Дервіш і смерть
| Автор | Меша Селімович |
|---|---|
| Назва мовою оригіналу |
Дервиш и смрт / Derviš i smrt |
| Країна |
.svg){kind=small} СФРЮ |
| Мова | сербохорватська |
| Жанр | філософський роман-притча[1] |
| Місце | Сараєво |
| Видавництво | Svjetlost |
| Видано | жовтень 1966 |
«Дервіш і смерть» — роман югославського письменника Меші Селімовича. Створений у 1962—1966 роках твір був позитивно оцінений критиками й 1967 року приніс авторові НІН-ову нагороду за найкращу книгу сербохорватською мовою. Є численні згадки про номінацію Меші Селімовича на здобуття Нобелівської премії після виходу цього роману[2][3].
Створений на матеріалі давньої історії Боснії, твір отримав багато трактувань. Зокрема, стверджується, що він був створений як реакція на посилення диктатури Йосипа Броз Тіто в тогочасній Югославії. Згадується, також і особиста втрата автора: 1944 року його брат, учасник партизанського руху був розстріляний товаришами. Мистецтвознавцями досліджуються зв'язки твору з Кораном (цитується як епіграфи на початку розділів) і вченням суфізму, творами інших югославських авторів, філософським вченням екзистенціалізму. Творчість Селімовича порівнюють із Іво Андричем — єдиним югославським письменником-нобелівським лауреатом, Федором Достоєвським, Альбером Камю.
Присвячена дружині Дарці — книга принесла Селімовичу славу, кількадесят разів перевидана, як і ранні твори автора (переважно присвячені тематиці Другої світової війни), перекладена багатьма мовами. Двічі екранізована: 1972 в вигляді телесеріалу, а 1974 року за мотивами роману був відзнятий повнометражний однойменний фільм (режисер: Здравко Велімирович; у головній ролі: Воїслав Мирич).
Переклад роману Меші Селімовича українською здійснила Катерина Калитко, книга вийшла 2017-го р. у видавництві «Круговерть»[4].
Короткий виклад сюжету[ред. | ред. код]
Події роману розгортаються в Боснії часів османського володарювання. Розповідь ведеться від імені головного героя. 16 глав книги поділеної на дві частини мають епіграфи, як правило цитати з Корану.
Ахмед Нуруддін — колишній солдат османської армії веде усамітнене життя в сараєвській текії мевлевітського ордену дервішів. Він сорокарічний наставник цього монастиря, згідно з ученням суфіїв зрікся мирського життя та прагне відкинути саму свою особистість задля містичного з'єднання з Аллахом. Несправедливий суд над братом і його загибель повертають Ахмеда в світ людських пристрастей, політичних інтриг і визвольних змагань. Він досягає тимчасової перемоги в боротьбі з несправедливістю, спираючись на народне невдоволення. Однак отримана посада каді робить його знаряддям в системі гноблення та змушує діяти проти своїх переконань. Оплутаний інтригами досвідчених ворогів та роз'ятрений внутрішніми конфліктами Ахмед Нуруддін знаходить надію в молодому хлопцеві, який прийшов із його рідного села і, ймовірно, є його сином. Зрештою дервіш мусить прийняти загибель, що наближається, як до того прийняв необхідність повернення до світського життя. Перш ніж завершити свій щоденник молитвою, він записує:
|
Живі нічого не знають. Навчіть мене, мертві, як померти безстрашно, без жаху. Адже смерть така ж абсурдна, як і життя.
Оригінальний текст (серб.) Zivi ništa ne znaju. Poucite me, mrtvi, kako se moze umrijeti bez straha, ili bar bez uzasa. Jer, smrt je besmisao, kao i zivot. |
|
Відгуки критиків, літературознавців[ред. | ред. код]
Сам Селімович написав цінну для аналізу його текстів книгу споминів Sjećanja. У ній він розкриває мотивацію написання твору в зв'язку з загибеллю брата, але закликає й повністю не ототожнювати історію Нураддіна зі своєю біографією та переживаннями.
