Грібуліна Ірина Євгеніївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Грібуліна Ірина Євгеніївна
Основна інформація
Дата народження29 вересня 1953(1953-09-29) (71 рік)
Місце народженняСочі, Краснодарський край, РРФСР, СРСР
ГромадянствоСРСР і Росія
Професіїкомпозиторка, поетеса, авторка пісень, письменниця, співачка, кінокомпозиторка
ОсвітаМосковська державна консерваторія імені Петра Чайковського
Інструментивокал[d]
Жанрипоп
gribulina.ru
CMNS: Файли у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Грібуліна.

Ірина Євгенівна Грібуліна (нар. 29 вересня 1953(19530929)[1], Сочі, Російська РФСР, СРСР)[2] — радянська і російська композиторка, поетеса, співачка. У 2006 році була нагороджена орденом Ломоносова за внесок у музичну культуру Росії[3][4].

Біографія

[ред. | ред. код]

Ірина Грібуліна народилася 29 вересня 1953 року в Сочі в сім'ї творчих людей. Мати була відомою в Сочі опереточною акторкою і співачкою[5], а батько — журналістом і літератором[6]. У чотирічному віці вона вже писала вірші і музику, виступала на сцені рідного міста Сочі[7].

З 1962[1] по 1972 рік навчалася в Центральній музичній школі при Московській консерваторії, в класі Дмитра Кабалевського, потім — в консерваторії[5]. З 14-річного віку стала виступати на професійній естрадній сцені разом з відомими виконавцями тих років. Була співведучою телепрограми «Будильник», «Ширше коло», «Ранкова пошта», «В суботу ввечері», «Музичний дитячий клуб»[8]. Писала музику до театральних постановок (спектаклю Лева Дурова «Жорстокі ігри» в Театрі на Малій Бронній, спектаклів Аркадія Райкіна, «Єралаш», телевізійних фільмів. Після закінчення консерваторії Грібуліна стала не тільки виконавицею власних пісень, а й почала співпрацювати як композиторка й поетеса з багатьма відомими співаками та акторами. Першими виконавцями її пісень стали Валерій Леонтьєв і Людмила Гурченко. Поступово пісні Грібуліної з'явилися репертуарі та інших артистів: Йосипа Кобзона (понад30 пісень), Рози Римбаєвої, Бориса Мойсеєва, Анне Вєскі, Валерія Ободзинського, Валентини Толкунової, Сергія Шакурова, Катерини Гусєвої, Олександра Маршала, Євгенія Кемеровського, Миколи Караченцова, Олександра Абдулова, Юліана, Сергія Рогожина, Наташі Богацької, Анжеліки Агурбаш, Миколи Єременка, Еммануїла Віторгана та інших відомих виконавців. У 1980-ті особливої популярністю користувалися пісні у виконанні самої Ірини, в числі яких «Недоторка», «Подруга», «Риби, птахи, звірі», «Розведені мости». У 1987 році для новорічного «Блакитного вогника» на пісню Грібуліна «Сварка», яку вона виконала в дуеті з Миколою Караченцовим, був знятий один з перших в СРСР відеокліпів. Популярність цієї пісні була настільки великою, що через деякий час Караченцов і Грібуліна записали ще одну спільну пісню — «Бюрократ», яка, всупереч очікуванням, подією не стала.

Ірина Грібуліна є авторкою музики для дитячих музичних вистав «Чарівник Майстер ФЛО», «Оскар і Рожева дама» в Театрі Місяця, мультфільмів «Незнайко в сонячному місті», «Незнайко, перетворення тривають» тощо. Нею написана величезна кількість музики до випусків «Єралашу» Бориса Грачевського. Серед написаних І. Грібуліна «Гимнов» — пісні про Астану, Донецьк, Марокко, Україну, Кострому, Воронеж, Ступіно, Пущино, Карелію, Сергієв-Посад, Подпорож'є, Юрмалу, Владивосток, Ямал, гімн Спорту тощо.

Ірина Грібуліна чотири рази була одружена, після розлучення з третім чоловіком Володимиром Маргойтом, з яким прожила 10 років у Юрмалі, покинула Росію і кілька років жила в Італії, потім повернулася до Москви[5].

У 2014 році в Театрі Луни вийшов новий мюзикл Грібуліної «Шантеклер» (постановка Сергія Проханова)[6][9]. В даний час вона працює як педагогиня і продюсерка. Дає майстер-класи з вокалу, по композиції. Веде програму «Всі плюси зрілого віку» на московському телеканалі «Довіра»[5].

Ірина Грібуліна є, як правило, авторкою і музики, і віршів до своїх пісень, але іноді пише музику і на чужі вірші[10]. Живе і працює в Москві.

