Йоко Оно

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Йоко Оно
яп. オノ・ヨーコ
Зображення
Зображення
Йоко Оно, 2016
Основна інформація
Повне ім'яяп. 小野 洋子
Дата народження18 лютого 1933(1933-02-18) (91 рік)
Місце народженняТокіо[d], Японія[1][2]
Роки активності1961—дотепер
ГромадянствоЯпонія[3][2] і США[4]
Національністьяпонка
Професіїантивоєнна активістка, співачка, композиторка, перформерка, художниця, студійна виконавиця, кінорежисерка, фотограф, скульпторка, художниця-концептуалістка, візуальна мисткиня, кінематографістка
ОсвітаУніверситет Гакусюін
Співацький голосмецо-сопрано[5]
Інструментифортепіано
Жанравангард, рок, поп, електроніка
Magnum opusWish Tree for Washington, DCd і SKYd[6]
ПсевдонімиOno, Yoko, 小野, 洋子, 大野洋子 і O., Y.
КолективиДжон Леннон і Йоко Оноd
ЛейблApple, Geffen, Polydor Records, Rykodisc, Astralwerks
Нагороди
БатькоЕйсуке Оноd
МатиІсоко Оноd
У шлюбі зToshi Ichiyanagid, Anthony Coxd і Джон Леннон
ДітиKyoko Ono Coxd, John Ono Lennond, John Lennon IId і Шон Леннон
imaginepeace.com
CMNS: Файли у Вікісховищі

Йоко Оно Леннон, відоміша як Йоко Оно (яп. 小野 洋子, зазвичай яп. オノ・ヨーコ, англ. Yoko Ono, нар. 18 лютого 1933(19330218), Токіо, Японія) — японсько-американська авангардна художниця, музикантка, перформерка, кінорежисерка, а також феміністка й пацифістка.

Оно долучилася до мистецької сцени Нью-Йорку на початку шістдесятих, зокрема руху флуксус. Стала добре відомою, коли одружилася з Джоном Ленноном (The Beatles), з яким створила гурт Plastic Ono Band та проводила антивоєнні протести в ліжку. Вона залишалася одруженою з Ленноном до його вбивства, вони мають одного сина Шона. Випустила різноманітні музичні альбоми, найпопулярніший з яких, спільно з Джоном, — Double Fantasy.

Як вдова Леннона, Оно працює над збереженням його доробку. Вона профінансувала меморіал Суничні поля, башту «Уяви мир» та його музей у Сайтамі. Також зробила інші філантропічні внески, зокрема в допомогу при стихійних лихах[7][8].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народилась у 1933 році в Токіо в заможній родині банкіра (у домі бувало до 30 слуг). Батько працював у Сан-Франциско, тому Йоко з матір'ю часто приїжджали до США, в різні часи переїжджали й поверталися. Йоко була в Токіо під час війни, зокрема пережила Бомбардування Токіо 10 березня 1945 року. У 1953 році переїхали до Америки, батько був призначений президентом Токійського банку в Нью-Йорку[9].

Відвідувала Коледж Сари Лоренс[en] (у якому також вчилася Лінда Маккартні).

Мала короткий шлюб з японським музикантом, працювала з авангардною групою флуксус. ЇЇ засновник Джордж Мачюнас[en] любив та просував її роботи. Оно мала першу особисту виставку та перший експериментальний концерт в 1961 році. Познайомилася з Джоном Кейджем.

Йоко і Джон "у ліжку за мир", 1969
Йоко і Джон у ліжку за мир, 1969

У 1962 році одружилася з американським режисером Тоні Коксом, з яким познайомилась на своїй виставці, народила доньку Кіоко. Шлюб швидко розпався, але вони були разом заради спільної кар'єри. Пара приїхала до Лондона в 1966 році, де Йоко зустрілася з Джоном Ленноном[10]. За описом Гантера Дейвіса, Леннон надкусив яблуко, що було частиною реквізиту виставки Йоко. Леннону сподобалися її роботи, особливо Ceiling Painting/Yes Painting[en][11]. Пізніше мисткиня надіслала музиканту одну зі своїх книжок, а він спонсорував її виставку, вони почалися листуватися. За рік, у лютому 1967 році, Йоко з чоловіком знов приїхала до Лондона для зйомок фільму «Сідниці», про що Дейвіс, у той час колумніст у «Sunday Times», написав статтю «О ні, Оно» (англ. Oh no, Ono). Стосунки з Ленноном розвивались, в травні 1968 року вони провели ніч записуючи авангардну музику, яка стала Unfinished Music No. 1: Two Virgins та покохалися[12]. Незабаром Леннон розлучився з дружиною Синтією та поселився з Оно. За кілька тижнів після цього Оно завагітніла, але пережила викидень[13]. Йоко та Джон взяли участь у The Rolling Stones Rock and Roll Circus[en][14].

Йоко доклалася до пісень з альбому The Beatles: додатковий вокал на Birthday і The Continuing Story of Bungalow Bill[en], робота над Revolution 9[en].

20 березня 1969 року Джон і Йоко скромно одружилися в Гібралтарі, в компенсацію запросивши широку публіку «відвідати їх у ліжку» в готелі Hilton в Амстердамі 25-31 березня. Публіку, що очікувала сексуальних сенсацій, зустріли з посланням миру із ліжка. Меседж акції (за Ленноном): «Йоко і я охоче станемо всесвітніми клоунами, якщо це принесе якесь добро.»[15] Пізніше пара створила Plastic Ono Band. У 1973 році пара брала перерву в стосунках, під час якої Леннон був з Мей Панг.

