Вернидуб Юрій Миколайович
 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Народження | 22 січня 1966 (59 років) | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Житомир, Українська РСР, СРСР | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Зріст | 180 см | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Вага | 72 кг | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Громадянство |  Україна
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Позиція | Захисник / півзахисник | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Інформація про клуб | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Поточний клуб | «Кривбас»
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Тренерська діяльність** | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
** Тільки на посаді головного тренера. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Дані оновлено 8 листопада 2022. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Ю́рій Микола́йович Верниду́б (нар. 22 січня 1966, Житомир, Українська РСР, СРСР) — радянський та український футболіст, захисник та півзахисник. Нині — український футбольний тренер. З 21 червня 2022 року — головний тренер клубу «Кривбас». Батько українського футболіста Віталія Вернидуба.
Вихованець житомирського футболу. Дорослі футбольні виступи розпочав у місцевому клубі «Спартак», що виступав у третьому за рівнем дивізіоні СРСР. Провів у цьому клубі два роки. Потім Вернидуба призвали до армії, тож він перейшов до львівського ЛВВПУ, який виступав у республіканському чемпіонату колективів фізкультури.
У сезоні 1987 року грав за нікопольський «Колос», що виступав у Першій лізі.
1988 року Юрія запросили до дніпропетровського «Дніпра», але так і не провівши жодної гри за основу, він залишив команду. Гравця взяв клуб Другої ліги «Прикарпаття», де він і провів залишок сезону 1988 року.
1989 року Юрій перейшов у клуб Першої ліги «Металург» (Запоріжжя), якому допоміг у сезоні 1990 року здобути третє місце і вперше в історії вийти до Вищої ліги чемпіонату СРСР. Після розпаду СРСР продовжив виступи у «Металурзі» в Вищій лізі чемпіонату України, де провів ще два сезони.
Влітку 1993 року поїхав за кордон, підписавши контракт з німецьким «Хемніцером», що виступав у Другій бундеслізі. Проте, закріпитися в складі саксонського клубу не зміг, зігравши за сезон лише 7 матчів, після чого повернувся в Україну, де з літа 1994 до кінця 1996 року грав у Вищій лізі за запорізьке «Торпедо».
На початку 1997 року перейшов у петербурзький «Зеніт», у складі якого 1999 року став володарем Кубка Росії, а також дебютував у єврокубках. Проте, з 2000 року втратив місце в команді і став виступати за дубль, тому по завершенню сезону завершив ігрову кар'єру.
Закінчив Академію імені Лесгафта (Санкт-Петербург). З 2001 року працював у тренерському штабі запорізького «Металурга», а після відставки головного тренера команди Анатолія Чанцева з 23 серпня по 29 вересня 2007 року був виконуючим обов'язки головного тренера. Після цього продовжив працювати у штабі.
Після того як Чанцев став головним тренером «Зорі», він на початку 2010 року запросив Вернидуба до своєї команди, де Юрій став помічником головного тренера.
Після того, як в листопаді 2011 року «Зоря» потрапила до зони вильоту і Чанцева було звільнено, Вернидуб став виконувачем обов'язків головного тренера луганського клубу і допоміг зберегти команди прописку в еліті, а 3 травня 2012 року, після нічиєї з «Динамо», був призначений головним тренером клубу.
У сезоні 2013–2014 луганський клуб посів 7-ме місце та пробився до Ліги Європи. Там підопічні Вернидуба перемогли албанський «Лачі» в другому кваліфікаційному раунді. У наступному раунді команда пройшла «Молде»., але в раунді плей-оф програла «Феєнорду» з загальним рахунком 4:5.
У сезоні 2015–2016 клуб дійшов до фіналу Кубка України, де програв донецькому «Шахтарю» з рахунком 0:2.
Залишив посаду головного тренера «Зорі» 31 травня 2019 року.
