Грачевський Борис Юрійович
Борис Юрійович Грачевський | |
---|---|
Борис Юрьевич Грачевский | |
![]() | |
Народився | 18 березня 1949 Раменський район, Московська область, РРФСР |
Помер | 14 січня 2021 (71 рік) Москва, Росія ·коронавірусна інфекція |
Поховання | Троєкуровське кладовище ![]() |
Громадянство | ![]() ![]() |
Національність | єврей |
Діяльність | сценарист, кінопродюсер, кінорежисер, актор ![]() |
Alma mater | Всеросійський державний інститут кінематографії |
Знання мов | російська ![]() |
Батько | Юрій Максимович Грачевський |
У шлюбі з | Грачевська Ганна Євгенівна і Q104831840? ![]() |
Діти | Максим (1972), Ксенія (1979), Філіп (2020) |
Нагороди | |
IMDb | ID 3576676 ![]() |
Борис Юрійович Грачевський (рос. Бори́с Ю́рьевич Граче́вский, 18 березня 1949, Раменський район, Московська область — 14 січня 2021, Москва) — радянський і російський кінорежисер[1] і сценарист єврейського походження, організатор кіновиробництва, художній керівник дитячого кіножурналу «Єралаш» (2002—2020). Член Російської академії кінематографічних мистецтв «Ніка»; заслужений діяч мистецтв РФ (2000), лауреат премії Уряду РФ (2010).
Борис Грачевський народився 18 березня 1949 року у Раменському районі Московської області, в будинку відпочинку «Полушкіно», в єврейській родині. Батько — Юрій Максимович Грачевський (1924—1998)[2], уродженець Вітебська, учасник Великої Вітчизняної війни, лейтенант, у 1942—1946 рр. служив у військах протиповітряної оборони[3], після демобілізації працював конферансьє і культпрацівником. Мати — Ольга Лазарівна Грачевська (уроджена Жарковська), бібліотекар.
В 6 років вийшов з батьком на сцену, в 10 років поставив перший танець, в 11 — новорічний ранок[4][5][6].
Закінчив Калінінградський механічний технікум при заводі С. П. Корольова[4], де отримав спеціальність токаря[7]. Працював токарем, потім техніком-конструктором на заводі Корольова.
У 1968 році служив в армії[4]. За словами Грачевського під час військової служби перебуваючи, після травми голови, у стані клінічної смерті він пережив досвід перебування потойбічному світі у вигляді польоту у «світлому тунелі»[8].
Після служби в армії влаштувався на кіностудію імені Горького вантажником[4]. Працював адміністратором на картинах Олександра Роу, Марка Донського, Василя Шукшина. На кіностудії був старшим адміністратором, заступником директора знімальної групи.
У 1969 році вступив на заочне відділення Вдіку на факультет «Організація кіновиробництва», але навчання закінчив лише через 23 роки[4].
У 1974 році за своєю ініціативою спільно з драматургом Олександром Хмеликом заснував дитячий гумористичний кіножурнал «Єралаш», де працював до кінця свого життя[9]. Написав 11 сценаріїв для кіножурналу, поставив ряд сюжетів в якості режисера-постановника, а також зіграв ряд ролей в якості актора, в деяких сюжетах озвучив текст від автора.
У 1995 році на базі Кіностудії імені Горького заснував кіностудію «Єралаш-Ленд», а в 2005 році на базі кіностудії заснував кіностудію «Єралаш».
Творець документальних фільмів, автор проекту «Соціальна реклама».
У 2008—2009 роках зняв свій перший повнометражний художній фільм «Дах», що вийшов на екрани у вересні 2009 року.
З 2009 року неодноразово був головою журі «Відеобитви». З 2013 року брав участь у благодійних проектах для дітей-інвалідів Міжнародного центру мистецтв Маргарити Майської «Арт-Ізо-Центр».
У липні 2014 року Грачевський в якості режисера приступив до виробництва драматичного фільму «Між нот, або Тантрична симфонія» про пізню любов композитора зі світовим ім'ям і молодої дівчини з глибинки. Головні ролі зіграли Андрій Ільїн і Яніна Мелехова.
Автор збірки гумористичних висловів «Ідіотизми».
З 2017 року — член журі дитячого КВК на телеканалі «Карусель».
У 2018 році в телепередачі «Доля людини» Грачевський розповів, що раніше у нього діагностували рак шкіри, причиною якого стала родимка; у зв'язку з цим було кілька операцій, опромінення і хіміотерапія[10].