Син Джона і Йоко Шон народився 9 жовтня 1975 року. Обоє батьків призупинили музичні кар'єри, особливо Джон.

Увечері 8 грудня 1980 року Марк Девід Чапман вбив Джона Леннона, коли він і Йоко йшли зі студії.

Має громадянство США і живе в Нью-Йорку. Має двох дітей — Кіоко й Шона.

В 1998 році допомогла українцям, перерахувавши 70000 швейцарських франків для порятунку жителів Закарпатської області України, які постраждали від повені[16].

Творча діяльність

[ред. | ред. код]

Твори

[ред. | ред. код]

Дискографія

[ред. | ред. код]

Співпраця з Ленноном

[ред. | ред. код]

З 1968 року Оно розпочинає інтенсивну творчу співпрацю з Ленноном — ряд артистичних перформансів, спільних зйомок, створення музики, картин, різних подій та публічних акцій. За рік у підсумку вийшов фільм і диск під назвою «Двоє незайманих» (англ. Two Virgins), на обкладинці якого пара знята оголеною.[17]

Обоє увійшли у суміжні поля одне одного: з допомогою Леннона Оно стала самостійною продюсеркою і професійно записувала музику, а він міг висловити свої більш авангардні й дивні артистичні пориви.

Перше спільне публічне дійство з публічним закликом до миру проведене на національній скульптурній виставці, що традиційно відбувалась у Ковентрі в стінах зруйнованого собору. Перформанс полягав у посадці Оно і Ленноном двох жолудів, які б символізували Схід (Оно) і Захід (Леннон). Прорісши разом, жолуді уособили б мир між усіма народами землі. Попри несхвалення представником собору Ковентрі акції «гріховної» пари, жолуді були посаджені, і на додаток встановлена кована лавка, виготовлення якої коштувало 4,500 фунтів (після вистави її вкрали). Оскільки парох собору не бажав такого перформансу на освяченій землі, лавку та жолуді представили на галявині перед новим собором. Там також встановлена табличка з короткою посвятою Джонові від Йоко та Йоко від Джона і датою. Пізніше Оно з чоловіком розіслали жолуді з супровідними листами до багатьох світових лідерів.

Оно була присутня під час запису «Білого альбому» «The Beatles». Стала однією з вокалісток композиції The Continuing Story of Bungalow Bill[18]. Взяла участь в записі таких треків як «Revolution 9», «Birthday».

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ RKDartists
  2. ↑ а б https://zkm.de/en/person/yoko-ono
  3. ↑ MusicBrainz — MetaBrainz Foundation, 2000.
  4. ↑ Museum of Modern Art online collection
  5. ↑ http://therangeplace.boards.net/thread/176/yoko-ono
  6. ↑ https://new.mta.info/agency/arts-design/collection/sky
  7. ↑ Vozick-Levinson, Simon (18 березня 2011). Yoko Ono Talks Japan Disaster and Relief Concert. Rolling Stone (англ.). Процитовано 13 березня 2024.
  8. ↑ ¥5 Million New Year’s Gift from Yoko Ono to Ondoy Victims | Philippine Embassy – Tokyo, Japan (англ.). Процитовано 13 березня 2024.
  9. ↑ Йоко Оно: між банальністю та геніальністю - Інтернет галерея картин і скульптур KyivGallery. kyiv.gallery (укр.). 28 грудня 2021. Процитовано 14 березня 2022.
  10. ↑ Hunter Davies. The John Lennon letters. — New York, Boston, London: Little, Brown & Co, 2012. — P. 130.
  11. ↑ HowStuffWorks "John Lennon Meets Yoko Ono". web.archive.org. 27 квітня 2014. Архів оригіналу за 27 квітня 2014. Процитовано 13 березня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  12. ↑ Yoko Ono Biography | Rolling Stone. web.archive.org. 10 квітня 2014. Архів оригіналу за 19 листопада 2014. Процитовано 13 березня 2024.
  13. ↑ Harry, Bill. The John Lennon Encyclopedia. Virgin, 2001. — P. 510. ISBN 0-7535-0404-9.
  14. ↑ Martoccio, Angie (2 листопада 2020). Watch the Rolling Stones Tear Through 'Sympathy for the Devil' in 1968. Rolling Stone (англ.). Процитовано 13 березня 2024.
  15. ↑ Hunter Davies. The John Lennon letters. — New York, Boston, London: Little, Brown & Co, 2012. — P. 144.
  16. ↑ Україна 30. 1998 – Океан Ельзи, втеча Лазаренка, марш шахтарів, Україна - Росія, вибори в Раду (укр.), процитовано 13 березня 2024
  17. ↑ Yoko Ono Biography | Rolling Stone. web.archive.org. 10 квітня 2014. Архів оригіналу за 19 листопада 2014. Процитовано 14 березня 2022.
  18. ↑ Borack John M. John Lennon — Life is what happens. — Iola: Krause Publications, 2010. — P. 120.

Посилання

[ред. | ред. код]
США Це незавершена стаття про особу США.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
мистецтво Це незавершена стаття з мистецтва.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Йоко_Оно&oldid=43656764