Сьомого листопада 2019 року став головним тренером білоруської команди «Шахтар» (Солігорськ).[1] За підсумками сезону 2020 у білоруській Вищій лізі, в якому Вернидуб пропрацював половину сезону, «Шахтар» став чемпіоном. Також команда під керівництвом Вернидуба встигла провести матч першого кваліфікаційного раунду Ліги Європи УЄФА сезону 2020–21. У грі проти молдовського «Сфинтул Георге» «Шахтар» закінчив основний час з рахунком 0:0 і поступився по пенальті з рахунком 1:4, до наступного раунду пройшов представник Молдови.
31 серпня 2020 року залишив команду за «сімейними обставинами».[2]
18 грудня 2020 року Вернидуб очолив багаторазового чемпіона Молдови — тираспольський «Шериф».
З командою Вернидуб встановив історичне досягнення — «Шериф» став першою молдовською командою, якій вдалося пробитися до групового етапу Ліги чемпіонів УЄФА. Це сталося в сезоні 2021–2022. Але найбільше Вернидуб на чолі «Шерифа» запам'ятається сенсаційною перемогою над мадридським «Реалом» на «Сантьяго Бернабеу» (2:1). Окрім «Реалу», «Шерифу» також вдалося перемогти в Тирасполі донецький «Шахтар» (2:0), а матч у Києві звести до нічиєї (1:1). Інші три матчі, в тому числі домашній з іспанцями та обидві гри з міланським «Інтером», «Шериф» програв, але сім очок дозволили команді з Тирасполя зайняти третє місце в групі та вийти до 1/16 фіналу Ліги Європи УЄФА, де «Шериф» зіграв з португальською «Брагою».
Матч-відповідь цього протистояння припав на 24 лютого, день початку повномасштабного вторгнення Росії на територію України. Як виявилося, ця гра стала останньою для Вернидуба на чолі «Шерифа», як і, власне, для всієї команди в єврокубковому сезоні, адже обидва матчі з загальним рахунком 0:3 колектив із Тирасполя програв.
Після матчу з «Брагою» Вернидуб повернувся до України та вступив до лав Збройних сил України. 8 червня 2022 року «Шериф» офіційно оголосив про те, що Юрій Вернидуб залишає колектив.
Майже через два тижні після розірвання контракту з «Шерифом», 21 червня 2022 року, Юрій Вернидуб очолив колектив УПЛ — криворізький «Кривбас». За словами Вернидуба, він поєднуватиме роботу в команді зі службою в лавах ЗСУ.[3]
| Сезон | Клуб | Ліга | Чемпіонат | Кубок | Єврокубки | |||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Ігри | Голи | Ігри | Голи | Ігри | Голи | |||
| 1983 |  «Спартак» (Житомир) |
Друга | 32 | 2 | ||||
| 1984 | 36 | 3 | ||||||
| 1985 | ЛВВПУ (Львів) |
КФК | ? | ? | ||||
| 1986 | ? | ? | ||||||
| 1987 | «Колос» (Нікополь) |
Перша | 33 | 4 | ||||
| 1988 | «Дніпро» (Дніпропетровськ) |
Вища | 0 | |||||
| «Прикарпаття» (Івано-Франківськ) |
Друга | 50 | 3 | 1 | ||||
| 1989 | 21 | 1 | ||||||
| «Металург» (Запоріжжя) |
Перша | 23 | 1 | |||||
| 1990 | 34 | |||||||
| 1991 | Вища | 27 | 4 | |||||
| 1992 | «Металург» (Запоріжжя) |
Вища | 17 | 1 | 3 | |||
| 1992/93 | 15 | 4 | ||||||
| 1993/94 |  «Хемніцер» |
Друга Бундесліга | 7 | |||||
| 1994/95 | «Торпедо» (Запоріжжя) |
Вища | 30 | 2 | ||||
| 1995/96 | 33 | 10 | 2 | |||||
