонора Толедська (1522-1562), дружина Козімо I, великого герцога Тоскани.

Військова кар'єра

[ред. | ред. код]

Як і старший брат Фадріке[es] (1510-1569), Гарсіа обрав військову кар'єру. Службу розпочав за наказом Андреа Доріа на галерах Неаполітанського королівства — керував двома галерами.

У березні 1533 року батько Гарсіа (віце-король Неаполя) попросив Карла V дозволити його сину командувати ще чотирма галерами королівства — щоб протистояти владі Андреа Доріа, з яким віце-король конфліктував через політику проти неаполітанських баронів. Віце-король продовжував наполягати, поки в 1535 році, під час Туніської кампанії, Гарсія не отримав командування сімома королівськими галерами Неаполя від імені свого батька, як капітан-генерал і з платнею 1200 дукатів на місяць, водночас він мав дві власні галери, озброєні та призначені для служби Неаполітанському королівству.

У 1535 році відзначився під час захоплення Туніса у битві з османським флотом під головуванням капудан-паши (головнокомандувача) Барбаросси. Також брав участь у битвах при Ла-Гулетті, Алжирі, Сфаксі, Келібії та Махдії.

Військово-морські походи Гарсіа поширювалися на Егейське море та все центральне Середземномор'я. Гарсіа розбагатів — у 1544 році вже володів власним будинком у Неаполі.

У 1552 році у Неаполі одружився із Вітторією Колонна де Арагон, донькою Асканіо Колонни[it] (1500-1557), 2-го герцога Паліано[it], і Джованни де Арагон[it] (1502-1575), а також племінницею поетеси Вітторії Колонни.

Також обіймав посади генерал-полковника піхоти Неаполітанського королівства та віцекороля Каталонії (1558-1564).

У 1564 році, після другого завоювання іспанцями острова Пеньйон-де-Велес-де-ла-Гомера (завдання, яке вважалося нездійсненним) — отримав посаду віце-короля Сицилії (1564-1566).

Картина Маттео Переса[it] «Облога Мальти - втеча турків»
(зображує армію віце-короля Сицилії Гарсіа Альвареса де Толедо-і-Осоріо, яка атакує відступаючих османів)

У вересні 1565 році посприяв зняттю облоги Мальти — прибув на підмогу мальтійським лицарям на чолі дев'ятитисячної армії. Османські війська, які майже чотири місяці тримали острів в облозі, змушені були відступили (у османів повернулась назад лише чверть війська, а смерть султана Сулеймана I зірвала його намір повторити штурм Мальти наступного року).

У 1567 році — пішов у відставку з військової служби, а згодом — став радником короля Іспанії Філіпа II.

Одруження дітей та успадкування титулу

[ред. | ред. код]

9 червня 1568 року у Флоренції було підписано шлюбний договір між П'єтро Медічі[it] (1554-1604) та донькою Гарсіа і Вітторії — Леонорою[es] (1553-1576), яка народилася і виросла у Флоренції. Гарсіа зобов'язався видати частинами придане доньки в розмірі 40 тисяч золотих ескудо, половину з яких мали йому повернути, якщо подружжя не матиме дітей. Весілля відбулося у квітні 1571 року, але шлюб закінчився трагічно: П'єтро Медічі виявив подружню зраду дружини та вбив її на віллі неподалік Флоренції 9 червня 1576 року.

У 1569 році Гарсіа успадкував титул 4-го маркіза Вільяфранка — після смерті старшого брата, Фадріке Альвареса де Толедо-і-Осоріо[es], 3-го маркіза Вільяфранка[es] (1539-1569), який не мав дітей. Цього ж року Гарсіа отримав дозвіл Філіпа II на купівлю герцогства Фернандина[es] та князівства Монтальбан. Разом із землями отримав титули 1-го герцога Фернандина[es] та 1-го принца Монтальбанського. Куплені землі забезпечили значні доходи і можливість мати справу на рівних з вищою неаполітанською знаттю.

У 1576 році первісток Гарсіа і Вітторії — Педро Альварес де Толедо-і-Осоріо (1546-1627) — одружився з Ельвірою де Мендоса (1565-?), донькою Іньїго Лопеса де Мендоси[es], 3-го маркіза де Мондехара[es] та віце-короля Неаполя. Другий син, Антоніо, став пріором Ордену лицарів госпіталю святого Іоанна Єрусалимського.

У 1578 році Гарсіа оформив шлюб доньки Марії із Фадріке Альваресом де Толедо-і-Енрікесом[es] (1537-1583), який у 1582 році став 4-м герцогом Альбським. Доньку Хуану — видав заміж за її двоюрідного брата Бернардіно Піментеля (бл. 1560-1600), 3-го маркіза де Тавара[es]. Доньку Інес — за Хуана Пачеко, 2-го маркіза Серральбо[es] (?-1592), а доньку Анну (?-1596) — за Гомеса Давіла (?-1616), 2-го маркіза де Велада[es].

Смерть і похорон

[ред. | ред. код]

Помер 31 травня 1578 року у Неаполі, на своїй віллі в районі К'яйя[it]. Церемонія поховання пройшла з військовими урочистостями. Тіло поклали до гробниці, яку батько Гарсіа замовив у Джованні да Нола[it]. Гробниця знаходиться у неапольській церкві Сан-Джакомо-дельї-Спаньолі[it].

Образ у мистецтві

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]