Глухарьов Владислав Петрович

Владислав Глухарьов
Особисті дані
Повне ім'я	Владислав Петрович Глухарьов
Народження	11 вересня 1939(1939-09-11)
	Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР
Смерть	12 листопада 2020(2020-11-12) (81 рік)
	Луганськ, Україна
Зріст	180 см
Вага	74 кг
Громадянство	СРСР  Україна
Позиція	захисник, півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб	завершив кар'єру
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1958—1961 «Трудові Резерви» (В) 105 (14) 1962—1964 СКА (К) 88 (1) 1965—1967 «Трудові Резерви» (В) 89 (0)
Тренерська діяльність**
Сезони	Команда	Місце
1977 1980	«Кривбас» «Стахановець»
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Владислав Петрович Глухарьов (11 вересня 1939, Дніпропетровськ, УРСР — 12 листопада 2020, Луганськ) — радянський футболіст та тренер, вситупав на позиціях захисника та півзахисника. Зіграв 28 матчів у вищій лізі СРСР. Майстер спорту СРСР (1966), заслужений тренер УРСР (1972), відмінник освіти України.

Життєпис

Вихованець дніпропетровського спортінтернату. На дорослому рівні дебютував у 1958 році в складі луганських «Трудових Резервів». На початку кар'єри виступав на позиції правого центрального півзахисника, згодом переведений у центр захисту. У 1960 році включений до списку 33-ох найкращих футболістів Української РСР за № 3.

У 1962 році призваний на військовий службу і протягом трьох років виступав за київський СКА. У 1964 році став переможцем зонального турніру класу «Б».

Повернувшись до Луганська, став разом з командою переможцем турніру другої групи класу «А» (1966) і завоював право на підвищення в класі. Дебютний матч у вищій лізі зіграв 2 квітня 1967 року проти московського «Спартака». У сезоні 1967 року взяв участь в 28 матчах вищої ліги, після закінчення сезону завершив кар'єру гравця та увійшов до тренерського штабу «Зорі». Всього за луганську команду зіграв 194 матчі та відзначився 14 голами.

У 1968—1976 роках працював у тренерському штабі «Зорі». За підсумками чемпіонського сезону 1972 року нагороджений званням «Заслужений тренер УРСР». У 1977 році працював у тренерському штабі «Кривбасу», в тому числі в п'яти матчах виконував обов'язки головного тренера. У 1980 році очолював «Стахановець». З 1981 року працював в Луганську з дитячими командами і протягом декількох років входив у тренерський штаб дорослої «Зорі». З 1987 року працював тренером в луганському спортінтернаті, серед його вихованців — Сергій Семак та Юрій Дудник.

Стиль гри

	Високотехнічний, прекрасно розумючий гру футболіст. Володів усім комплектом якостей футболіста високого класу. ... його гра не була ефектною, діяв він на поле раціонально, без суєти та паніки навіть у найгостріших ситуаціях, все було по справі і вчасно. Його передачі були зручні для прийому партнерами, своєчасними й точними, а вражав він ворота суперників ударами не сильно, зате невідпорно для воротарів. Вболівальники зі стажем запам'ятали лаконічність й коректність в його грі, а головне — високий коефіцієнт корисності в команди.
— Сайт «Луганск. Наш футбол»

Досягнення

Як гравця

СКА (Київ)

• Чемпіонат УРСР
  • Чемпіон (1): 1964 (група 2)

«Зоря» (Луганськ)

• Друга група чемпіонату СРСР
  • Чемпіон (1): 1966

Як тренер

Як асистент головного тренера

• Чемпіонат СРСР
  • Чемпіон (1): 1972

Індивідуальні досягнення

• У списку 33-ох найкращих футболістів УРСР: № 3 (1960)

Відзнаки

• Майстер спорту СРСР: 1966
• Заслужений тренер України: 1972

Посилання

• Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
• Профіль гравця на сайті «Український футбол»
• Профіль [Архівовано 17 березня 2016 у Wayback Machine.] на сайті «Луганський футбол» (рос.)
• Профіль гравця [Архівовано 29 вересня 2020 у Wayback Machine.] на сайті footbook.ru (рос.)
• Профіль тренера^{[недоступне посилання]} на сайті «Український футбол»
• КАРТИНА ЖИЗНИ, НАРИСОВАННАЯ СЕРДЦЕМ (рос.)
• ФУТБОЛ НА ВСЮ ЖИЗНЬ (рос.)
• Біографія [Архівовано 20 листопада 2020 у Wayback Machine.] на сайті sport-strana.ru (рос.)