Голубович Михайло Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михайло Васильович Голубович
Ім'я при народженніМихайло Васильович Голубович
рос. Михаил Васильевич Голубович
Народився21 листопада 1943(1943-11-21)
Золотоноша, Полтавська область, Українська РСР, СРСР
Помер9 жовтня 2023(2023-10-09) (79 років)
Луганськ, Україна
ПохованняЛуганськ
Національністьукраїнець
ГромадянствоСРСР СРСР, Україна Україна
Діяльністьактор, театральний діяч
Alma materКиївський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (1967)
Роки діяльності1967 — 2023
ПартіяПартія регіонів
ДружинаМедведенко Валентина Федорівна, народна артистка України
ДітиГолубович Володимир Михайлович
IMDbID 0326744
Нагороди та премії
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Голубович.

Миха́йло Васи́льович Голубо́вич (*21 листопада 1943, м. Золотоноша, Черкаська область, УРСР, СРСР — 9 жовтня 2023[1], Луганськ) — радянський і український актор театру та кіно, театральний діяч, причетний до сепаратистського руху на Сході України, пізніше - до колабораціонізму з Росією. Заслужений артист УРСР (1972). Народний артист УРСР (1977), депутат Луганської обласної ради від Партії регіонів (2010—2014), «Народний артист ЛНР» (2015)[2], Заслужений діяч мистецтв РФ (2023)[1].

Біографія

[ред. | ред. код]

У 1967 р. закінчив Київський інститут театрального мистецтва, акторський факультет (у В. Харченка, А. Скибенка).

З 1967 р. — актор, з 1987 р. — художній керівник української трупи Луганського музично-драматичного театру.

Член Спілки театральних діячів і Спілки кінематографістів України. Нагороджений орденом Знак Пошани. Голова Луганської обласної організації Республіканської партії. Депутат Луганської обласної ради в 2002—2006 і з 2010 (обраний від Партії регіонів). Генерал-осавул, радник отамана управи бунчужного округу Війська Запорізького.

Володів англійською, болгарською мовами. Заслужений артист УРСР (1972). Народний артист УРСР (1977).

Начальник управління культури і мистецтв Луганської обласної державної адміністрації з 02.1996 до 2005.

Актор Луганського українського музично-драматичного театру (згодом художній керівник установи).

Помер у жовтні 2023 року, у віці 79 років, за два місяці після отримання звання «Заслуженого діяча мистецтв РФ»[3].

На службі в самопроголошеній ЛНР

[ред. | ред. код]

Після початку російсько-української війни 2014 року, Голубович почав працювати на самопроголошену ЛНР директором «Луганського українського драматичного театру», за що отримав кілька нагород[2].

До листопада 2022 року був депутатом парламенту сепаратистів - так званої "Народної Ради ЛНР". Голубовича було включено до санкційних списків України, ЄС, Канади, Великобританії, Японії, Швейцарії за дії, які дестабілізують Україну та загрожують її територіальній цілісності, суверенітету та незалежності[4].

Ролі в театрі (понад 100)

[ред. | ред. код]
  • Апраш («Циганка Аза» Старицького),
  • Микита («Дай серцю волю, заведе в неволю» Кропивницького),
  • Пархоменко («Пархоменко» Вольного),
  • Фердинанд («Підступність і кохання» Шіллера),
  • Жухрай («Драматична пісня» за Равенським),
  • Буслай («Поріг» Дударєва),
  • Спартак («Остання ніч Спартака» Откаленка),
  • Антоній («Антоній і Клеопатра» за Шекспіром, премія Спілки театральних діячів України ім. А.Бучми, 1995),
  • Діоген («Діоген» Рацера і Константинова) та ін.

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Кіно

[ред. | ред. код]

Телефільми

[ред. | ред. код]
  • Іван Хміль («Юркові світанки», 4 серії)
  • матрос Польовий («Кортик», 3 серії)
  • Скажений Джо («Мустанг-іноходець»)
  • командарм Сорокін («Ходіння по муках», 13 серій)
  • генерал Гурко («Шлях до Софії», 5 серій)
  • Василь («Дубровський», 4 серії)
  • комбат Гранатуров («Берег», 2 серії),
  • Вухатий («Буран», Японія),
  • Парамонов («Мужність», 7 серій),
  • Німий («Легенда про княгиню Ольгу»),
  • Сигидин («Високий перевал», 2 серії),
  • старший лейтенант Сьомушкін («Ветерани»),
  • Іван («Пашки хліб»),
  • Сотников («Колесо історії»),
  • Роже («Щастя», Франція),
  • Тарас Бульба («Дума про Тараса Бульбу», 2009) та ін.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Помер актор із фільму «Пропала грамота», Gazeta.UA, 09.10.2023
  2. ↑ а б в Неостанній яничар: як народний артист України керує театром окупантів у «ЛНР». Архів оригіналу за 26 вересня 2018. Процитовано 26 вересня 2018.
  3. ↑ а б Помер відомий український актор-зрадник: менше двох місяців він прожив у званні "заслуженого митця РФ". РБК-Украина (укр.). Процитовано 19 жовтня 2023.
  4. ↑ Помер Михайло Голубович — український актор-зрадник, який отримав нагороду від Путіна. 09.10.2023, 19:18
  5. ↑ Указ Президента України № 822/2011 від 19 серпня 2011 року «Про нагородження відзнакою Президента України − ювілейною медаллю „20 років незалежності України“» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 27 січня 2013. Процитовано 25 серпня 2011.
  6. ↑ Указ Президента України № 655/2013 від 30 листопада 2013 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди річниці підтвердження всеукраїнським референдумом Акта проголошення незалежності України 1 грудня 1991 року». Архів оригіналу за 18 серпня 2021. Процитовано 7 листопада 2016.
  7. ↑ Указ Президента України № 1126/2011 від 15 грудня 2011 року «Про відзначення державними нагородами України працівників Луганського обласного академічного українського музично-драматичного театру». Архів оригіналу за 25 червня 2021. Процитовано 7 листопада 2016.

Джерела

[ред. | ред. код]
Зовнішні відеофайли
Михаил Голубович: «Никогда не предам луганскую землю!» на YouTube // НТС Севастополь. — 2020. — 14 вересня. (рос.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Голубович_Михайло_Васильович&oldid=43493648