Вернидуб Юрій Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Юрій Вернидуб
Юрій Вернидуб
Особисті дані
Народження 22 січня 1966(1966-01-22) (56 років)
  Житомир, Українська РСР, СРСР
Зріст 180 см
Вага 72 кг
Громадянство Україна Україна
Позиція Захисник / півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1983–1984 СРСР «Спартак» (Ж) 68 (5)
1987 СРСР «Колос» (Н) 33 (4)
1988–1989 СРСР «Прикарпаття» 71 (4)
1989–1993 СРСР / Україна «Металург» (З) 112 (5)
1993–1994 Німеччина «Хемніцер» 7 (0)
1994–1996 Україна «Торпедо» (З) 76 (11)
1997–2000 Росія «Зеніт» 83 (2)
1998–2000 →  Росія «Зеніт-2» 12 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2007 Україна «Металург» (Запоріжжя) (в.о.)
2011—2019 Україна «Зоря» (Луганськ)
2019—2020 Білорусь «Шахтар» (Солігорськ)
2020—2022 Молдова «Шериф» (Тирасполь)
2022— Україна «Кривбас»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вернидуб.

Ю́рій Микола́йович Верниду́б (нар. 22 січня 1966, Житомир, Українська РСР, СРСР) — радянський та український футболіст, захисник та півзахисник. Нині — український футбольний тренер. З 21 червня 2022 року — головний тренер клубу «Кривбас». Батько українського футболіста Віталія Вернидуба.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Початок кар'єри[ред. | ред. код]

Вихованець житомирського футболу. Дорослі футбольні виступи розпочав у місцевому клубі «Спартак», що виступав у третьому за рівнем дивізіоні СРСР. Провів у цьому клубі два роки. Потім Вернидуба призвали до армії, тож він перейшов до львівського ЛВВПУ, який виступав у республіканському чемпіонату колективів фізкультури.

У сезоні 1987 року грав за нікопольський «Колос», що виступав у Першій лізі.

«Прикарпаття»[ред. | ред. код]

1988 року Юрія запросили до дніпропетровського «Дніпра», але так і не провівши жодної гри за основу, він залишив команду. Гравця взяв клуб Другої ліги «Прикарпаття», де він і провів залишок сезону 1988 року.

«Металург»[ред. | ред. код]

1989 року Юрій перейшов у клуб Першої ліги «Металург» (Запоріжжя), якому допоміг у сезоні 1990 року здобути третє місце і вперше в історії вийти до Вищої ліги чемпіонату СРСР. Після розпаду СРСР продовжив виступи у «Металурзі» в Вищій лізі чемпіонату України, де провів ще два сезони.

«Хемніцер»[ред. | ред. код]

Влітку 1993 року поїхав за кордон, підписавши контракт з німецьким «Хемніцером», що виступав у Другій бундеслізі. Проте, закріпитися в складі саксонського клубу не зміг, зігравши за сезон лише 7 матчів, після чого повернувся в Україну, де з літа 1994 до кінця 1996 року грав у Вищій лізі за запорізьке «Торпедо».

«Зеніт»[ред. | ред. код]

На початку 1997 року перейшов у петербурзький «Зеніт», у складі якого 1999 року став володарем Кубка Росії, а також дебютував у єврокубках. Проте, з 2000 року втратив місце в команді і став виступати за дубль, тому по завершенню сезону завершив ігрову кар'єру.

Тренерська діяльність[ред. | ред. код]

«Металург»[ред. | ред. код]

Закінчив Академію імені Лесгафта (Санкт-Петербург). З 2001 року працював у тренерському штабі запорізького «Металурга», а після відставки головного тренера команди Анатолія Чанцева з 23 серпня по 29 вересня 2007 року був виконуючим обов'язки головного тренера. Після цього продовжив працювати у штабі.

«Зоря»[ред. | ред. код]

Після того як Чанцев став головним тренером «Зорі», він на початку 2010 року запросив Вернидуба до своєї команди, де Юрій став помічником головного тренера.

Після того, як в листопаді 2011 року «Зоря» потрапила до зони вильоту і Чанцева було звільнено, Вернидуб став виконувачем обов'язків головного тренера луганського клубу і допоміг зберегти команди прописку в еліті, а 3 травня 2012 року, після нічиєї з «Динамо», був призначений головним тренером клубу.

