Вернидуб Юрій Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Юрій Вернидуб
Юрій Вернидуб
Юрій Вернидуб
Особисті дані
Народження 22 січня 1966(1966-01-22) (58 років)
  Житомир, Українська РСР, СРСР
Зріст 180 см
Вага 72 кг
Громадянство Україна Україна
Позиція Захисник / півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб Україна «Кривбас»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1983–1984 СРСР «Спартак» (Ж) 68 (5)
1987 СРСР «Колос» (Н) 33 (4)
1988–1989 СРСР «Прикарпаття» 71 (4)
1989–1993 СРСР / Україна «Металург» (З) 112 (5)
1993–1994 Німеччина «Хемніцер» 7 (0)
1994–1996 Україна «Торпедо» (З) 76 (11)
1997–2000 Росія «Зеніт» 83 (2)
1998–2000 →  Росія «Зеніт-2» 12 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2007 Україна «Металург» (Запоріжжя) (в.о.)
2011—2019 Україна «Зоря» (Луганськ)
2019—2020 Білорусь «Шахтар» (Солігорськ)
2020—2022 Молдова «Шериф» (Тирасполь)
2022— Україна «Кривбас»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Дані оновлено 8 листопада 2022.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вернидуб.

Ю́рій Микола́йович Верниду́б (нар. 22 січня 1966, Житомир, Українська РСР, СРСР) — радянський та український футболіст, захисник та півзахисник. Нині — український футбольний тренер. З 21 червня 2022 року — головний тренер клубу «Кривбас». Батько українського футболіста Віталія Вернидуба.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Початок кар'єри[ред. | ред. код]

Вихованець житомирського футболу. Дорослі футбольні виступи розпочав у місцевому клубі «Спартак», що виступав у третьому за рівнем дивізіоні СРСР. Провів у цьому клубі два роки. Потім Вернидуба призвали до армії, тож він перейшов до львівського ЛВВПУ, який виступав у республіканському чемпіонату колективів фізкультури.

У сезоні 1987 року грав за нікопольський «Колос», що виступав у Першій лізі.

«Прикарпаття»[ред. | ред. код]

1988 року Юрія запросили до дніпропетровського «Дніпра», але так і не провівши жодної гри за основу, він залишив команду. Гравця взяв клуб Другої ліги «Прикарпаття», де він і провів залишок сезону 1988 року.

«Металург»[ред. | ред. код]

1989 року Юрій перейшов у клуб Першої ліги «Металург» (Запоріжжя), якому допоміг у сезоні 1990 року здобути третє місце і вперше в історії вийти до Вищої ліги чемпіонату СРСР. Після розпаду СРСР продовжив виступи у «Металурзі» в Вищій лізі чемпіонату України, де провів ще два сезони.

«Хемніцер»[ред. | ред. код]

Влітку 1993 року поїхав за кордон, підписавши контракт з німецьким «Хемніцером», що виступав у Другій бундеслізі. Проте, закріпитися в складі саксонського клубу не зміг, зігравши за сезон лише 7 матчів, після чого повернувся в Україну, де з літа 1994 до кінця 1996 року грав у Вищій лізі за запорізьке «Торпедо».

«Зеніт»[ред. | ред. код]

На початку 1997 року перейшов у петербурзький «Зеніт», у складі якого 1999 року став володарем Кубка Росії, а також дебютував у єврокубках. Проте, з 2000 року втратив місце в команді і став виступати за дубль, тому по завершенню сезону завершив ігрову кар'єру.

Тренерська діяльність[ред. | ред. код]

«Металург»[ред. | ред. код]

Закінчив Академію імені Лесгафта (Санкт-Петербург). З 2001 року працював у тренерському штабі запорізького «Металурга», а після відставки головного тренера команди Анатолія Чанцева з 23 серпня по 29 вересня 2007 року був виконуючим обов'язки головного тренера. Після цього продовжив працювати у штабі.

«Зоря»[ред. | ред. код]

Після того як Чанцев став головним тренером «Зорі», він на початку 2010 року запросив Вернидуба до своєї команди, де Юрій став помічником головного тренера.