Родина

[ред. | ред. код]
  • Дочка — Анастасія Грібуліна (нар.. 17 жовтня 1996 року) — акторка[11] .

Авторська дискографія

[ред. | ред. код]
  • 2001 — «Подруга» (CD)
  • 2007 — «Судьба-гадалка» (CD)

Популярні пісні

[ред. | ред. код]

У власному виконанні

[ред. | ред. код]
  • «Недотрога» (музика Ірини Грібуліної, слова Володимира Маргойта)
  • «Разведённые мосты» (музика Ірини Грібуліної, слова Володимира Маргойта)
  • «Судьба-гадалка» (музика і слова Ірини Грібуліної)
  • «Подруга» (музика і слова Ірини Грібуліної)
  • «Ссора» (музика Ірини Грібуліної, слова Володимира Маргойта) — дует з Миколою Караченцовим
  • «Бюрократ» (музика і слова Ірини Грібуліної) — дует з Миколою Караченцовим
  • «Больно» (музика і слова Ірини Грібуліна) — дует з Миколою Єременком
  • «Рыбы, птицы, звери…» (музика Ірини Грібуліної, слова Володимира Маргойта)
  • «Вот и всё прошло» (музика і слова Ірини Грібуліної)
  • «Белый голубь» (музика і слова Ірини Грібуліної)[7]
  • «Я не могу тебе сказать люблю» (музика і слова Ірини Грібуліної) — дует з Якимом Салбієвим

У виконанні інших артистів

[ред. | ред. код]

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Композиторка

[ред. | ред. код]
  • 1975 — «Бенефіс Лариси Голубкіної»
  • 1977 — «Незнайко в Сонячному місті» (5-та серія «Перетворення тривають») — (анімаційний)
  • 2008 — «Спасите наши души»

Нагороди та визнання

[ред. | ред. код]
  • Орден Ломоносова Загальноросійської громадської організації "Академія проблем безпеки, оборони і правопорядку (2006) — за внесок в музичну культуру Росії[13] .
  • Заслужена артиска РФ[4][14][15] .

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б / Биография Ирины Грибулиной. Архів оригіналу за 26 березня 2012. Процитовано 12 листопада 2011.
  2. ↑ Хиты 80-х годов. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 20 січня 2012.
  3. ↑ Парламентский клуб РОССИЙСКИЙ ПАРЛАМЕНТАРИЙ. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 9 липня 2021.
  4. ↑ а б Мегаэнциклопедия Кирилла и Мефодия: ИРИНА ГРИБУЛИНА. Архів оригіналу за 11 липня 2021. Процитовано 12 червня 2022.
  5. ↑ а б в г Мегаэнциклопедия Кирилла и Мефодия: ИРИНА ГРИБУЛИНА. Архів оригіналу за 11 липня 2021. Процитовано 12 червня 2022.
  6. ↑ а б Ирина Грибулина: «Караченцова принимали за моего мужа». Архів оригіналу за 15 липня 2021. Процитовано 9 липня 2021.
  7. ↑ а б в Официальный сайт Ирины Грибулиной. Архів оригіналу за 27 червня 2021. Процитовано 9 липня 2021.
  8. ↑ Биография Ирины Грибулиной на сайте persones.ru. Архів оригіналу за 26 березня 2012. Процитовано 12 листопада 2011.
  9. ↑ Мюзикл «Шантеклер». Архів оригіналу за 20 лютого 2020. Процитовано 9 липня 2021.
  10. ↑ Официальный сайт РОССИЙСКОГО АВТОРСКОГО ОБЩЕСТВА. Архів оригіналу за 7 травня 2008. Процитовано 9 липня 2021.
  11. ↑ Тимур Кизяков в гостях у Ирины Грибулиной (рос.). 10 травня 2020. Архів оригіналу за 18 червня 2020. Процитовано 7 серпня 2020. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |description= та |accessyear= (довідка)
  12. ↑ Ольга Кабо о Николае Караченцове: «Когда мы вместе работали в кино, Петрович постоянно пел». Архів оригіналу за 22 липня 2015. Процитовано 2 грудня 2015.
  13. ↑ Ирина Грибулина: «У меня трое детей: Настя, Элвис и Фёкла!». Архів оригіналу за 28 серпня 2016. Процитовано 28 серпня 2016.
  14. ↑ ЗАСЛУЖЕННАЯ АРТИСТКА РОССИИ ИРИНА ГРИБУЛИНА О СВОЕМ ТВОРЧЕСКОМ ПУТИ. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 9 липня 2021.
  15. ↑ Ирина Грибулина проведет творческий вечер. Архів оригіналу за 13 липня 2021. Процитовано 9 липня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Грібуліна_Ірина_Євгеніївна&oldid=43292880