21 грудня 2020 року у Бориса діагностували зараження коронавірусом. Через шість днів його госпіталізували, а ще через два перевели в реанімацію[11]. 7 січня режисера підключили до апарату ШВЛ і ввели в стан медикаментозного сну. 14 січня 2021 року на 72-му році життя Грачевський помер через ускладнення, викликані коронавірусною інфекцію[12][13][14].
Церемонія прощання з Борисом Грачевським пройшла у Москві 17 січня 2021 року в Центральному Будинку кіно. Поховали кінорежисера в той же день на Троєкуровському кладовищі[15][16].
Хоча не вважав себе віруючою людиною, але прочитавши в юності роман «Майстер і Маргарита» М. А. Булгакова цікавився релігійними питаннями і відвідував храми, включаючи храм Гробу Господнього в Єрусалимі[8]. За власними словами, в дитинстві часто зустрічався з патріархом Алексієм I, який проживав у будинку поруч з його дідом, який повертаючись з літургії в Богоявленському соборі в Єлохові пригощав дітей цукерками.
- Перша дружина — Галина Яківна Грачевська (нар. 1 січня 1948, прожив у шлюбі майже 35 років, з 1970 року[10]).
- Друга дружина (з травня 2010 по лютий 2014) — Ганна Євгенівна Грачевская (Панасенко) (нар. 6 вересня 1986), разом з чоловіком знімалася в 2012 році в «Єралаші», в епізоді № 268 «Крик», де він зіграв головну, а вона — епізодичну роль медсестри[1].
- дочка — Євгенія Борисівна Грачевська (нар. 19 вересня 2012)[20].
- Третя дружина (з лютого 2016 за січень 2021[21]) — Катерина Білоцерківська (нар. 25 грудня 1984) — актриса і співачка[22].
- син Філіп Борисович Грачевський (нар. 8 квітня 2020)
11 березня 2014 року підписав звернення діячів культури Росії на підтримку політики президента РФ Путіна в Україні і в Криму.
Режисер
Актор
- 2017 — «Короткі хвилі» — звідник
- Орден Пошани (20 березня 2009 року) — за великі заслуги в розвитку вітчизняного кінематографічного мистецтва і багаторічну творчу діяльність[23]
- Орден Дружби (23 серпня 2019 року) — за великий внесок у розвиток вітчизняної культури і мистецтва, багаторічну плідну діяльність[24]
- Почесне звання «Заслужений діяч мистецтв Російської Федерації» (26 липня 2000 року) — за заслуги в галузі мистецтва[25]
- Премія Уряду Російської Федерації 2010 року в галузі культури (17 грудня 2010 року) — за створення дитячого гумористичного кіножурналу «Єралаш»[26]
- Володар призу «Золотий овен», дворазовий володар «Золотого Остапа».
- ↑ а б Москва 24 ― «Интервью»: режиссёр Борис Грачевский о том, что ждет зрителей. Архів оригіналу за 29 липня 2017. Процитовано 21 січня 2021.
- ↑ Надгробный памятник на Перловском кладбище. Архів оригіналу за 14 липня 2020. Процитовано 21 січня 2021.
- ↑ Юрий Максимович Грачевский на сайте «Память народа». Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 21 січня 2021.
- ↑ а б в г д Досье: Грачевский Борис Юрьевич [Архівовано 23 червня 2019 у Wayback Machine.] // Аргументы и Факты
- ↑ Оздоровительный комплекс Полушкино — Раменский район. Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 21 січня 2021.
- ↑ Борис Грачевский — гость Романа Трахтенберга и Елены Батиновой[недоступне посилання] // Радио «Маяк» [недоступне посилання з Июнь 2018]
- ↑ Борис Грачевский: «Пусть антисемиты смеются под нашу дудку». Архів оригіналу за 3 жовтня 2011. Процитовано 21 січня 2021.
- ↑ а б Не верю! Священник Павел Островский и продюсер Борис Грачевский [Архівовано 28 січня 2021 у Wayback Machine.] // Телеканал «Спас», 09.03.2019
- ↑ Умер Борис Грачевский. ТАСС. Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 17 січня 2021.
- ↑ а б 39-летняя дочь Бориса Грачевского уже десять лет не общается с отцом из-за развода [Архівовано 25 січня 2022 у Wayback Machine.] // Суть событий, 30.04.2018
- ↑ Худрука «Ералаша» Бориса Грачевского госпитализировали с коронавирусом. РБК (рос.). Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 14 січня 2021.
- ↑ Умер Борис Грачевский. РБК (рос.). Архів оригіналу за 14 січня 2021. Процитовано 14 січня 2021.
- ↑ Умер Борис Грачевский. ТАСС. 14 січня 2021. Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 14 січня 2021.