Після того, як в листопаді 2011 року «Зоря» потрапила до зони вильоту і Чанцева було звільнено, Вернидуб став виконувачем обов'язків головного тренера луганського клубу і допоміг зберегти команди прописку в еліті, а 3 травня 2012 року, після нічиєї з «Динамо», був призначений головним тренером клубу.

У сезоні 2013–2014 луганський клуб посів 7-ме місце та пробився до Ліги Європи. Там підопічні Вернидуба перемогли албанський «Лачі» в другому кваліфікаційному раунді. У наступному раунді команда пройшла «Молде»., але в раунді плей-оф програла «Феєнорду» з загальним рахунком 4:5.

У сезоні 2015–2016 клуб дійшов до фіналу Кубка України, де програв донецькому «Шахтарю» з рахунком 0:2.

Залишив посаду головного тренера «Зорі» 31 травня 2019 року.

«Шахтар» (Солігорськ)[ред. | ред. код]

Сьомого листопада 2019 року став головним тренером білоруської команди «Шахтар» (Солігорськ).[1] За підсумками сезону 2020 у білоруській Вищій лізі, в якому Вернидуб пропрацював половину сезону, «Шахтар» став чемпіоном. Також команда під керівництвом Вернидуба встигла провести матч першого кваліфікаційного раунду Ліги Європи УЄФА сезону 2020–21. У грі проти молдовського «Сфинтул Георге» «Шахтар» закінчив основний час з рахунком 0:0 і поступився по пенальті з рахунком 1:4, до наступного раунду пройшов представник Молдови.

31 серпня 2020 року залишив команду за «сімейними обставинами».[2]

«Шериф» (Тирасполь)[ред. | ред. код]

18 грудня 2020 року Вернидуб очолив багаторазового чемпіона Молдови — тираспольський «Шериф».

З командою Вернидуб встановив історичне досягнення — «Шериф» став першою молдовською командою, якій вдалося пробитися до групового етапу Ліги чемпіонів УЄФА. Це сталося в сезоні 2021–2022. Але найбільше Вернидуб на чолі «Шерифа» запам'ятається сенсаційною перемогою над мадридським «Реалом» на «Сантьяго Бернабеу» (2:1). Окрім «Реалу», «Шерифу» також вдалося перемогти в Тирасполі донецький «Шахтар» (2:0), а матч у Києві звести до нічиєї (1:1). Інші три матчі, в тому числі домашній з іспанцями та обидві гри з міланським «Інтером», «Шериф» програв, але сім очок дозволили команді з Тирасполя зайняти третє місце в групі та вийти до 1/16 фіналу Ліги Європи УЄФА, де «Шериф» зіграв з португальською «Брагою».

Матч-відповідь цього протистояння припав на 24 лютого, день початку повномасштабного вторгення Росії на територію України. Як виявлося, ця гра стала останньою для Вернидуба на чолі «Шерифа», як і, власне, для всієї команди в єврокубковому сезоні, адже обидва матчі з загальним рахунком 0:3 колектив із Тирасполя програв.

Після матчу з «Брагою» Вернидуб повернувся до України та вступив до лав Збройних сил України. 8 червня 2022 року «Шериф» офіційно оголосив про те, що Юрій Вернидуб залишає колектив.

«Кривбас»[ред. | ред. код]

Майже через два тижні після розірвання контракту з «Шерифом», 21 червня 2022 року, Юрій Вернидуб очолив колектив УПЛ — криворізький «Кривбас». За словами Вернидуба, він поєднуватиме роботу в команді зі службою в лавах ЗСУ.[3]

Статистика[ред. | ред. код]

Ігрова кар'єра[ред. | ред. код]

