Меша Селімович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Меша Селимович
серб. Меша Селимовић / Meša Selimović
MesaSelimovic Serbian Literature Great Men Stamps.jpg
Меша Селимович на поштовій марці, 2010
Народився 26 квітня 1910(1910-04-26)
Тузла, Австро-Угорщина
Помер 11 липня 1982(1982-07-11) (72 роки)
Белград, Югославія
Поховання
Громадянство Югославія Югославія
Національність боснієць
Діяльність прозаїк, есеїст
Alma mater Белградський університет
Мова творів сербська
Роки активності 19491982 рр.
Напрямок філософська та історична проза
Жанр романи, оповідання, есе
Magnum opus «Дервіш і смерть»
«Твердиня»
Членство Сербська академія наук і мистецтв[1], Спілка письменників Сербії[d] і Сербська академія наук і мистецтв
Нагороди
Премії премія Негоша
премія часопису «НИН»

CMNS: Меша Селимович на Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Ме́ша Сели́мович (також зустрічається написання імені Меха, Мехмет; серб. Меша Селимовић або Meša Selimović, нар.26 квітня 1910, Тузла, Австро-Угорщина — пом.11 липня 1982, Белград, Югославія) — югославський боснійський письменник.

Життєпис[ред. | ред. код]

Меша Селимович народився 26 квітня 1910 року в мусульманській заможній родині в Тузлі. Закінчив школу та гімназію в Тузлі.

Meša Selimović tabla.JPG

У 193034 рр. навчався на філософському факультеті Белградського університету, де вивчав сербськохорватську мову та югославську літературу.

У період від 1935 по 1941 рр. М.Селимович працював учителем у гімназії.

У роки Другої світової війни брав участь у партизанському русі, його було заарештовано.

У повоєнний час викладав у Високій педагогічній школі, був художнім керіваником кіностудії «Босна-фільм», директором Народного театру.

З 1947 по 1971 рр. жив у місті Сараєво, потому переїхавши до столиці Белграду.

Меша Селимович є почесним доктором Сараєвського університету, лауреатом премії Негоша та премії часопису «НИН» (обидві 1967 рік) тощо.

Творчість[ред. | ред. код]

У літературі Меша Селімович дебютував військовою прозою. Писав сербською мовою. Перша збірка оповідань Селімовича — «Prva četa» («Перший загін») була опублікована у 1950 році. Наступна збірка оповідань «Tuđa zemlja» («Чужа земля») — у 1962 році.

Меша Селімович написав свій перший роман «Tišine» («Мовчання») у 1962 році. Наступним його доробком був поетичний роман «Magla i mjesečina» («Туман і місячне світло»), написаний у 1965 році. Селімович у 1948 році починає писати критичні статті. Протягом 1950—1952 років опублікував найвидатніші праці-дискусії про Марка Марулича, Стефана Сремца, Хасана Кукича і Йована Дучича.

Найвідомішими творами письменника є історико-філософські романи-притчі «Дервіш і смерть» і «Твердиня».

Статуя М.Селімовича в середмісті Тузли
Московське видання творів М.Селімовича з серії «Майстри сучасної прози» (1987)
Твори
  • Прва чета / «Перший загін» (1950, книга оповідань)
  • Туђа земља / «Чужа земля» (1957, книга оповідань і сценаріїв для кіно).
  • Ноћ и јутра/ «Ніч і ранки» (1958, кіносценарій)
  • Тишине/ «Тиша» (1961, роман).
  • Магла и мјесечина / «Туман і місяць» (1965, роман)
  • Есеји и огледи / Есе та огляди (1966)
  • Дервиш и смрт / «Дервіш і смерть» (1966, історичний роман)
  • За и против Вука / «За і проти Вука (Караджича)» (1967, есе)
  • Тврђава / «Твердиня» (1970, історичний роман)
  • Острво / «Острів» (1974, роман)
  • Круг / Коло (1983, незакінчений роман)
Переклади

За СРСР вийшли ряд російських перекладів творів М.Селімовича, зокрема, окремі воєнні оповідання зі збірки «Чужа земля» було надруковано в популярному всесоюзному літературному часописі «Иностранная литература» (1969, № 3, стор. 137—164).

У 1987 році видавництво «Радуга» в серії «Майстри сучасної прози» (рос. Мастера современной прозы) видало в перекладі О.Романенко та О.Кутасової том творів Селімовича, що містив 2 його найвідоміші романи «Дервіш і смерть» і «Твердиня».

Українською мовою роман Меші Селімовича «Фортеця» побачив світ у перекладі професора Івана Ющука наприкінці 80-тих років XX століття.

Переклад роману «Дервіш і смерть» українською здійснила Катерина Калитко, книга вийшла 2017-го р. у видавництві «Круговерть»[3].

Література про письменника[ред. | ред. код]

  • Щеголь Л.Д. Жанрова дефініція роману М. Селімовича «Дервіш і смерть» Київ
  • Л.Д. Щеголь, ТВОРЧІСТЬ МЕШІ СЕЛІМОВИЧА. РОМАН «ДЕРВІШ І СМЕРТЬ»
  • Аннинский Л. Человек — в крепости и вне её. // Селимович М. Дервиш и смерть. Крепость. (серія: «Мастера современной прозы»), М.: «Радуга», 1987, стор. 5-17 (рос.)
  • Kritičari o Meši Selimoviću. Sarajevo: Svijetlost, 1973 (серб.)
  • Petrović M. Roman Meše Selimovića. Niš: Gradina, 1981 (серб.)

Відомі цитати[ред. | ред. код]

  • «Життя завжди сповзає вниз, — вимовив я, силкуючись захищатися. Необхідні зусилля, щоб цього не допустити.»
  • Живі нічого не знають. Навчіть мене, мертві, як померти безстрашно, без жаху. Адже смерть така ж абсурдна, як і життя.

Меша Селімович, «Дервіш і смерть».

Джерела[ред. | ред. код]

  • Вєдіна В.П., Жулинський М.Г. Сучасний слов'янський роман: соціально-філософські й естетичні аспекти //Слов’янські літератури: ІХ Міжнародний з'їзд славістів: Доповіді. – К., 1983. – 351 с.
  • Deretić J. Istorija srpske knjizevnosti. – Beograd: Prosveta, 2004.(серб.)
  • Selimović Meša. Sjecanja // Sabrana djela. – Beograd, 1977. – 368 str.(серб.)

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]