Гарсіа Альварес де Толедо-і-Осоріо

Гарсіа Альварес де Толедо-і-Осоріо
ісп. García Álvarez de Toledo y Osorio
Ім'я при народженні	ісп. García Álvarez de Toledo y Osorio
Народження	29 серпня 1514(1514-08-29) Вільяфранка-дель-Б'єрсо, Кастильська Корона, Іспанська імперія
Смерть	31 травня 1578(1578-05-31) (63 роки) Неаполь, Неаполітанське королівство, Іспанська імперія
Поховання	Сан-Джакомо-дельї-Спаньолі (Неаполь)
Країна	Королівство Іспанія
Рід військ	військово-морські сили
Звання	капітан-генерал
Війни / битви	Османсько-габсбурзькі війни Захоплення Туніса (1535) Алжирська експедиція (1541) Захоплення Махдії (1550) Велика облога Мальти (1565)
Титул	marquésd
Рід	Альвареси Толедськіd
Діти	Eleonora di Garzia di Toledod, Pedro Álvarez de Toledo, 5th Marquis of Villafrancad і Joana Alvarez de Toledo e Colonhad

Гарсі́а Альва́рес де Толе́до-і-Осо́ріо (ісп. García Álvarez de Toledo y Osorio; нар. 29 серпня 1514(15140829) — пом. 31 травня 1578) — іспанський військовий і політик на службі у Карла V та Філіпа II, морський капітан-генерал, віце-король Каталонії та Сицилії, 4-й маркіз Вільяфранка, 1-й герцог Фернандина та 1-й принц князівства Монтальбан.

Життєпис

Герб родини Альварес із Вільяфранки

Гарсіа Альварес де Толедо-і-Осоріо народився 29 серпня 1514 року у містечку Вільяфранка-дель-Б'єрсо, в Кастильській Короні Іспанської імперії. Був другим сином віце-короля Неаполя Педро Альвареса де Толедо-і-Суньїгі (1484-1553) та Марії Осоріо-і-Піментель (1490-1539), 2-ї маркізи Вільяфранка, а також онуком Фадріке Альвареса де Толедо-і-Енрікеса (1460-1531), 2-го герцога Альбського. Серед численних братів і сестер Гарсіа була Елеонора Толедська (1522-1562), дружина Козімо I, великого герцога Тоскани.

Військова кар'єра

Як і старший брат Фадріке (1510-1569), Гарсіа обрав військову кар'єру. Службу розпочав за наказом Андреа Доріа на галерах Неаполітанського королівства — керував двома галерами.

У березні 1533 року батько Гарсіа (віце-король Неаполя) попросив Карла V дозволити його сину командувати ще чотирма галерами королівства — щоб протистояти владі Андреа Доріа, з яким віце-король конфліктував через політику проти неаполітанських баронів. Віце-король продовжував наполягати, поки в 1535 році, під час Туніської кампанії, Гарсія не отримав командування сімома королівськими галерами Неаполя від імені свого батька, як капітан-генерал і з платнею 1200 дукатів на місяць, водночас він мав дві власні галери, озброєні та призначені для служби Неаполітанському королівству.

У 1535 році відзначився під час захоплення Туніса у битві з османським флотом під головуванням капудан-паши (головнокомандувача) Барбаросси. Також брав участь у битвах при Ла-Гулетті, Алжирі, Сфаксі, Келібії та Махдії.

Військово-морські походи Гарсіа поширювалися на Егейське море та все центральне Середземномор'я. Гарсіа розбагатів — у 1544 році вже володів власним будинком у Неаполі.

У 1552 році у Неаполі одружився із Вітторією Колонна де Арагон, донькою Асканіо Колонни (1500-1557), 2-го герцога Паліано, і Джованни де Арагон (1502-1575), а також племінницею поетеси Вітторії Колонни.

Також обіймав посади генерал-полковника піхоти Неаполітанського королівства та віцекороля Каталонії (1558-1564).

У 1564 році, після другого завоювання іспанцями острова Пеньйон-де-Велес-де-ла-Гомера (завдання, яке вважалося нездійсненним) — отримав посаду віце-короля Сицилії (1564-1566).