- ↑ В Москве скончался Борис Грачевский [Архівовано 20 січня 2021 у Wayback Machine.] // Известия, 14.01.2021
- ↑ В Москве похоронили Бориса Грачевского [Архівовано 22 січня 2021 у Wayback Machine.] // РБК, 17.01.2021
- ↑ Грачевского похоронили на Троекуровском кладбище [Архівовано 21 січня 2021 у Wayback Machine.] // Известия, 17.01.2021
- ↑ «Ералаш» под Алсу: как был уничтожен "Ростовский нефтемаслозавод «РИКОС». Расследование [Архівовано 24 лютого 2021 у Wayback Machine.] // KVnews.ru
- ↑ Открытое акционерное общество «Трудовые резервы» / Ассоциация защиты информационных прав инвесторов. Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 21 січня 2021.
- ↑ ООО «КЛУБ ФАРЕНГЕЙТ», ИНН 7727209209, ОГРН 1037700009710 ОКПО 58041357. Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 21 січня 2021.
- ↑ У Бориса Грачевского родилась дочь Василиса. Архів оригіналу за 28 жовтня 2018. Процитовано 21 січня 2021.
- ↑ Новая жена Бориса Грачевского на 12 лет моложе его сына. Архів оригіналу за 5 грудня 2018. Процитовано 21 січня 2021.
- ↑ Борис Грачевский: Новая жена смогла продлить папе жизнь. Архів оригіналу за 25 жовтня 2020. Процитовано 21 січня 2021.
- ↑ Указ Президента Российской Федерации от 20 марта 2009 года № 300 «О награждении орденом Почёта Грачевского Б. Ю.». Архів оригіналу за 14 лютого 2021. Процитовано 21 січня 2021.
- ↑ Указ Президента Российской Федерации от 23 августа 2019 года № 392 «О награждении государственными наградами Российской Федерации». Архів оригіналу за 26 серпня 2019. Процитовано 21 січня 2021.
- ↑ Указ Президента Российской Федерации от 26 июля 2000 года № 1380 «О награждении государственными наградами Российской Федерации». // Официальный сайт Президента России. Архів оригіналу за 21 листопада 2021. Процитовано 25 липня 2016.
- ↑ Распоряжение Правительства Российской Федерации от 17 декабря 2010 г. N 2289-р г. Москва «О присуждении премий Правительства Российской Федерации 2010 года в области культуры». Архів оригіналу за 14 листопада 2021. Процитовано 21 січня 2021.
- Безрук М. Борис Грачевський: Нам потрібен Буратіно // газета «Праця». № 40 за 09.03.2006
- Кудряц Е. Ювілейне інтерв'ю Бориса Gračevskogo [Архівовано 25 січня 2022 у Wayback Machine.] // Кіно-Театр.ру, 11.03.2009
- Мотаева Т. Борис Грачевський: В мені сидить пацан! [Архівовано 26 січня 2021 у Wayback Machine.] // газета «Селянин», 18.03.2009
- Романова Р. Борис Грачевський: Я страшенно ледачий трудоголік [Архівовано 15 січня 2021 у Wayback Machine.] // Російська газета — Тиждень № 0 (3432). 19.03.2004
- Директор неподобства. Борис Грачевський: «зіркову» хворобу я лечу радикальним способом [Архівовано 17 травня 2021 у Wayback Machine.] // Російська газета — Тиждень № 0 (4595). 21.02.2008
- Борис Грачевский: «Никто не хочет думать о детях…» на YouTube
- Борис Грачевский интервью для Арт-Изо. ТВ на YouTube
- Не верю! Священник Павел Островский и продюсер Борис Грачевский на YouTube // Телеканал «Спас», 09.03.2019
- Народились 18 березня
- Народились 1949
- Померли 14 січня
- Померли 2021
- Поховані на Троєкурівському цвинтарі
- Кавалери ордена Пошани (Російська Федерація)
- Кавалери ордена Дружби (Російська Федерація)
- Заслужені діячі мистецтв Росії
- Лауреати премії «Золотий овен»
- Лауреати премії «Золотий Остап»
- Лауреати премії Уряду Росії
- Випускники ВДІК
- Російські актори озвучування
- Радянські актори озвучування
- Російські актори
- Радянські актори
- Російські сценаристи
- Радянські сценаристи
- Російські кінорежисери
- Російські кінопродюсери
- Кінопродюсери СРСР
- Померли в Москві
- Померли від COVID-19 у Росії
- Уродженці Раменського району
- Відмічені в українофобії
- Підписанти на підтримку агресії путінської Росії проти України