Автор передмови до радянського видання 1969 року Лев Аннінський розглядає стилістичні особливості твору, встановлює його зв'язки з традиціями ісламу та творами класиків минулого і того часу. Жанрову специфіку твору досліджували Н. Яковлева, В. Вєдіна, М. Жулинський, А. Мещєряков, Л. Д. Щеголь. На противагу укладачам Літературного енциклопедичного словника, що визначають твір Селімовича як філософський роман-притчу, названі автори вважають його романом-параболою з історичним сюжетом або романом-параболою з історичним сюжетом та яскраво вираженим ліричним стрижнем.[5]
Боснійський філолог-сходознавець академік Дуракович[bs] в дослідженні Поетичні й стилістичні функції епіграфу в романі Дервіш і смерть[6] показує, що цитування Корану в книзі Селімовича є намірено неточним. Зокрема, цитата, що обрамляє текст усього роману
|
|
Закликаю свідком час, початок і кінець світу — що кожна людина повік у збитках.
Оригінальний текст (серб.) Pozivam za svjedoka vrijeme, pocetak i svršetak svega — daje svaki covjek uvijek na gubitku. |
|
насправді відсилає до сури Корану, що говорить:
В ім'я всемилостивого, всемилосердного Бога.
1. Клянуся надвечір'ям перед заходом сонця!
2. Воістину, людина гине в омані,
3. Окрім тих, які увірували, творили добрі діла, заповідали одні одним істину й заповідали одні одним терпіння.Сура 103 — «Надвечір'я перед заходом сонця»
(переклад Яреми Полотнюка)
Таким чином, автор змінює зміст цитованої сури на протилежний (якщо Коран говорить про спасіння праведних, то Селімович — про однакову лиху долю всіх людей). Використання подібних прийомів академік Дуракович розглядає як приклад інтертекстуальності та відносить роман Дервіш і смерть до постмодернічних текстів.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Згадка [Архівовано 31 березня 2016 у Wayback Machine.] в статті про сербську літературу Літературного енциклопедичного словника: Широкую известность получил филос. роман-притча М. Селимовича «Дервиш и смерть»
- ↑ У статті [Архівовано 16 серпня 2016 у Wayback Machine.] боснійського журналу Dani Селімович названий серед боснійців-претендентів на премію (босн.)
- ↑ В описі [Архівовано 24 вересня 2016 у Wayback Machine.] марки до 100-річчя Селімовича на сайті компанії POŠTE SRPSKE згадується номінація в зв'язку з романом(серб.)
- ↑ Меша Селімович. Дервіш і смерть / пер. із серб. К.Калитко. — Трускавець: Круговерть, 2017. Архів оригіналу за 9 січня 2018. Процитовано 19 січня 2018.
- ↑ Л. Д. Щеголь у своїй статті [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] з наведеним твердженням посилається на твори:
Вєдіна В. П., Жулинський М. Г. Сучасний слов'янський роман: соціально-філософські й естетичні аспекти //Слов'янські літератури: ІХ Міжнародний з'їзд славістів: Доповіді. — К., 1983. — 351 с.;
Мещеряков С. Н. Жанровое своеобразие сербского реалистического романа 1970-х годов. — Автореф. канд. дисс. — М., 1986. — 5 с.; - ↑ Стаття в журналі Diwan [Архівовано 30 червня 2016 у Wayback Machine.] академіка Есада Дураковича[bs] (босн.)
Джерела і література[ред. | ред. код]
- Блог присвячений творчості Селімовича, містить уривки з творів і спогадів автора [Архівовано 12 лютого 2016 у Wayback Machine.] (серб.)
- Меша Селімович. Дервіш і смерть / пер. із серб. К.Калитко. — Трускавець: Круговерть, 2017