Сезон Клуб Ліга Чемпіонат Кубок Єврокубки
Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи
1983 СРСР «Спартак» (Житомир) Друга 32 2
1984 36 3
1985 СРСР ЛВВПУ (Львів) КФК ? ?
1986 ? ?
1987 СРСР «Колос» (Нікополь) Перша 33 4
1988 СРСР «Дніпро» (Дніпропетровськ) Вища 0
СРСР «Прикарпаття» (Івано-Франківськ) Друга 50 3 1
1989 21 1
СРСР «Металург» (Запоріжжя) Перша 23 1
1990 34
1991 Вища 27 4
1992 Україна «Металург» (Запоріжжя) Вища 17 1 3
1992/93 15 4
1993/94 Німеччина «Хемніцер» Друга Бундесліга 7
1994/95 Україна «Торпедо» (Запоріжжя) Вища 30 2
1995/96 33 10 2
1996/97 13 1 2 1
1997 Росія «Зеніт» (Санкт-Петербург) Вища ліга 33 5 2
1998 22 1 1
Росія «Зеніт-2» (Санкт-Петербург) Друга ліга 1
1999 Росія «Зеніт» (Санкт-Петербург) Вища ліга 28 1 4 3
2000 Росія «Зеніт-2» (Санкт-Петербург) Друга ліга 11

Тренерська кар'єра[ред. | ред. код]

Період Посада Клуб
2001—2002, 2005—2009 Тренер Україна «Металург» (Запоріжжя)
2005, 2009 Старший тренер Україна «Металург» (Запоріжжя)
23 серпня — 29 вересня 2007 В. о. головного тренера Україна «Металург» (Запоріжжя)
1 січня 2010 — 27 листопада 2011 Помічник головного тренера Україна «Зоря» (Луганськ)
28 листопада 2011 — 3 травня 2012 В. о. головного тренера Україна «Зоря» (Луганськ)
3 травня 2012 — 31 травня 2019 Головний тренер Україна «Зоря» (Луганськ)
7 листопада 2019 — 31 серпня 2020 Головний тренер Білорусь «Шахтар» (Солігорськ)
18 грудня 2020 — 8 червня 2022 Головний тренер Молдова «Шериф» (Тирасполь)
з 21 червня 2022 Головний тренер Україна «Кривбас» (Кривий Ріг)

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Гравець
«Зеніт»: 1998-99
Тренер
«Шахтар» (Солігорськ): 2020[4]
«Шериф» (2): 2020-21, 2021-22

Особисте життя[ред. | ред. код]

Син Віталій Вернидуб (нар. 17 жовтня 1987) — український футболіст.

Після початку російського вторгнения в Україну та дзвінка сина, який повідомив йому, що Росія напала на Україну, 26 лютого 2022 року повернувся в Україну та вступив до лав ЗСУ[5]. Проходить службу в артилерійському підрозділі на півдні України.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ ФК Шахтер Солигорск | Команде представлен тренерский штаб во главе с Юрием Вернидубом. www.fcshakhter.by. Процитовано 20 серпня 2022.
  2. ↑ Юрий Вернидуб покинул солигорский Шахтер. football.ua. Процитовано 20 серпня 2022.
  3. ↑ Юрій Вернидуб: Тільки завдяки ЗСУ зможемо провести чемпіонат на рідній землі. Команда №1 (укр.). Процитовано 20 серпня 2022.
  4. ↑ Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)
  5. ↑ Иван Зинченко. «Победил Реал и пошел на войну». BBC опубликовало статью о Вернидубе. СПОРТ.UA (рос.). Процитовано 6 березня 2022.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Вернидуб Юрій Миколайович
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Віталій Вернидуб
Інтерв'ю
«Кривбас» — поточний склад
Головні тренери команд Прем'єр-ліги України 2023/24
Юрій Вернидуб («Кривбас») • Ярослав Вишняк («Колос») • Роман Григорчук («Чорноморець») • Сергій Долганський (в. о.) («Ворскла») • Олег Дулуб (ЛНЗ) • Валерій Іващенко («Оболонь») • Юрій Коваль (в. о.) («Зоря») • Желько Любенович (ФК «Минай») • Юрій Максимов («Дніпро-1») • Віталій Пономарьов («Рух») • Маріно Пушич («Шахтар») • Руслан Ротань (ФК «Олександрія») • Віктор Скрипник («Металіст 1925») • Олег Шандрук («Верес») • Олександр Шовковський («Динамо») • Сергій Шищенко (в. о.) («Полісся»)
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вернидуб_Юрій_Миколайович&oldid=40571783