У сезоні 2013–2014 луганський клуб посів 7-ме місце та пробився до Ліги Європи. Там підопічні Вернидуба перемогли албанський «Лачі» в другому кваліфікаційному раунді. У наступному раунді команда пройшла «Молде»., але в раунді плей-оф програла «Феєнорду» з загальним рахунком 4:5.

У сезоні 2015–2016 клуб дійшов до фіналу Кубка України, де програв донецькому «Шахтарю» з рахунком 0:2.

Залишив посаду головного тренера «Зорі» 31 травня 2019 року.

«Шахтар» (Солігорськ), «Шериф», «Кривбас»[ред. | ред. код]

З листопада 2019 року до літа 2020 року — головний тренер білоруського клубу «Шахтар» (Солігорськ).

З 18 грудня 2020 року до 8 червня 2022 року — головний тренер молдовського клубу «Шериф» (Тирасполь).

З 21 червня 2022 року — головний тренер клубу «Кривбас».

Статистика[ред. | ред. код]

Ігрова кар'єра[ред. | ред. код]

Сезон Клуб Ліга Чемпіонат Кубок Єврокубки
Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи
1983 СРСР «Спартак» (Житомир) Друга 32 2
1984 36 3
1985 СРСР ЛВВПУ (Львів) КФК ? ?
1986 ? ?
1987 СРСР «Колос» (Нікополь) Перша 33 4
1988 СРСР «Дніпро» (Дніпропетровськ) Вища 0
СРСР «Прикарпаття» (Івано-Франківськ) Друга 50 3 1
1989 21 1
СРСР «Металург» (Запоріжжя) Перша 23 1
1990 34
1991 Вища 27 4
1992 Україна «Металург» (Запоріжжя) Вища 17 1 3
1992/93 15 4
1993/94 Німеччина «Хемніцер» Друга Бундесліга 7
1994/95 Україна «Торпедо» (Запоріжжя) Вища 30 2
1995/96 33 10 2
1996/97 13 1 2 1
1997 Росія «Зеніт» (Санкт-Петербург) Вища ліга 33 5 2
1998 22 1 1
Росія «Зеніт-2» (Санкт-Петербург) Друга ліга 1
1999 Росія «Зеніт» (Санкт-Петербург) Вища ліга 28 1 4 3
2000 Росія «Зеніт-2» (Санкт-Петербург) Друга ліга 11

Тренерська кар'єра[ред. | ред. код]

Період Посада Клуб
2001—2002, 2005—2009 Тренер Україна «Металург» (Запоріжжя)
2005, 2009 Старший тренер Україна «Металург» (Запоріжжя)
23 серпня — 29 вересня 2007 В. о. головного тренера Україна «Металург» (Запоріжжя)
1 січня 2010 — 27 листопада 2011 Помічник головного тренера Україна «Зоря» (Луганськ)
28 листопада 2011 — 3 травня 2012 В. о. головного тренера Україна «Зоря» (Луганськ)
3 травня 2012 — 31 травня 2019 Головний тренер Україна «Зоря» (Луганськ)
листопад 2019 — літо 2020 Головний тренер Білорусь «Шахтар» (Солігорськ)
18 грудня 2020 — 8 червня 2022 Головний тренер Молдова «Шериф» (Тирасполь)
з 21 червня 2022 Головний тренер Україна «Кривбас» (Кривий Ріг)

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Гравець
«Зеніт»: 1998-99
Тренер
«Шахтар» (Солігорськ): 2020[1]
«Шериф» (2): 2020-21, 2021-22

Особисте життя[ред. | ред. код]

Син Віталій Вернидуб (нар. 17 жовтня 1987) — український футболіст.

Після початку російського вторгнения в Україну та дзвінка сина, який повідомив йому, що Росія напала на Україну, 26 лютого 2022 року повернувся в Україну та вступив до лав ЗСУ[2]. Проходить службу в артилерійському підрозділі на півдні України.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)
  2. ↑ Иван Зинченко. «Победил Реал и пошел на войну». BBC опубликовало статью о Вернидубе. СПОРТ.UA (рос.). Процитовано 6 березня 2022. 

Посилання[ред. | ред. код]

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Вернидуб Юрій Миколайович
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Віталій Вернидуб
Інтерв'ю
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вернидуб_Юрій_Миколайович&oldid=36306348