| 1996/97 | 13 | 1 | 2 | 1 | ||||
| 1997 |  «Зеніт» (Санкт-Петербург) |
Вища ліга | 33 | 5 | 2 | |||
| 1998 | 22 | 1 | 1 | |||||
| «Зеніт-2» (Санкт-Петербург) |
Друга ліга | 1 | ||||||
| 1999 | «Зеніт» (Санкт-Петербург) |
Вища ліга | 28 | 1 | 4 | 3 | ||
| 2000 | «Зеніт-2» (Санкт-Петербург) |
Друга ліга | 11 | |||||
| Період | Посада | Клуб |
|---|---|---|
| 2001—2002, 2005—2009 | Тренер | «Металург» (Запоріжжя)
|
| 2005, 2009 | Старший тренер | «Металург» (Запоріжжя)
|
| 23 серпня — 29 вересня 2007 | В. о. головного тренера | «Металург» (Запоріжжя)
|
| 1 січня 2010 — 27 листопада 2011 | Помічник головного тренера | «Зоря» (Луганськ)
|
| 28 листопада 2011 — 3 травня 2012 | В. о. головного тренера | «Зоря» (Луганськ)
|
| 3 травня 2012 — 31 травня 2019 | Головний тренер | «Зоря» (Луганськ)
|
| 7 листопада 2019 — 31 серпня 2020 | Головний тренер |  «Шахтар» (Солігорськ)
|
| 18 грудня 2020 — 8 червня 2022 | Головний тренер |  «Шериф» (Тирасполь)
|
| з 21 червня 2022 | Головний тренер | «Кривбас» (Кривий Ріг)
|
- Гравець
- Володар Кубка Росії:
- Тренер
Син Віталій Вернидуб (нар. 17 жовтня 1987) — український футболіст.
Після початку російського вторгнения в Україну та дзвінка сина, який повідомив йому, що Росія напала на Україну, 26 лютого 2022 року повернувся в Україну та вступив до лав ЗСУ[5]. Проходить службу в артилерійському підрозділі на півдні України.
- ↑ ФК Шахтер Солигорск | Команде представлен тренерский штаб во главе с Юрием Вернидубом. www.fcshakhter.by. Процитовано 20 серпня 2022.
- ↑ Юрий Вернидуб покинул солигорский Шахтер. football.ua. Процитовано 20 серпня 2022.
- ↑ Юрій Вернидуб: Тільки завдяки ЗСУ зможемо провести чемпіонат на рідній землі. Команда №1 (укр.). Процитовано 20 серпня 2022.
- ↑ Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)
- ↑ Иван Зинченко. «Победил Реал и пошел на войну». BBC опубликовало статью о Вернидубе. СПОРТ.UA (рос.). Процитовано 6 березня 2022.
- Статистика виступів в Україні на офіційному сайті УАФ
- Профіль на сайті ФК «Зоря»
- Заря (Луганск). История и статистика: Вернидуб Юрий Николаевич
- Інтерв'ю
| Словники та енциклопедії | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
- Народились 22 січня
- Народились 1966
- Тренери ФК «Зоря» Луганськ
- Тренери ФК «Кривбас» Кривий Ріг
- Уродженці Житомира
- Радянські футболісти
- Українські футболісти
- Випускники університету імені Лесгафта
- Футболісти «Полісся» (Житомир)
- Футболісти «Електрометалурга-НЗФ»
- Футболісти «Спартака» (Івано-Франківськ)
- Футболісти «Металурга» (Запоріжжя)
- Футболісти «Хемніцера»
- Футболісти «Торпедо» (Запоріжжя)
- Футболісти «Зеніта» (Санкт-Петербург)
- Українські футбольні легіонери
- Футбольні легіонери в Німеччині
- Футбольні легіонери в Росії
- Українські футбольні тренери
- Українські футбольні тренери-легіонери
- Тренери ФК «Металург» Запоріжжя
- Тренери ФК «Шахтар» (Солігорськ)
- Тренери ФК «Шериф»
- Українські спортсмени, які долучились до захисту України під час російського вторгнення 2022 року