Заячківські герба Правдич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Герб Правдич

Заячківські гербу Правдич (архаїчна форма прізвища — Заячковські, пол. Zajączkowscy herbu Prawdzic) — шляхетський рід (або роди, які послуговувалися одним прізвищем та гербом).

Заячківські герба Правдич в Україні

[ред. | ред. код]

Заячківські герба Правдич із Тишківців

[ред. | ред. код]

Рід походить із Зайончкова (пол. Zajączkow) у Краківській землі, де належав до пол. Szlachty Polskiej korzeni Rusinskich[1] (тому, можливо, його початки сягають часів Руського королівства). Під 1588 роком згадується архидиякон РКЦ, декан Клецький, пробощ Перемиський та Ярославський, Радимненський Павло Заячковський — посол короля Стефана Баторія до Папи Римського Григорія ХІІІ, помер 1588 року у віці 80 років, був похований в Ярославі. Ймовірно, з ним пов'язана нобілітація роду.

«1920 р. на Кичурі[2] знайшли шляхетський герб родини Заячківських, який на той час мав понад 300 років. Написаний був золотими літерами на пергаменті і завірений печаткою і підписом короля Стефана Баторія. Герб конфіскований Городенківським старостою і переданий до Варшави[3]
  • 1677 року помер єпископ Ярославський Габріель (Гавриїл) Заячковський.
  • Дорота - дружина Войцеха Потоцького гербу Пилява.

Теодор Заячківський герба Правдич і його дружина Анна з Яворських оселилися у Тишківцях (на той час — маєтку Потоцьких) у першій чверті 18 століття. Їх син Прокіп народився 12 липня 1725 року. Після поділів Польщі його нащадки, зрівняні у становищі із селянами, сплачували (як шляхтичі), за невідробіток панщини грошима[4].

Ця гілка Заячківських завжди були ревними уніатами, меценатами тишківецької церкви Воздвиження Чесного Хреста (де для представників роду було облаштоване спеціальне місце).

Заячківські герба Правдич у Білорусі

[ред. | ред. код]

Є згадки про мешкання шляхти з таким прізвищем і гербом у пол. okolicę szlachecką Posolcze, parafia bieniakońska[7].

Заячківські герба Правдич у Росії

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Польської шляхти русинського походження.
  2. Куток у Тишківцях.
  3. Богдан Купчинський, «Історія Тишківців», Коломия, 1994 — стор. 163
  4. 53 золотих ринських на рік.
  5. Син Марії з дому Заячківських.
  6. Сучасна Республіка Комі, Росія.
  7. Сучасне село Велика Посольч (біл. Вялікая Посальч) Беняконської сільради Вороновського району Гродненської області Республіки Білорусь.

Джерела та посилання

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]