Картина Маттео Переса «Облога Мальти - втеча турків»
(зображує армію віце-короля Сицилії Гарсіа Альвареса де Толедо-і-Осоріо, яка атакує відступаючих османів)

У вересні 1565 році посприяв зняттю облоги Мальти — прибув на підмогу мальтійським лицарям на чолі дев'ятитисячної армії. Османські війська, які майже чотири місяці тримали острів в облозі, змушені були відступили (у османів повернулась назад лише чверть війська, а смерть султана Сулеймана I зірвала його намір повторити штурм Мальти наступного року).

У 1567 році — пішов у відставку з військової служби, а згодом — став радником короля Іспанії Філіпа II.

Одруження дітей та успадкування титулу

9 червня 1568 року у Флоренції було підписано шлюбний договір між П'єтро Медічі (1554-1604) та донькою Гарсіа і Вітторії — Леонорою (1553-1576), яка народилася і виросла у Флоренції. Гарсіа зобов'язався видати частинами придане доньки в розмірі 40 тисяч золотих ескудо, половину з яких мали йому повернути, якщо подружжя не матиме дітей. Весілля відбулося у квітні 1571 року, але шлюб закінчився трагічно: П'єтро Медічі виявив подружню зраду дружини та вбив її на віллі неподалік Флоренції 9 червня 1576 року.

У 1569 році Гарсіа успадкував титул 4-го маркіза Вільяфранка — після смерті старшого брата, Фадріке Альвареса де Толедо-і-Осоріо, 3-го маркіза Вільяфранка (1539-1569), який не мав дітей. Цього ж року Гарсіа отримав дозвіл Філіпа II на купівлю герцогства Фернандина та князівства Монтальбан. Разом із землями отримав титули 1-го герцога Фернандина та 1-го принца Монтальбанського. Куплені землі забезпечили значні доходи і можливість мати справу на рівних з вищою неаполітанською знаттю.

У 1576 році первісток Гарсіа і Вітторії — Педро Альварес де Толедо-і-Осоріо (1546-1627) — одружився з Ельвірою де Мендоса (1565-?), донькою Іньїго Лопеса де Мендоси, 3-го маркіза де Мондехара та віце-короля Неаполя. Другий син, Антоніо, став пріором Ордену лицарів госпіталю святого Іоанна Єрусалимського.

У 1578 році Гарсіа оформив шлюб доньки Марії із Фадріке Альваресом де Толедо-і-Енрікесом (1537-1583), який у 1582 році став 4-м герцогом Альбським. Доньку Хуану — видав заміж за її двоюрідного брата Бернардіно Піментеля (бл. 1560-1600), 3-го маркіза де Тавара. Доньку Інес — за Хуана Пачеко, 2-го маркіза Серральбо (?-1592), а доньку Анну (?-1596) — за Гомеса Давіла (?-1616), 2-го маркіза де Велада.

Смерть і похорон

Помер 31 травня 1578 року у Неаполі, на своїй віллі в районі К'яйя. Церемонія поховання пройшла з військовими урочистостями. Тіло поклали до гробниці, яку батько Гарсіа замовив у Джованні да Нола. Гробниця знаходиться у неапольській церкві Сан-Джакомо-дельї-Спаньолі.

Образ у мистецтві

• Гарсіа присвятили хвалебні вірші Бенедетто Варкі (1503-1565), Жан де ла Вега, Бернардіно Рота (1509-1574), Людовіко Патерно (1533—?), Франсіско де Альдана (1537-1578), Джуліо Чезаре Капаччо (1550-1634) і Луїджі Тансілло (1510-1568). Останній також супроводжував Гарсіа в більшості морських кампаній його юності як придворний поет.
• Гарсіа Альварес де Толедо-і-Осоріо — один із героїв твору Джованні Камерати «Questione dove si tratta chi meriti più honore o il soldato o il letterato» (Болонья, 1567).
• Військові досягнення Гарсіа оспівані у книзі Луїса Велеса де Гевари (1579-1644) «El cerco del Peñón» про захоплення Велес-де-ла-Гомера.

Література

• Carlos José Hernando Sánchez Toledo Osorio, García de. Marqués de Villafranca// Diccionario Biográfico Español (Real Academia de la Historia). — Vol. 21. (Furnó i Abad — García López). — 2011. — 846 с.
• Crews Daniel A. Twilight of the Renaissance: The Life of Juan de Valdes. — Toronto: University of Toronto Press. — 2008. — 320 с. — ISBN 9781442692978